Рішення № 78558797, 14.12.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/11972/18

Провадження № 2/263/2508/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

14 грудня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шевченко О.А., при секретарі Лапоног Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Центр надання адміністративних послуг, Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що йому на праві сумісної власної належить квартира АДРЕСА_1, в якій також зареєстрована відповідачка, та яка там не проживає з 2016 року, а мешкає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 у Чернігівській області. При цьому, позивач не в змозі оформити субсидію, у зв'язку з реєстрацією відповідачки у вказаній квартирі. На підставі викладеного просить визнати відповідачку, такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням про розгляд справи за його відсутності та задоволення позову.

Відповідачка повідомлялась про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, не сповістивши суд про причини неявки. Враховуючи те, що у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представники третіх осіб: Центр надання адміністративних послуг, Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради, в судове засідання не з'явились, надала суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 повідомлявся про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, не сповістивши суд про причини неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві приватної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 24.05.2004 року.

Згідно довідки, виданої Центром надання адміністративних послуг Департаменту надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради 21.08.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В той же час, відповідно до акту КСН «Будівельник» від 27.08.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає з 2016 року.

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте відповідачкою жодним чином не були спростовані доводи даного позову.

У відповідності до положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказаним право обґрунтовано скористався позивач, як власник квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання й вправі розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Відповідно до правових висновків Верховного суду України (постанова ВСУ від 16.11.2016р. справа № 6ц-709ці-16) власник житла усуває перешкоди, що чиняться зареєстрованою особою, в користуванні належним йому житлом, шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v. Ukraine») заява № 30856/03, п. 41.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому».

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Крім того відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи вище наведені норми законодавства, та конкретні обставини справи, а саме те, що відповідач в спірному жилому приміщенні без поважних причин не проживає понад встановленого законодавством строку, що в свою чергу перешкоджає позивача здійсненню його права користування та розпорядження належною квартирою, позов підлягає задоволенню, а відповідачку слід визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 81, 247 ч.2, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 15, 391,405 ЦК України, ст.ст.71, 72 ЖК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Центр надання адміністративних послуг, Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.

Суддя Шевченко О.А.