Ухвала суду № 78559633, 13.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

13 грудня 2018 року м. Рівне №460/3078/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агенства з питань запобігання корупції ОСОБА_2, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

09.11.2018 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Уповноваженої особи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії.

09.11.2018, одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову.

13.11.2018 ухвалою суду адміністративна справа за вказаним позовом позивача передана на розгляд Рівненському окружному адміністративно суду.

13.12.2018 справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову від 09.11.2018 станом на час надходження справи до Рівненського окружного адміністративного суду не розглянута.

Зазначена заява обґрунтована тим, що уповноваженими особами органів влади не дотримано дій щодо початку провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.ст. 1, 3, 6, 19, 62, 64 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 38, 245-247, 268 КУпАП, які полягають у порушенні порядку та строків адміністративного провадження та переслідування особи та нівелює основоположні права та свободи людини гарантовані Конституцією України та нормами міжнародного права. Заявник зазначає, що конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі. У п. 2.2. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 у справі № 1-10/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу, Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частинами першою, другою статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.... Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. Зазначає, що у правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Звертає увагу на те, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції. Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб. Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. В аспекті адміністративного переслідування особи презумпція невинуватості особи гарантується положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конституції України, ст.ст. 7, 245 та 246 КУпАП. Зауважує, що починаючи з червня 2018 року поліцейськими Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України відносно заявника здійснювались дії та вживались поліцейські заходи щодо перевірки факту порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», зокрема витребовувались копії документів та відбирались пояснення. 01.10.2018 із отриманої відповіді Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України №6668/39/116/02-2018, на поданий адвокатський запит, заявнику стало відомо, що матеріали зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області за №738 щодо порушення додаткових вимог фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», 14.09.2018 скеровані до ДЗЕ НП України за вих. №6253/39/116/02-2018. З отриманого листа від 10.10.2018 заявнику стало відомо про виклик до НАЗК на 16.10.2018 для складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 172-6 КУпАП. На встановлену у виклику дату заявник з'явився до НАЗК, де йому було повідомлено, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 172-6 КУпАП, стало повідомлення та матеріали, що надійшли з Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Як було встановлено з отриманої відповіді Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України №6668/39/116/02- 2018, на поданий адвокатський запит, матеріали за №738 щодо порушення додаткових вимог фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», суддею Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Ю.А., зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області 14.06.2018. Таким чином на час передачі матеріалів з Департаменту захисту економіки Національної поліції України до НАЗК сплинув встановлений ч. 3 ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за правопорушення передбачене ст. 172-6 КУпАП, оскільки днем з якого починається строк є день коли уповноважений орган чи його посадові особи виявили адміністративне правопорушення. Окрім викладених положень законодавства, що регламентують діяльність поліції відповідно до Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого Наказом Національної поліції України 07.11.2015 року за № 81, Департамент захисту економіки Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. До основних завдань Департаменту захисту економіки Національної поліції України зокрема віднесено боротьба з корупцією; протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією. З огляду на викладене заявник вважає дії поліцейських Департаменту захисту економіки Національної поліції України, що виразились у передачі матеріалів перевірки щодо порушення додаткових вимог фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», до НАЗК неправомірними та здійсненими з перевищенням наданих Законами України повноважень. Заявник також посилається на ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», якою передбачено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. Положеннями ст. 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ряд діянь, зокрема за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані; подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відтак, як стверджує заявник, поліцейські Департаменту захисту економіки Національної поліції України, як уповноважені посадові особи, на складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 172-6 КУпАП, зобов’язані були його скласти в двадцяти чотирьох годинний строк з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, однак цього зроблено не було. Абзацом другим п. 5 Розділу III «Реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (надалі Інструкція) Затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1377, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1498/27943 визначено, що про заяви і повідомлення, які надійшли до чергової частини органу поліції і в яких відсутні відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, після їх реєстрації в журналі ЄО доповідається уповноваженим працівником чергової частини начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов’язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення. Пунктом 8 Розділу III «Реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» Інструкції встановлено, що датою подання заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події до органів поліції вважається дата реєстрації такої заяви чи повідомлення в журналі ЄО органу поліції. Підпунктом 2 п. 14 Розділу III «Реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» Інструкції передбачено, що у журналі ЄО також реєструються рапорти працівників органів поліції про виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію. Таким чином поліцейським Департаменту захисту економіки Національної поліції України, якому було доручено здійснювати розгляд матеріалів зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області за №738 щодо порушення додаткових вимог фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», зобов’язаний був не пізніше наступного дня, а саме не пізніше 15.06.2018, скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення, чого зроблено не було. Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Однак, незважаючи на те, що з дня реєстрації матеріалів зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області за №738 щодо порушення додаткових вимог фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», тобто з дня виявлення сплинуло понад три місяці, поліцейським Департаменту захисту економіки Національної поліції України, рішення про закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не прийнято. Натомість, з метою навмисного та неправомірного створення умов для фактичного продовження строку провадження у справі про адміністративне правопорушення поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 38 КУпАП, достеменно знаючи про те, що наявні підстави для закриття провадження у справі, у спосіб незаконного переслідування особи з метою звітування про факт виявлення правопорушення пов’язаного з корупцією, шляхом подвійної реєстрації повідомлення про те саме правопорушення в іншому органі уповноваженому на провадження в справі про адміністративне правопорушення, матеріали зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області за №738 щодо порушення додаткових вимог фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», було надіслано, повідомлення про виявлення правопорушення пов’язаного з корупцією до НАЗК. Жодною нормою КУпАП, як закону, що регламентує порядок провадження у справах про адміністративне правопорушення не передбачено ні права, ні підстави вчинення дій, уповноваженої посадової особи на складання протоколу про адміністративне правопорушення, на передачу матеріалів для складання протоколу до посадової особи іншого державного органу, а відтак дії поліцейського ДЗЕ НП України, щодо передачі (надіслання) матеріалів зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області за №738 щодо порушення додаткових вимог фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», до НАЗК є протиправними. Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Відтак, враховуючи ту обставину, що підстави для початку провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно заявника, а саме підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення виникли 14.06.2018, то станом на 16.10.2018, а саме на час виклику уповноваженою особою Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, якому доручено розгляд вказаних матеріалів ОСОБА_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно заявника сплинули встановлені строки визначені ч. 3 ст. 38 КУпАП, а відтак виникли обставини, які перешкоджають уповноваженій особі Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, якому доручено розгляд вказаних матеріалів ОСОБА_2 розпочати провадження у справі про адміністративне правопорушення, а саме скласти протокол про адміністративне правопорушення. У зв’язку з цим, після ознайомлення із матеріалами зареєстрованими в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області за №738, які неправомірно були передані до НАЗК, з урахуванням положень ст.ст. 1, 3, 6, 19, 62, 64 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 38, 245-247, 268 КУпАП, заявником до уповноваженої особи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, якому доручено розгляд вказаних матеріалів ОСОБА_2, було подано клопотання про закриття провадження у справі. Однак, незважаючи на подане клопотання, уповноваженою особою Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, якому доручено розгляд вказаних матеріалів ОСОБА_2 не прийнято рішення з розгляду поданого клопотання щодо припинення розгляду провадження у справі про адміністративне правопорушення. Натомість повторно листом від 31.10.2018 №44-01/50285/18, заявника повторно викликано для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, а також приписи ст.ст. 1, 3, 6, 19, 62, 64 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 38, 245-247, 268 КУпАП, бездіяльність уповноваженої особи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, якому доручено розгляд вказаних матеріалів ОСОБА_2, що виразилась у неприпиненні провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно заявника за ст. ст. 172-6 КУпАП, порушує, на думку заявника, його права та гарантії визначені Конституцією України і нормами міжнародного права.

