Рішення № 78558312, 13.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3175/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання відмови у нарахуванні та виплати пенсії протиправною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) до Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому після уточнення позивач просив суд:

- визнати відмову відповідача у нарахуванні та виплати пенсії позивачу з вересня 2018 року протиправною та незаконною;

- зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплатити позивачу пенсію з моменту припинення – з 01 вересня 2018 року;

- в межах суми нарахування за один місяць призначити до негайного виконання (арк.спр.25-26).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання та з 2005 року отримує пенсію. У вересні 2018 відповідач зупинив нарахування та виплату пенсії позивачу з вимогою стати на облік як переселенець, або надати первинну справу ПФУ з окупованого м.Антрацит. Позивач зазначила, що пенсію отримувала без довідки переселенця у м.Біловодськ 2 роки та 3 місяці, а до м.Біловодська, як переселень була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, де позив мешкала до лютого 2016 року. Позивач вказує, що не повинна ставати на облік, як переселенець, оскільки зареєстрована та весь час мешкає у м.Біловодськ. Позивач вважає, що відповідач порушує його права, а тому за захистом своїх прав звернулась до суду та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 13.12.2018 за вхідним реєстраційним номером 39165/2018 надав відзив на позовну заяву від 26.11.2018 №5767/07-18 (арк.спр.130-133), в якому заперечував проти задоволення позову.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.110), в наданій заяві до канцелярії суду 11.12.2018 просив розглядати справу без участі позивача (арк.спр.111-112).

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином (арк.спр.109).

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 026.11.2018 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з 15.06.2016 зареєстрована за адресою: 92800, Луганська область, Біловодський район, с.Новодеркул, вул.Луганська, 1/2 (арк.спр.6-7,32).

Позивач є особою, яка має ІІ групу інвалідності, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕК Серії 10 ААВ №403242 (арк.спр.8).

З довідки УПСЗН Біловодської РДА від 10/08-2559 від 18.07.2016 вбачається, що ОСОБА_1 знята з обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції згідно з Постановою КМУ від 01.10.2014№509 (арк.спр.5).

В 2016 році позивача звернулась до відповідача з заявою, в якій просила запросити пенсійну справу з м.Олександрія Кіровоградської області (арк.спр.52).

В матеріалах справи наявна заява позивача, в якій просив належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» (арк.спр.53).

Відповідно до розпорядження від 02.08.2016 №159786 позивач перебуває на обліку у відповідача (арк.спр.56).

Позивач зазначає, що з вересня 2018 року виплату пенсії припинено.

На звернення позивача від 11.09.2018 №209/Д-14 з питання поновлення виплати пенсії, 26.09.2018 №209/Д-14 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що виплату пенсії 01.09.2018 призупинено у зв’язку з відсутністю довідки відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 №509. Позивачу запропоновано поновити статус внутрішньо переміщеної особи та надати відповідні довідки до управління для продовження виплати пенсії (арк.спр.5).

Між тим, суд не може погодитись з висновками Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу та умов її поновлення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. ОСОБА_2 право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, що регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, є ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - ОСОБА_2 № 1058-IV) з відповідними змінами, що є чинними на час виникнених між сторонами спірних правовідносин.

ОСОБА_2 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. ОСОБА_2 право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 цього Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити правовий висновок про те, що статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів: територіального органу ПФУ або суду, - та лише з підстав, визначених у цій статті, але жодна з таких підстав управлінням не застосована та не доведена.

Суд вказує на те, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалось. За таких обставин у позивача відсутні підстави звертатися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.

Крім того, суд вказує на те, що з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у смт.Біловодськ, а саме з 15.06.2016 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи, до нього не повинні застосовуватись нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини між Пенсійним Фондом України та внутрішньо-переміщеною особою.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, відповідачу саме з 15.06.2016 було відомо про постійне місце реєстрації позивача у с. Новодеркул, Біловодського району Луганської області, а тому саме з цієї дати всі дії УПФУ в смт.Біловодськ повинні бути направленні на нарахування та виплату пенсії позивачу не як до внутрішньо-переміщеної особи, а як до громадянина України, який змінив місце реєстрації та проживання на території України.

Системний аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених обставин справи, дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для припинення нарахування та виплати позивачу пенсії та покладення на нього обов'язку щодо звернення з особистою заявою до Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з довідкою ВПО для продовження виплати пенсії.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Як вже зазначалось раніше, судом встановлено, що відповідач припинив з 01 вересня 2018 року виплату пенсії позивачу без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV. Відповідно суд вважає, що відповідачем у даному випадку допущена саме протиправна бездіяльність.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати його вчинити певні дії у вигляді поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Щодо періоду, за який необхідно провести нарахування та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої ст.55 Закону України №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Із відповіді відповідача вбачається, що 26.09.2018 №209/Д-14, що виплату пенсії позивачу призупинено з 01.09.2018 у зв’язку з відсутністю довідки відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 №509

Таким чином, нарахування та виплата позивачу пенсії підлягає з 01.09.2018.

Вказаний спосіб відновлення порушеного права також включає в себе і виплату заборгованості з пенсії позивачу, починаючи з 01.09.2018. Відповідно, додаткового зобов’язання не потребує.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, 371, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання відмови у нарахуванні та виплати пенсії протиправною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року раніше призначеної пенсії.

Зобов’язати Біловодське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) поновити з 01 вересня 2018 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації: 92800, Луганська область, Біловодський район, с.Новодеркул, вул.Луганська, 1/2).

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3