Рішення № 78560853, 12.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Справа № 2340/4459/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у перерахунку позивачу, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2018;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити такий перерахунок з 01 січня 2018 відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 02 серпня 2018 №1292-04/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року №2415-VIII внесені зміни до деяких законодавчих актів, що призводить до зміни складових розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 01.01.2018 року, а тому на думку позивача, відповідачем необґрунтовано та безпідставно було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.08.2018, а не з 01.01.2018 як визначено в Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

У встановлений судом час, відповідачем не подано відзив на позов, тому суд з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, звільнений у відставку з посади судді та перебуває на обліку у відповідача отримуючи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

02.08.2018 позивач отримав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1292-04/18 в якій зазначено, що станом на 01.01.2018 суддівська винагорода позивача складає 29954 грн.

12.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2018 року.

Листом від 21.09.2018 №234/І-10 відповідач повідомив позивача про перерахунок йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018.

Не погоджуючись з останнім позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІI визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до статті 135 вказаного Закону №1402-VІІI Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Так, пунктом 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI.

Відповідно до пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто, у питаннях визначення розмірів суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання норми Закону №2453-VI зберігають чинність, а позивач має право на перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у тому числі у зв'язку зі збільшенням посадового окладу.

Між тим, після набрання 01.01.2017 року чинності Законом України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІ від 06.12.2016 року мінімальна заробітна плата вже не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, що передбачено пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Згідно з абзацом 2 абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України» №1774-VIII до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

У зв'язку з цим, з 01.01.2017 року посадовий оклад судді визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а з «розрахункової величини», запровадженої пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VІІ «Про внесення змін до яких законодавчих актів України».

В подальшому, Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» №2415-VIII від 15.05.2018 року, який набрав чинності 22.07.2018 року, було внесені зміни до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зокрема слово та цифри « 1600 грн.» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Даною нормою Закону введено застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, в тому числі і суддям, нової «розрахункової величини» - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. Крім того встановлено початок застосування цієї нової «розрахункової величини» для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат - 1 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн., що фактично відповідає розміру розрахункової величини, з якої визначалась суддівська винагорода працюючим суддям у 2017 році і відповідно нараховувалося і виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Підтвердженням застосування для визначення суддівської винагороди працюючим суддям нової розрахункової величини з 1 січня 2018 року є лист Державної судової адміністрації від 24.07.2018 року №11-13636/18 «Про суддівську винагороду», а також довідка ТУ ДСА у Черкаській області.

У довідці ТУ ДСА у Черкаській області №1292-04/18 від 02.08.2018 року, поданій позивачем до пенсійного органу разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, зазначено, що станом на 01.01.2018 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 29954 грн.

Зазначені обставини свідчать, що порядок визначення посадового окладу та інших виплат працюючого судді змінився з 01.01.2017 року, а сам розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на відмінність прожиткового мінімуму для працездатних осіб у порівнянні із попередньою розрахунковою величиною (1600 грн.), змінився з 01.01.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем при здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправильно визначено дату, з якої виникло право на такий перерахунок, і безпідставно відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 01.01.2018 року, та виплаті різниці, що утворилася до перерахунку.

Посилання відповідача у листі №234/І-10 від 21.09.2018 року як на підставу відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання саме з 1 січня 2018 року, на частину першу статті 58 Конституції України щодо дії законів та нормативно-правових актів у часі, на думку суду, є помилковим.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони скасовують чи пом'якшують відповідальність особи.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), положення цієї статті Конституції України, як загальновизнані принципи права, не виключають можливості надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам шляхом передбачення вказівки про це в самому законі чи нормативно-правовому акті.

Так, абзацом 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII (у редакції Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» №2415-VIII, який набрав чинності 22.07.2018 року), передбачено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року, є всі підстави вважати, що ці положення Закону поширюються на порядок визначення посадових окладів суддів і відповідно щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не з моменту набрання чинності Законом України №2415-VIII, а з дати вказаної у Законі, тобто з 1 січня 2017 року.

Також, суд критично сприймає посилання відповідача на п. 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, якими передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, оскільки порядок визначення посадового окладу та інших виплат працюючого судді змінився з 01.01.2017 року, а зміна розміру складових суддівської винагороди працюючих суддів (збільшення посадового окладу) відбулася з 01.01.2018 року, отже саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Конституційний Суд України в п. 1 ч. 4 рішення №4-рп/2016 від 08.06.2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI, зазначив, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини).

Крім того, згідно п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності.

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 6.4 Європейської хартії про статус суддів (Лісабон, 8-10 квітня 1999 року) Закон передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і виконували суддівські обов'язки протягом певного терміну, повинні отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути якомога ближче до рівня їхньої останньої заробітної плати в якості судді.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем неправильно витлумачено норми Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та протиправно відмовлено в проведенні перерахунку з 01.01.2018 щомісячного довічного грошового утримання, призначеного судді у відставці ОСОБА_1, на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 02.08.2018 №1292-04/18.

Щодо дискреційних повноважень відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Повноваження суду щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, прямо передбачені в ч. 3 ст. 245 КАС України.

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Отже, враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправної поведінки відповідача та те, що право позивача на перерахунок пенсії підтверджується матеріалами справи та у відповідача за даних обставин відсутнє законодавчо закріплене право розсуду, суд для ефективного відновлення порушеного права позивача з виключенням подальших протиправних рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 02.08.2018 №1292-04/18 про суддівську винагороду у розмірі 29954 грн. за період з 01.01.2018 по 31.07.2018.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2018 по 31.07.2018.

Зобов’язати Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРОПУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 02.08.2018 №1292-04/18 про суддівську винагороду у розмірі 29954 грн. за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 з урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили з моменту його підписання суддею, однак апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя В.В. Гаращенко