Рішення № 78559284, 12.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3851/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тістечко Ю. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування рішення,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить : визнати незаконним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС, оформлене карткою відмови №UA209030/2018/02526 про відмову у пропуску через митний кордон України.

В обггрунтування позовних вимог зазначено, що 2 серпня 2018 року громадянка Польщі, ОСОБА_3 проходила митний контроль на митному пості «Мостиська» Львівської митниці ДФС, перебуваючи за кермом автомобіля марки SKODA, р/н НОМЕР_1, який вона тимчасово ввозила для особистого користування на територію України.

Однак, під час проходження контролю, державним інспектором Стецихою С.Я. прийнято рішення про відмову у пропуску через митний кордон та видано картку відмови у пропуску через митний кордон України № ПА209030/2018/02526 у зв'язку із тим, що позивачем не надано документів, що підтверджують право власності на автомобіль чи право користування автомобілем.

Позивач зазначає, що в картці відмови державним інспектором зазначено, що причиною відмови у пропуску через митний кордон є «...порушення п.60 ст.4 та ст.380 Митного кодексу України (МКУ), яке полягає у неподанні позивачем документів, що підтверджують право власності чи право користування вищезгаданим автомобілем.» Проте, ні п.60 ст.4 МКУ, ні ст.380 не містять вимоги щодо подання документів, які підтверджують право власності чи право користування автомобілем, який тимчасово ввозиться особою для особистого користування.

Тобто, п. 60 ст. 4 МКУ містить норму щодо обмеження кількості транспортних засобів, що тимчасово ввозяться громадянами для особистого користування на митну територію України, а саме про ввезення громадянами автомобілів для особистого користування в кількості не більше однієї одиниці. Однак, в даному пункті відсутня норма, яка вказувала б на обов'язковість подання документів, що підтверджують право власності чи право користування транспортним засобом.

На думку позивача державним інспектором помилково розтлумачено та застосовано норми ст.380 та п.60 ст.4 МКУ щодо обов'язковості подання працівнику митного органу документів, що підтверджують право власності чи користування автомобілем, що тимчасово ввозиться для особистого користування на територію України.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що в ході проведення митних формальностей виявлено, що в громадянки ОСОБА_3 були відсутні належним чином оформлені документи, що підтверджують право власності на автомобіль марки SKODA р/н НОМЕР_1 або користування ним.

Згідно картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209030/2018/02526 від 02.08.2018 року позивач надав наступні документи:

Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_2 від 25.09.2017.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.07.2018.

Тобто, позивач не надав доказів, що підтверджують право власності на автомобіль марки SKODA р/н НОМЕР_1 або користування ним до митного оформлення.

Відповідно до п.7 розділу 1 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708 ) власник ТЗ або уповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, зокрема документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);

Згідно, п.9 розділу 1 Правил не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Таким чином, Львівська митниця ДФС, видаючи картку відмови діяла обгрунтовано та виключно у відповідності до норм чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 29.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою від 10.09.2018 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.

ОСОБА_3 - позивач є Громадянкою Польщі.

02.08.2018 року ОСОБА_3 о 19:01 год. здійснювала перетин кордону України через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС транспортним засобом марки SKODA р/н НОМЕР_1 з метою тимчасового ввезення.

В ході проведення митних формальностей виявлено, що в громадянки ОСОБА_3відсутні належним чином оформлені документи, що підтверджують право власності на автомобіль марки SKODA р/н НОМЕР_1 або користування ним.

Згідно картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209030/2018/02526 від 02.08.2018 року позивачем надано наступні документи:

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_2 від 25.09.2017.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.07.2018.

У зв'язку із ненаданням позивачем документів підтверджують право власності на ТЗ або користування, державним інспектором Стецихою С.Я. прийнято рішення про відмову у пропуску через митний кордон та видано картку відмови у пропуску через митний кордон України № ПА209030/2018/02526.

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним та необґрунтованим звернувся із даним позовом до суду.

При ухваленні рішення суд керувався наступним.

Порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, встановлено Митним кодексом України, Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами України через митний кордон України затвердженими наказом Державної митної служби України № 1118 від 17 листопада 2005 року.

Відповідно до п. 7 розділу І Правил, власник транспортного засобу або уповноважена особа, який переміщує цей транспортний засіб через митний кордон України, представляє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів:

- що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);

- реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом;

- митної декларації у разі потреби;

- ВМД ( уразі транзиту транспортного засобу, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України);

- що підтверджують право надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення з наданням пільг в оподаткуванні);

- довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності);

- паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне місце проживання).

Згідно, п.9 розділу 1 Правил не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ;

- номер кузова (або ідентифікаційний номер), шасі (рами) чи двигуна якого знищено, підроблено або який не відповідає запису в реєстраційних документах;

- що ввозиться в Україну громадянином для вільного обігу, не знятий з обліку в реєстраційних органах країни придбання або іншої країни;

- що вивозиться за межі України громадянином для вільного обігу, не знятий з обліку в підрозділах МВС України, які відповідно до законодавства України вповноважені здійснювати державну реєстрацію та зняття з обліку ТЗ;

- увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України нерезидент - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Пунктом 63 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, повязані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 02.08.2018 року громадянка Польщі ОСОБА_3 о 19:01 год. здійснювала перетин кордону України через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС транспортним засобом марки SKODA р/н НОМЕР_1

Позивачем під час проходження митного контролю надано наступні документи: паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_2 від 25.09.2017 та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.07.2018.

При цьому, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.07.2018 зазначено власника транспортного засобу - ОСОБА_4 та співвласника ОСОБА_5, АДРЕСА_1, та відсутні будь-які дані що дозволили би стверджувати про наявність права ОСОБА_3 на користування транспортним засобом марки SKODA р/н НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 544 Митного кодексу України серед основних завдань, покладених на органи доходів і зборів, є забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи, забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій території України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Питання тимчасового ввезення транспортних засобів врегульовано Конвенцією про тимчасове ввезення та Додатками до неї, ратифікованої Законом України від 24.03.2004 N 1661-IV "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення".

Відповідно до ст. 1 Конвенції кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 1 Глави І Додатка "С" Конвенції "приватне використання" транспортних засобів означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Статтею 5 Глави III Додатка "С" передбачено, що транспортні засоби для приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

На національному рівні питання тимчасового ввезення врегульовано ст.380 Митного кодексу України, відповідно до якої дозволяється тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів для особистого користування на строк до одного року.

Згідно з п. 29 ст. 4 Митного кодексу України сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, є митними формальностями.

Згідно п. 23 ст. 4 Митного кодексу України виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визначається як митне оформлення.

Поняття митного контролю та митного оформлення визначено ст. 4 Митного кодексу України України.

Митний контроль відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України України - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

В свою чергу митне оформлення відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товару та транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Згідно п.60 ст.4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно

Згідно 4.2 ст.334 Митного кодексу України особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України: громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст.265 Митного кодексу України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Суд вертає увагу, що згідно п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України під терміном «товар» розуміються будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що перемішується лініями електропередачі.

Таким чином поняття «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що при митному оформленні транспортного засобу марки SKODA р/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 зобов'язана була надати документи, що засвідчують право на тимчасове користування вище зазначеного транспортного засобу, адже з наданих документів повноваження на керування транспортним засобом та ввезення на митну територію іноземної держави не були підтверджені.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що посадова особа митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС України при прийнятті рішення оформленого карткою відмови діяла правомірно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки дії відповідача були вчинені в межах повноважень, що визначені законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.