Рішення № 78561381, 12.12.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

провадження № 2/243/3457/2018

справа № 243/10542/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

12 грудня 2018 року

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Ільяшевич О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Хміль О.М.,

представника позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов’янськ, Донецької області) за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Донецької області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду з позовом про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування заяви зазначила, що 13 травня 2012 року в м. Слов’янську Донецької області, за місцем свого постійного проживання помер її батько - ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшла 1/2 частка квартири № 11 в будинку № 2 розташованому по бульвару Пушкіна в місті Слов’янськ Донецької області. Вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, до нотаріальної контори не зверталася, однак спадщину прийняла належним чином, оскільки на час її відкриття 13 травня 2012 року постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, б-р. ПушкінаАДРЕСА_1, та не відмовилася від спадщини у встановлені законом строки. Зазначила, що постійно проживала разом з батьком у період часу з вересня 2011 року по день його смерті, оскільки він за віком та станом здоров’я він потребував сторонньої допомоги та нагляду, що були забезпечені нею. Звернувшись до нотаріуса із заявою про заведення спадкової справи після смерті батька, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 жовтня 2018 року їй було відмовлено, з причин пропуску встановленого законом строку подання заяви про прийняття спадщини.

У зв’язку із наведеним, з метою реалізації своїх спадкових прав, проситьсуд ухвалити рішення яким встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцемОСОБА_4, який помер 13 травня 2012 року в м. Слов’янськ Донецької області на час відкриття спадщини – 13 травня 2012 року.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з’явилась, була повідомлена про час та місце судового розгляду.

Представник позивачки ОСОБА_1, який діє на підставі ордера серія: АА № 079027 від 25 жовтня 2018 року (а.с. 26), в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, пояснення надав аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час підготовчого судового засідання, не з’явився, подав до суду заяву в якій розгляд справи просив проводити у його відсутності, рішення ухвалити на розсуд суду (а.с. 47).

В ході розгляду справи судом було розв’язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

Ухвалою суду від 15 листопада 2018 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 та витребувано з Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи та витяг (інформаційна довідка) зі спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4, який помер 13 травня 2012 року в м. Слов’янську Донецької області.

Суд, заслухавши представника позивачки, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження заявниці, серія: І-АК № 323740, вона народилась 14 березня 1963 року та її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.14)

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії ІІІ –НО № 471072 заявниця 10 липня 1982 р. уклала шлюб з ОСОБА_6, внаслідок чого змінила своє прізвище з «Яблоновська» на «Цепелєва» (а.с.15)

Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_7: І-НО № 631397, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер 13 травня 2012 року в м. Слов’янськ Донецької області (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_4 заявниця зі своїм чоловіком ОСОБА_6 здійснювали його поховання та організовували поминальний обід, що підтверджується договором – замовленням № 287 на організацію та проведення поховання (а.с.20), а також свідоцтвом про поховання (а.с.21)

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від ІНФОРМАЦІЯ_2 виданого виконкомом міської ради народних депутатів квартира АДРЕСА_2 належить в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.22), вказане також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 931399 від 06 липня 2003 року(а.с.23)

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 вересня 2008 року спадкоємцем цілої частки майна, а саме ? квартири № 11 яка знаходиться у місті ОСОБА_3 по б. Пушкіна у будинку № 2 ОСОБА_5, яка померла 07 травня 2005 року є її дочка – ОСОБА_2, вказане також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «БТІ» м. Слов’янська № 20881252 від 11 листопада 2008 року (а.с. 24,25)

Згідно із заповітом складеним 22 лютого 2006 року, ОСОБА_4С на випадок його смерті заповів ОСОБА_2 усе майно яка належало на день його смерті, вказаний заповіт засвідчено державним нотаріусом Першої слов’янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_8 (а.с.33) та засвідчено в Спадковому реєстрі за № 388771143 (а.с.34)

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 139300925 від 27 вересня 2018 року, відомості про власника квартири АДРЕСА_3, - відсутні (а.с. 15).

Згідно акту від 16 жовтня 2018 року затвердженого Директором КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_9 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зі слів свідків, а саме жителів вказаного будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вказаній квартирі фактично без реєстрації з вересня 2011 року по день смерті ОСОБА_4 проживала ОСОБА_2, яка на той час була зареєстрована за адресою: вул. Філатова, б. 35 м. Словянськ Донецької області (а.с.35)

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 під присягою повідомила, що вона є сестрою чоловіка позивачки, показання давати бажає, ст.. 63 Конституції їй зрозуміла. Ствердила, що позивачка та її брат фактично проживали разом із батьком позивачки ОСОБА_4, вели спільний побут, єдине, що її брат в більшості проживав окремо в їх с позивачкою квартирі, з тим, щоб за нею наглядати. Стали вони так проживати більше ніж півроку до смерті ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_13. у судовому засіданні під присягою повідомила, що вона проживала із ОСОБА_4 у одному під’їзді в будинку, і може ствердити, що дійсно позивачка проживала із своїм батьком за однією адресою більш як півроку до його смертію

Суд приймає такі пояснення свідків як правдиві, не вбачає особистої зацікавленості свідків в результатах розгляду справи, пояснення свідків повністю узгоджуються з іншими наданими доказами по справі.

Відповідно до п. 2 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до положень статей 1216-1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті1268 Цивільного кодексу України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 Цивільного кодексу України,спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з частиною 1статті 1296 Цивільного кодексу України,спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов’язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (частина 1статті 1269 Цивільного кодексу України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 2 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов’язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає зі пункту 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Положеннями статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення цього факту для позивачки має юридичне значення, оскільки породжує для неї можливість реалізації спадкоємцем ОСОБА_2 своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_4

Аналіз досліджених судом доказів переконує, що спадкоємець ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4, оскільки в судовому засіданні доведено, що вона дійсно проживала разом з ним на час його смерті.

У зв’язку із цим, враховуючи, що строк звернення ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строком не обмежений, оскільки в судовому засіданні доведено, що вона дійсно проживала разом з батьком на час відкриття спадщини, а встановлення даного факту в позасудовому порядку не передбачено, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської Ради, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4 - Петербург, РНОКПП НОМЕР_1, із спадкодавцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 13 травня 2012 року в м. Слов’янськ Донецької області, на час відкриття спадщини, тобто на 13 травня 2012 року за адресою: АДРЕСА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 14 грудня 2018 року.

Головуючий – суддя: О.В. Ільяшевич