Рішення № 78558366, 14.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3688/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 до суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - УСЗН Сєвєродонецької міської ради, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподовження їй виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язати відповідача подовжити та виплатити їй щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 18.07.2018 до досягнення дитиною трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з вересня 2014 року є внутрішньо переміщеною особою. З вересня 2014 року по липень 2018 року позивач отримував щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в порядку, передбаченому постановою КМУ від 01.10.2014 № 505. З 18.07.2018 виплату допомоги було припинено, як працездатній особі, яка не працевлаштувалась. З 25.12.2015 по теперішній час позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 18.07.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про продовження щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний період, проте щомісячну адресну допомогу було продовжено лише її малолітній дитині - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. На своє звернення позивач отримала письмову відповідь від 12.10.2018 № 9792/04, відповідно до якої позивача не включено до розрахунку на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Позивач вважає, що законних підстав для непризначення допомоги не було, а дії відповідача не відповідають вимогам закону.

Ухвалою суду від 19.11.2018 відкрито провадження у справ, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.12.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на таке.

З 30.01.2015 позивача взято на облік внутрішньо переміщених осіб у м. Сєвєродонецьку, про що надано довідку № НОМЕР_1. За заявами позивача їй призначалася щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам з 30.01.2015, а з 15.01.2016 - також її малолітній дитині - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вчергове позивач звернулася з заявою від 18.07.2018 за продовженням допомоги на наступний шестимісячний термін. Заяву було розглянуто. Але 18.07.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 548 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», згідно з якою було внесено зміни до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505. Зокрема, абз. 10 п. 3 зазначеного Порядку встановлено, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Таким чином, допомогу було продовжено лише малолітній дитині позивача, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивача не було включено до розрахунку. Допомогу призначено на період з 18.07.2018 по 17.01.2019 у розмірі 1000 грн на місяць.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 23-24).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, місце фактичного проживання: АДРЕСА_2, що підтверджується паспортом громадянина України та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.01.2016 № НОМЕР_2 (арк. спр. 6-7, 9).

30.01.2015 позивач звернулася до відповідача з заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (арк. спр. 28-29).

Згідно заяви позивача від 30.01.2015 їй було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як працездатній особі в розмірі 442,00 грн. щомісячно на період з 30.01.2015 по 29.07.2015 (арк. спр. 36).

30.07.2015 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила внести зміни в Єдину інформаційну базу даних у зв'язку зі зміною прізвища та адреси місця проживання (арк. спр. 37).

Згідно з рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 13.05.2016 позивачеві призначено допомогу на проживання з 17.08.2015 по 18.09.2015 в сумі 442,00 грн та з 19.09.2015 по 18.11.2015 в сумі 221,00 грн (арк. спр. 53).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29.12.2015 у позивача 25.12.2015 народилася дитина - ОСОБА_2 (арк. спр. 57).

За заявою позивача рішенням від 23.06.2016 призначено допомогу на період з 15.01.2016 по 14.07.2016 на загальну суму 1326,00 грн на сім'ю (арк. спр. 61).

Згідно з рішенням від 09.09.2016 за заявою позивача продовжено виплату допомоги на період з 18.07.2016 по 17.01.2017 в сумі 1326,00 грн на сім'ю (арк. спр. 64).

Згідно з рішенням від 24.02.2017 за заявою позивача продовжено виплату допомоги на період з 18.01.2017 по 17.07.2017 в сумі 1326,00 грн на сім'ю (арк. спр. 67).

Згідно з рішенням від 04.09.2017 за заявою позивача продовжено виплату допомоги на період з 18.07.2017 по 17.01.2018 в сумі 1326,00 грн на сім'ю (арк. спр. 70).

Згідно з рішенням від 27.02.2018 за заявою позивача продовжено виплату допомоги на період з 18.01.2018 по 17.07.2018 в сумі 1442,00 грн на сім'ю (арк. спр. 73).

18.07.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про продовження виплати грошової допомоги на наступний період (арк. спр. 74).

Згідно з рішенням від 22.08.2018 відповідач призначив допомогу переміщеним особам на проживання на період з 18.07.2018 по 17.01.2019 лише малолітній дитині позивача - ОСОБА_2, в розмірі 1000 грн, допомогу позивачеві ОСОБА_1 не призначено, в рішення зазначено: «Категорія працездатності - працездатний, не здійснює догляду, не працює. Не включений до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015» (арк. спр. 77).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно абз. 1 частини першої статті 1 Закону № 1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VІІ Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг (далі - Порядок № 505, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до абз. 1 пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації, та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:

для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї);

для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі, зокрема, надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють

Аналіз пункту 7 Порядку № 505 свідчить про те, що розмір виплати грошової допомоги протягом двох місяців з дня її призначення зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється, якщо у складі сім'ї є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, та в інших передбачених випадках. Однак, із цього правила Порядком передбачено виключення, серед яких - догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку.

Як установлено судом, позивач є особою працездатного віку, при цьому здійснює догляд за дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку.

Докази нездійснення позивачем такого догляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, до суду не надав.

Відтак, суд вважає, що відповідач рішенням від 22.08.2018 протиправно не призначив позивачеві щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 18.07.2018 до досягнення ОСОБА_2 трирічного віку, тобто, до 25.12.2018.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, обравши належний спосіб захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 22.08.2018 в частині непризначення позивачеві ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на період з 18.07.2018 по 25.12.2018, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання протиправним та скасування рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 22.08.2018 в частині непризначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 18.07.2018 по 25.12.2018, а також зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 18.07.2018 по 25.12.2018.

Таким чином, позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі лише з корегуванням обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що ухвалою суду від 19.11.2018 позивачеві було відстрочено сплату судового збору в сумі 704,80 грн до ухвалення судового рішення у справі, судовий збір належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 22.08.2018 в частині непризначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 18.07.2018 по 25.12.2018.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 18.07.2018 по 25.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області (93100, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-б, код ЄДРПОУ 24179564) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун