Рішення № 78559756, 14.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1048/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року та податкової вимоги форми «Ф» №208-23 від 10 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року та податкову вимогу форми «Ф» №208-23 від 10 лютого 2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що у березні 2016 року ним отримано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 лютого 2016 року про сплату податкового боргу з транспортного податку у розмірі 25 000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, позивач вказав на наступні обставини.

Так, позивач зауважив, що відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України належний йому автомобіль марки LEXUS GX 460, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб.см. є об'єктом оподаткування, а позивач платником транспортного податку. Транспортний податок є місцевим податком та встановлюється органами місцевого самоврядування у визначений кодексом строк. Одеська міська рада прийняла рішення “Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку” №6257-VІ прийняла 21 січня 2015 року. Позивач вважає, що оскільки рішення Одеської міської ради №6257-VІ від 21 січня 2015 року, тобто, після 15 липня 2014 року, то застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року, адже вказане визначено пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.

З огляду на зазначене, на переконання позивача, у відповідача не було законних підстав для нарахування йому транспортного податку у 2015 році, відтак направлена на його адресу податкова вимога про сплату податкового боргу з транспортного податку у розмірі 25000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №208-23 від 10 лютого 2016 року – задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №208-23 від 10 лютого 2016 року в частині визначення податкового боргу на суму 6 250,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

09 жовтня 2018 року вказана справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду за вхідним номером 29822/18 та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Стефанову С.О.

Ухвалою судді від 10 жовтня 2018 року прийнято до розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №208-23 від 10 лютого 2016 року. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання призначено на 06 листопада 2018 року о 09 год. 00 хв.

05 листопада 2018 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№33101/18), згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об’єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 ПК України, а позивач є платником такого податку. З огляду на зазначене, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення фарми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов’язання транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до ст.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. З огляду на зазначене, 10 лютого 2016 року ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено податкову вимогу форми «Ф» №208-23 від 10.02.2016 року. Відповідач вказує на те, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 13038-17 від 23 червня 2015 року позивачем не оскаржувалось, а визначена у ньому сума транспортного податку після спливу граничного строку для сплати податку є узгодженою. Отже, встановивши узгодженість грошового зобов’язання позивача зі сплати транспортного податку та несплату ним цих зобов’язань у встановлений законом строк, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на підставі п.59.1 ст. 59 ПК України, в межах наданих повноважень та з метою виконання покладених на інспекцію завдань, складено податкову вимогу форми «Ф» №208-23 від 10.02.2016 року.

07 листопада 2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№33632/18), згідно якої позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлену на підставі нього податкову вимогу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №208-23 від 10.02.2016 року відносно фізичної особи ОСОБА_1, а також стягнути на користь ОСОБА_1 всі документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 12 листопада 2018 року о 09 год. 20 хв.

Подальший розгляд справи відбувався з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 грудня 2018 року о 09 год. 00 хв.

В судове засідання сторони не з’явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника (вх.№36634/18).

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на адміністративний позов, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ 703768 належить легковий автомобіль марки LEXUS GX 460 (універсал-В); реєстраційний номер НОМЕР_1; об'єм двигуна 4608, рік випуску 2010, дата реєстрації 09.01.2014 року (а.с. 8).

Згідно облікової картки №73463147 від 01 жовтня 2015 року ВРЕР №2 м. Одеси (5102), автомобіль марки LEXUS GX 460 (універсал-В), свідоцтво про реєстрацію САТ 703768, знято з обліку для реалізації (а.с. 10).

Листом від 13 лютого 2015 року №1479/7/15-32-17-03-12 Головне управління ДФС в Одеській області повідомило ДПІ (ОДПІ) у районах, районах м. Одеси, об'єднаних ДПІ ГУ ДФС в Одеській області щодо адміністрування транспортного податку, який запроваджено з 1 січня 2015 року. Згідно вказаного листа, з метою якісного адміністрування транспортного податку ГУ ДФС в Одеській області було надано запит до ГУМВС України в Одеській області щодо надання інформації по автомобілям, які підлягають оподаткуванню транспортним податком. Листом №7/0-190 від 20 січня 2015 року ГУМВС України в Одеській області надано перелік автомобілів з об'ємом двигунів понад 3000 куб.см. Даним листом ГУ ДФС в Одеській області надає наявну інформацію по фізичним особам – власникам транспортних засобів для відпрацювання та вжиття відповідних заходів щодо залучення до оподаткування транспортним податком (а.с. 35-37).

Судом встановлено, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об’єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 ПК України, а позивач є платником такого податку.

В подальшому ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року про визначення ОСОБА_1 суму податкового зобов’язання транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у зв’язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов’язання, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено податкову вимогу форми «Ф» №208-23 від 10.02.2016 року.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року та податкову вимогу форми «Ф» №208-23 від 10.02.2016 року протиправними та такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року та податкову вимогу форми «Ф» №208-23 від 10.02.2016 року необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать:

- визначений в п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- визначений в п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- визначений в п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип соціальної справедливості, яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- визначений в п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо.

Суд наголошує на тому, що будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015. Зокрема, введено новий транспортний податок.

Відповідно до п 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 267.5.1. п 267.5 ст. 267 Кодексу).

Відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (п.п. 4.2 , 4.4, 10.4 Кодексу).

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктами 12.3.1. - 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п.12.4. Податкового кодексу України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п. 12.4.3. Кодексу).

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

В ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» встановлений транспортний податок та затверджене Положення про податок на майно в частині транспортного податку, яке містить норми, аналогічні тим, що викладені в Податковому кодексі України.

Рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI, було опубліковане у газеті «Одесский вестник» №3 від 31.01.2015 року.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов’язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Суд зауважує, що норма розрізняє період опублікування рішення (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому, такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

У даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, набрали чинності з січня 2015 року. Отже, лише в 2015 року місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов’язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 року не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим періодом, відповідно до норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення.

Отже рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 року, могли встановлювати плановим лише 2016 рік, тому рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

При цьому факт прийняття рішення Верховною Радою України і набрання чинності Закону №71-VIII, а так само обов’язковість для місцевих рад впровадити транспортний податок, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключно компетенцією саме місцевих рад, як це визначено пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України.

Прикінцеві положення Закону №71-VIII рекомендували встановити місцевим радам транспортний податок на 2015 рік у 2015 році. Проте така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку.

Прийняті за рекомендацією Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Для конкретної правової ситуації період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження транспортного податку – це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов’язку встановити транспортний податок.

Плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік, оскільки за змістом підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити транспортний податок лише на 2016 рік, а не на 2015 рік.

Таким чином транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року по справі №826/14276/16 та від 11 грудня 2016 року по справі №820/10723/15.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року та складена на підставі нього податкова вимога форми «Ф» №208-23 від 10 лютого 2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути на його користь всі документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача у загальній сумі 1 378,00 грн., сплачені згідно квитанції №ПН1381 від 14 березня 2016 року на суму 1378.00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року та податкової вимоги форми «Ф» №208-23 від 10 лютого 2016 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області форми «Ф» №208-23 від 10 лютого 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.