Рішення № 78561268, 05.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2018 року № 826/5282/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., суддів Аверкової В.В., Шевченко Н.М. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача 1 - Новіцька Л.О.,

від відповідача 2 - Степанець Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 до 1) Кабінету Міністрів України, 2) Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просить суд:

- визнати, що є протиправним та нечинним, згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, не відповідає частині третій статті 22, частині третій статті 46, статті 58 та пункту 6 статті 92 Конституції України, як правовому акту найвищої юридичної сили та прямої дії (стаття 8 Конституції України), не відповідає частині третій статті 2 та частині п"ятій статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV), як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили та є недійсним згідно з частиною третьою статті 2 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ:

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" в частині виплати у 2018 році учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1265 грн.;

- згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України звернутись до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності, як такої, що не відповідає статтям 22 (частина третя), стаття 46 (частина третя), статті 58 та пункту 6 статті 92 Конституції України, як правовому акту найвищої юридичної сили та прямої дії (стаття 8 Конституції України): Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 в частині виплати до 5 травня учасникам бойових дій у 2018 році допомоги в розмірі 1265 грн., яка не відповідає частині третій статті 2 та частині п"ятій статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV, як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, статті 22 (частина третя), статті 46 (частина третя) та пункту 6 статті 92 Конституції України, як правовому акту найвищої юридичної сили та прямої дії (стаття 8 Конституції України).

В обґрунтування наведених вимог позивач зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" суперечить Конституції України та рішенню Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, оскільки в оскаржуваній постанові передбачено виплату разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Також позивач вказав на те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Представник Кабінету Міністрів України заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Загальної декларації прав людини 1948 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Конституції України, Бюджетний кодекс України, законів України «Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про Державний бюджет України на 2018 рік», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про прожитковий мінімум», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначила про правомірність Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої встановлено розмір виплат у межах бюджетних призначень.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат заперечила по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» вказала, що Центром перерахована ОСОБА_1 разова грошова допомога до 5 травня 2018 року у сумі 1265 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

14.03.2017 Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" прийнято постанову № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої встановлено:

1) у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах:

особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:

- I групи - 3685 гривень;

- II групи - 3265 гривень;

- III групи - 2845 гривень;

учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1265 гривень;

особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3685 гривень;

членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 630 гривень;

учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 525 гривень;

Незгода позивача з даною постановою щодо визначення розміру разової грошової допомоги зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України».

Відповідно до статті 4 Закону України від 27.02.2014 № 794-VІІ «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 794-VІІ) Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з пунктом 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення зокрема політики у сфері соціального захисту.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України» (далі - Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII) доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з моменту набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України по справі № 18/183-97 від 03 жовтня 1997 року зазначається, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Разом з тим, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Згідно вказаного рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Слід також зазначити, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2018 році.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що приймаючи Постанову від 14 березня 2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та, встановлюючи розміри разової грошової допомоги до 5 травня, Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а відтак правові підстави для скасування положень цієї постанови відсутні.

Зазначена правова позиція грунтується також на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 713/62/17, від 07 березня 2018 року у справі № 348/2100/16 та від 17 жовтня 2018 року у справі № 285/3264/16-а.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що аналогічні спірним у даній справі правовідносини були предметом розгляду у Європейському суді з прав людини.

В ухвалі від 3 червня 2014 року (справа «Серебрянський проти України», заява №54704/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку (п. 36 ухвали), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня Перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

Посилання позивача на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України», суд вважає безпідставними, оскільки в цьому рішенні спір стосується невиплати належних сум у зв'язку з відсутністю в Законах України про державний бюджет відповідних витрат, а у справі, що розглядається спір стосується визначення розміру суми виплат згідно законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (01103, АДРЕСА_1) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Комарова, 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий М.А. Бояринцева

Судді В.В. Аверкова

Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складений 12 грудня 2018 року.