З урахуванням обґрунтування пред’явленого адміністративного позову, належного та ефективного захисту прав, заявник стверджує, що співрозмірним та дієвим заходом забезпечення є заборона відповідачу та іншими уповноваженими особами НАЗК вчиняти дії щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 172-6 КУпАП, за матеріалами зареєстрованими в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області 14.06.2018 за №738, які надіслані до НАЗК Департаментом захисту економіки Національної поліції України 14.09.2018. Також заявник уважає, що вжиття вказаного заходу забезпечення обумовлено очевидними ознаками протиправності бездіяльності суб’єкта владних повноважень, що полягає в істотному порушенні порядку та строків адміністративного переслідування особи, а також тим, що не вжиття даного заходу істотно ускладнить поновлення порушених його прав, оскільки в разі незабезпечення поданого ним адміністративного позову будуть вчиненні дії, щодо порушення його конституційних прав.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення позову регламентовано ст.ст.150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема ст.ст. 150,151 вказаного кодексу.

За правилами ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд наголошує, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Зазначені в ст.150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування фатів та обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій суб’єктом, крім того, суд повинен встановити також ознаки очевидності протиправності рішень чи дій суб’єкта, що прийняв таке рішення чи вчинив ці дії з урахуванням доказів наданих заявником на підтвердження своїх вимог.

У заяві про забезпечення позову, заявник посилається на неправомірність дій посадових осіб відповідачів, які полягають у порушенні норм чинного законодавства. Стверджує, що вжиття вказаного заходу забезпечення обумовлено очевидними ознаками протиправності бездіяльності суб’єкта владних повноважень, що полягає в істотному порушенні порядку та строків адміністративного переслідування особи. Однак, заявником не наведено жодних обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся заявником не надані.

Крім того, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Натомість, вжиття заходів та забезпечення позову шляхом заборони уповноваженій особі Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, якому доручено розгляд вказаних матеріалів ОСОБА_2 та іншими уповноваженими особами НАЗК вчиняти дії щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 172-6 КУпАП, за матеріалами, зареєстрованими в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУНП в Рівненській області 14.06.2018 за №738, які надіслані до НАЗК Департаментом захисту економіки Національної поліції України 14.09.2018, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення, дій чи бездіяльності відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що обставини з приводу правомірності чи протиправності дій посадових осіб відповідачів у даному спорі можуть бути встановлені судом лише під час розгляду справи по суті, а не на стадії забезпечення позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об’єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення у справі, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому у забезпеченні позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 150-157, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 від 9 листопада 2018 року у адміністративній справі №460/3078/18 - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Комшелюк Т.О.