Вирок № 78558383, 14.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/30314/18

Провадження №1-кп/127/1086/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2018 р. за №12018020020001770 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого в ТОВ "Спецмонтажінжиніринг", одруженого, який має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шестопала Д.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне носіння телескопічної дубинки, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці, у невстановлені дату та час, діючи умисно, придбав телескопічну дубинку. Усвідомлюючи, що вказана телескопічна дубинка являється холодною зброєю, а як наслідок неправомірність своїх дій, ОСОБА_1 почав носити її при собі без передбаченого законом дозволу, що суперечить вимогам, встановленим п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", "Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 21 серпня 1998 року №622, та "Положенню про дозвільну систему", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2012 № 576.

В подальшому, 08.03.2018 року близько 19 год. 00 хв. у дворі будинку №18-А по вулиці Костя Широцького в м. Вінниці між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 дістав з кишені куртки вищевказану телескопічну дубинку і почав розмахувати нею, намагаючись завдати тілесні ушкодження ОСОБА_3 Однак, в цей час, ОСОБА_4, будучи знайомим ОСОБА_1, з метою припинення конфлікту, забрав телескопічну дубинку у ОСОБА_1, та в подальшому, по приїзду працівників поліції, добровільно видав дану телескопічну дубинку, яка згідно з висновком експерта № 92 від 22.03.2018 року являється холодною зброєю та виготовлена заводським способом по типу "телескопічної дубинки", холодної зброї ударно-дробильної дії.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Пояснив, що у вчиненому щиро кається, жалкує про вчинене та завіряє суд, що подібне більше не повториться. Просить суд призначити йому мінімальну міру покарання.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються реєстрації кримінального провадження, особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є злочином середньої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження.

Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працевлаштований, одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей.

Суд також враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що він щиро кається та жалкує про вчинене, завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Обставиною, яка, згідно частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.

Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 66 Кримінального кодексуУкраїни, при призначенні покарання суд визнає такими, що його пом'якшують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, а саме, вчинення злочину вперше та визнання вини.

Обставин, які, згідно статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд зазначає, що згідно з частинами 1 та 2 статті 53 Кримінального кодексу України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде менш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин, а саме, покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Суд не вбачає підстав для застосування більш суворого покарання.

При визначенні розміру штрафу суд враховує тяжкість вчиненого злочину, а також майновий стан обвинуваченого, який працевлаштований.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.

Згідно протоколу затримання від 16.11.2018 року ОСОБА_1 було затримано 16.11.2018 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.11.2018 року до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на 60 днів, починаючи з 16.11.2018 року.

Враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов’язання слід скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2018 року на вилучену під час огляду місця події 08.03.2018 року телескопічну дубинку, слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта: висновок експерта за результатами проведення експертизи зброї № 92 від 22.03.2018 року в розмірі 1 144 грн. 00 коп.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 50, 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 263 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов’язання скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - телескопічну дубинку, яка відповідно до постанови слідчого про визнання предмету речовим доказом від 09.03.2018 року та квитанції №570 від 19.11.2018 року, передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області – знищити.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2018 року на вилучену під час огляду місця події 08.03.2018 року телескопічну дубинку,- скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