Ухвала суду № 78561310, 06.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 грудня 2018 року м. Київ№ 826/9933/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Бабенко Т.І., третьої особи - ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_5доДарницької районної в м. Києві державної адміністраціїтретя особаОСОБА_3про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), який діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей - ОСОБА_7, ОСОБА_8 з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, буд. 11, код ЄДРПОУ 37388222), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок заступника голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Захарченка П.П. від 26.04.2018 № 101-3748/03 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

03 жовтня 2018 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, як такої, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про закриття провадження у справі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти заяви про закриття провадження у справі та просив відмовити у її задоволенні.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Печерським районним судом м. Києва відбувається розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та відібрання від батька. У межах судового провадження щодо визначення місця проживання дітей для надання суду висновку органу опіки та піклування до порядку денного засідань Комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації розгляд позову було включено 22.03.2018 та 12.04.2018. По суті питання розглядалось 12.04.2018, оскільки розгляд 22.03.2018 було перенесено у зв'язку із неможливістю матері дітей прибути. Комісією, за наслідками обговорення та бесід у присутності обох батьків вирішено рекомендувати визначити місце проживання дітей з матір'ю. При цьому, думка членів комісії розділилась: «за» - 5 голосів; «проти» - 4 голоси. Враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, з метою забезпечення виключно прав та інтересів дітей, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки і піклування вважала за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю ОСОБА_3.

А тому, в межах розгляду даної цивільної справи до Печерського районного суду м. Києва направлено висновок заступника голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Захарченка П.П. від 26.04.2018 № 101-3748/03 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Приписами ст. 56 Цивільного кодексу України передбачено, що Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Правовий статус органів опіки та піклування закріплено у Правилах опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 за № 34/166/131/88, що діють у частині, яка не суперечить Сімейному кодексу України. Пунктом 1.3 вказаних Правил визначено, що органами, які приймають рішення щодо опіки та піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до ст. 17 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України) при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з пункту 74 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Водночас у частині 6 статті 19 Сімейного кодексу України зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір визначення місця проживання дитини.

Таким чином, оскаржуваний висновок не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а питання оцінювання обґрунтованості, законності та відповідності висновку заступника голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Захарченка П.П. від 26.04.2018 № 101-3748/03 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 інтересам дітей, а також необхідність прийняття його до уваги на ряду з іншими доказами по справі вирішуватиметься Печерським районним судом м. Києва при ухваленні рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та відібрання від батька.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на відміну від розпорядження голів місцевих державних адміністрацій письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи, який надається до суду органами опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є нормативно-правовим актом чи індивідуальним актом, який породжує права та обов'язки для осіб. Отже, оскаржуваний висновок взагалі не може бути оскаржено в судовому порядку, оскільки він не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а отже і не порушує права та законні інтереси ані батьків, ані дітей.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.03.2018 у справі № 800/414/17 (П/9901/77/18) вказала, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, оскаржуваний висновок не породжує для позивача права на звернення з адміністративним позовом та не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Водночас, на виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України, суд вважає за необхідне, роз'яснити позивачу, що його вимоги не належать до юрисдикції судів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та закриття провадження в адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Водночас, суд ще раз наголошує, що оскаржуваний висновок носить рекомендаційний характер та є своєрідним відзивом на позовну заяву, позицією сторони по справі, та взагалі не може бути оскаржено в судовому порядку, оскільки він не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а отже і не порушує права та законні інтереси ані батьків, ані дітей.

Керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 238, ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 826/9933/18 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11 грудня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа