Рішення № 78560499, 03.12.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5364/17

2/215/496/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/5364/17 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача та зобов’язання стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017 р. позивач ОСОБА_2 звернулась з позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача та зобов’язання стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказує, що 25.09.2012 р. вона купила квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3, яка завірила її у тому, що боргів з комунальних послуг у квартирі не існує. Ухвалою від 18.09.2012 р. скасований судовий наказ виданий 04.11.2011 р. за заявою КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у сумі 11051 грн. 56 коп.. У вересні 2017 р. Управління праці та соціального захисту населення відмовило їй у призначенні субсидії, оскільки необхідно документально підтвердити сплату заборгованості, укласти договір реструктуризації боргу, або оскаржити заборгованість в судовому порядку. 20.11.2017 р. на її звернення відповідач повідомив її, що про скасування судового наказу їм стало відомо з її письмового звернення, і підприємство буде звертатись до суду в позовному провадженні з вимогою про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 22.01.2018 р. зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, що діяли до внесення змін до ЦПК України, та аналогічних норм, зазначених у п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, що діють після набрання чинності новою редакцією ЦПК України.

12.02.2018 р. на виконання ухвали від 22.01.2018 р. позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій він просить визнати неправомірними дії Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», що полягають в неотриманні ним Ухвали Тернівського районного суду міста ОСОБА_4 від 18.09.2012 р. по справі №441/6905/2012, в якій скасовано судовий наказ від 04.11.2011 року по справі №2-н-3824/2011 Тернівського районного суду міста ОСОБА_4, виданий за заявою Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення з ОСОБА_3 11051 грн.56 коп. заборгованості та невідреагуванні на неї. Зобов’язати Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» стягнути заборгованість із ОСОБА_3 заборгованість за період з 01.01.2002 р.-01.01.2012 р. у сумі 11051 грн.56 коп.. Скасувати заборгованість ОСОБА_2 перед Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» за період з 01.01.2002 р.-01.01.2012 р. у сумі 11051 грн.56 коп. по квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою від 14.02.2018 року відкрито провадження по вищевказаній справі та визначено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження з призначенням проведення підготовчого судового засідання на 19.03.2018 р..

Підготовче судове засідання, що було призначене на 19.03.2018 р., не відбулось у зв’язку з зайнятістю судді в іншому провадженні.

Ухвалою від 24.04.2018 р. підготовче судове засідання за клопотанням представників сторін було відкладено на 29.05.2018 р.

У підготовчому судовому засіданні 29.05.2018 р. було оголошено перерву до 09.07.2018 р. для надання можливості представнику позивача самостійно звернутись із адвокатським запитом до відповідача.

Ухвалою від 09.07.2018 р. підготовче судове засідання було відкладено на 17.09.2018 р. в зв’язку з клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 17.09.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.10.2018 р..

Ухвалою від 23.10.2018 р. за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 03.12.2018 р..

У судове засідання, призначене на 03.12.2018 р. відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи не з’явилась, про поважність причин неявки суд не повідомила, клопотань та заяв не подала.

Представник позивача належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, судова повістка, направлена на його адресу, повернута суду без зазначення причин невручення.

Враховуючи те, що судом неодноразово відкладався розгляд справи, однак зважаючи на те, що справа знаходиться в провадженні суду вже тривалий час, в зв’язку з чим з метою дотримання розумних строків, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та її представника, визнавши причини їх неявки до суду неповажними.

Крім того, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач у відзиві на позов, а його представник у судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. При цьому посилається на те, що особовий рахунок є номерним, відкривається за адресою (а не особою) та являє собою основний документ, за яким здійснюється правильне нарахування сум за надані житлово-комунальні послуги. Крім того, зазначає, що вимога про скасування заборгованості не є належним способом захисту, передбаченим цивільним законодавством, а вимога про зобов’язання відповідача отримати ухвалу суду про скасування судового наказу і звернутись з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 є лише правом, а не обов’язком, тому вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у відповіді на відзив вказує, що звернувся до суду з позовом за захистом прав відповідно до законодавства, оскільки відповідач повинен був звернутися вчасно про стягнення боргу до колишнього власника квартири ОСОБА_3 ще в період з 2012 р. по 2015 р., а не в 2017 році, коли вже став новий власник квартири за адресою: АДРЕСА_2. Вважає, що вказаний борг була відповідальною наймач ОСОБА_3, тому вимога про її сплату позивачем не ґрунтується на законі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 25.09.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1057 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №5217593, позивач ОСОБА_2 купила у ОСОБА_3 двокімнатну квартиру, що розташована на 9 поверсі 9 поверхового будинку в місті ОСОБА_4 на АДРЕСА_3, загальною площею 48,8 кв.м, у тому числі житловою площею 27,7 кв.м (а.с.7,8).

Ухвалою Тернівського районного суду міста ОСОБА_4 від 18.09.2012 р. по справі №441/6905/2012, скасовано судовий наказ від 04.11.2011 року по справі №2-н-3824/2011 Тернівського районного суду міста ОСОБА_4, виданий за заявою Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення з ОСОБА_3 11051 грн.56 коп. заборгованості (а.с.13).

Позивач у вересні 2017 р. звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради з заявою про отримання субсидії.

Листом вих.№8623 від 02.11.2017 р. Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради повідомило позивача про наявність заборгованості за її адресою станом на 01.05.2017 р. у сумі 8005,09 грн. перед КПТМ «Криворіжтепломережа» та запропоновано для призначення субсидії підтвердити сплату цієї заборгованості, укласти договір реструктуризації або оскаржити цю заборгованість у судовому порядку (а.с.10).

Позивач заявою від 06.11.2017 р. звернулась до КПТМ «Криворіжтепломережа» з проханням надати їй роз’яснення з приводу вказаної заборгованості (а.с.11).

Відповідач – КПТМ «Криворіжтепломережа» листом вих.№957/02/06 від 20.11.2017 р. повідомив позивача про те, що нарахування послуг з централізованого опалення здійснюється за кожною квартирою (а не особою), за якою закріплено свій особовий рахунок. Переоформлення рахунку відбувається лише в частині прізвища, імені та по-батькові власника чи квартиронаймача. На особовому рахунку, закріпленого за квартирою №70 по вул. Черкасова, буд.25 обліковується заборгованість у розмірі 11051,56 грн. (01.01.2002-01.01.2011), про стягнення якої з попереднього власника квартири ОСОБА_3 винесено рішення Тернівським районним судом міста ОСОБА_4. В зв’язку із скасуванням Ухвалою Тернівського районного суду міста ОСОБА_4 від 18.09.2012 р. по справі №441/6905/2012 судового наказу від 04.11.2011 року по справі №2-н-3824/2011, відповідач буде звертатись до суду про стягнення заборгованості в позовному провадженні. Проте, судове рішення про скасування судового наказу не є підставою як для визнання суми боргу, зазначеної в ньому, неправомірно нарахованою, так і для списання цього боргу (а.с.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тому об’єктом захисту у цивільному судочинстві являється порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов’язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Надаючи виниклим між сторонами по справі відносинам належну правову оцінку, суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 509 ч. і 2 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачає ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Вимоги п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлюють право споживача на одержання в установленому законодавством порядку необхідної інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання послуг, їх споживчі властивості тощо. Положення п. 6 вказаної статті встановлюють право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем його обов’язків, як це передбачено ст. ст. 526 і 530 ЦК України. Позивачем та її представником не названі суб’єктивні права або інтереси споживача, які порушені, не визнані або оспорені саме відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладено тягар утримання майна. Таким чином, новий власник майна не зобов'язаний платити за борги попереднього власника, якщо суд встановить, що він не брав на себе обов'язку про сплату таких боргів.

Судом встановлено, що ні договором, ні судовим рішенням, між сторонами по справі не встановлені правовідносини, які б свідчили про наявність саме особисто у позивача заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг, яка утворилась внаслідок невиконання зобов’язань попереднім власником квартири.

Фактично позивачем ставиться питання, яке має бути предметом доказування у разі пред’явлення до неї позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за період з 01.01.2002 року по 01.01.2011 року.

Тобто заявлені позовні вимоги є не чим іншим, як запереченнями проти неіснуючих позовних вимог до позивача.

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що особа, не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Тобто, ніхто не може примусити особу звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як право звернення з позовом до суду, так і облік заборгованості за надання житлово-комунальних послуг належить виключно відповідачу. Оскільки скасування (списання) будь-яких сум заборгованості є правом, а не обов’язком відповідача, позовні вимоги про зобов’язання скасувати її за період з 01.01.2002 року по 01.01.2011 року не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Діями відповідача не порушені права позивача як споживача, тобто цими діями позивач не була позбавлена можливості здійснити (реалізувати) свої права споживача повністю або частково.

Саме по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків, а у випадку непогашення заборгованості, чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачами зазначених послуг.

В той же час, в розрізі даного спору, суд вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В той же час, законодавцем не визначено такого способу захисту, як можливість зобов’язання особи звернутись із позовом до суду та скасування заборгованості. При цьому, зокрема, позивачем не визначено способу скасування заборгованості.

Суд вважає, що із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність відмови у наданні їй субсидії.

Оскарження ж дій відповідача щодо нарахування плати за використане, поставлене тепло, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. А все, що зазначала позивач у позовній заяві, може бути запереченням у разі пред’явлення до неї позову відповідачем про стягнення заборгованості.

Тобто, суд виходить з того, що фактичні обставини, пов'язані із наявністю або відсутністю заборгованості за послуги теплопостачання підлягають доведенню при пред'явленні відповідачем позову про їх стягнення. Отже, позивач звернулася до суду за захистом права за відсутності його порушення іншою стороною (відповідачем), що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача, яке в даному випадку не порушене.

Таким чином, суд відмовляє у позові у зв’язку з його недоведеністю.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 89, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача та зобов’язання стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 13.12.2018 р..

Суддя: