Рішення № 78558150, 14.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2860/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (далі – відповідач) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № КР2065/390/АВ/ТД-ФС від 03.10.2018 року про накладення штрафу в сумі 111690 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності самого факту порушення вимог трудового законодавства під час здійснення власної підприємницької діяльності, оскільки у позивача немає неоформлених найманих працівників. Тому, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, а відтак вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача у поданому відзиві вказав, що контролюючим органом у відповідності до положень чинного законодавства проведено інспекційне відвідування за наслідком якого прийнято спірне рішення, а тому вважає його правомірним та таким, що не підлягають скасуванню. При цьому наголошує, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення посадовими особами управління було дотримано. Відповідно до виявлених в ході перевірки порушень норм трудового законодавства та безпосередньо факту того, що порушення мали місце, уповноваженими посадовими особами прийнято правомірне рішення щодо застосування фінансової санкції у вигляді штрафу (а.с.55-58).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що на підставі службової записки від 06.09.2018 р. (а.с.59) та акту Бобринецької робочої групи з питань легалізації заробітної плати від 24.05.2018 р. (а.с.60-61), було видано наказ від 10.09.2018 р. №1207 "Про проведення інспекційного відвідування" (а.с.62), яким наказано провести інспекційне відвідування з питань дотримання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 в термін з 11.09.2018 до 12.09.2018, у зв'язку із наявністю інформації, передбаченої п.п.3 п.5 Порядку № 295 (а.с.62).

11.09.2018 р. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв'язку з чим проведення такого зупинене до 13.09.2018 р. (а.с.63-65).

Також, 11.09.2018 р. складено вимогу № КР2065/390/ПД про надання/поновлення документів, яка вручена позивачу 11.09.2018 р. (а.с.66-67).

13.09.2018 року було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт № КР2065/390/АВ (а.с.10-15).

Як вбачається з акту, інспекційним відвідуванням було встановлено, що 11.09.2018 року ФОП ОСОБА_1 самостійно здійснювала господарську діяльність. Однак, стосовно встановлено факту перебування іншої особи в магазині 24.05.2018 року (копія акту додається), ОСОБА_1 пояснила, що в магазині перебувала ОСОБА_2 протягом 2 годин, так як ОСОБА_1 возила до лікарні свою маму. Пояснення ОСОБА_1 додається (а.с.68).

Згідно усних пояснень, наданих гр. ОСОБА_2 24.05.2018 року, трудовий договір з нею не укладався, так як вона підміняла ОСОБА_1.

Враховуючи це перевіряючі дійшли висновку, що вищевказані обставини свідчать про те, що використання неоформленої праці гр. ОСОБА_2 мало місце щонайменше 24.05.2018 року.

На підставі службової записки від 17.09.2018 р. (а.с.69) прийнято рішення №КР2065/390/АВ/ТД від 21.09.2018 р. щодо розгляду справи про накладення штрафу 10:10 03.10.2018 р. (а.с.70).

03.10.2018 р. прийнято постанову №КР2065/390/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (порушення вимог ст.21, 24 КЗпП України) на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111690 грн. (а.с.16).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі – Закон №877-V).

Відповідно до ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2017 року №84 (далі – Положення), Головне управління Держпраці у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно п.1 Положення про Управління, завданнями Управління, зокрема є, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав та гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. п. 5 п. 4 Положення про Управління, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п. п. 50 п. 4 Положення про Управління, Управління Держпраці, накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Так, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення порушень законодавства про працю.

Відповідач стверджує, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення останньою статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, в частині не оформлення належним чином трудових відносин із гр. ОСОБА_2.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.2 ч.2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2ст.265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, (далі – Порядок 509).

Відповідно до п. 2 Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Поряд з тим, суд зауважує на тому, що відповідно до приписів Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, основними завданнями державного нагляду є: розроблення пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності здійснення контрольних повноважень; внесення вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень (далі – вимога); вжиття заходів до ініціювання притягнення до відповідальності посадових осіб за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.

Державний нагляд здійснюється шляхом витребовування, збирання та аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан додержання об’єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об’єкта нагляду з виїздом за його місцезнаходженням. Виїзні перевірки проводяться уповноваженими посадовими особами відповідно до індивідуального графіка, що затверджується керівником або заступником керівника Держпраці чи її територіального органу згідно з планом роботи Держпраці та її територіального органу на відповідний період. Про проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа повідомляє об’єкту нагляду не пізніше ніж за п’ять робочих днів до її початку (ст.5 Порядку №295).

Системний аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити позапланові перевірки суб'єктів господарювання на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства.

При цьому, аналіз наведених норм свідчить про те, що штраф може бути накладений на суб'єкта господарювання за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору лише за наявності вчиненого фактично порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.

Ст.72 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як зазначалось судом, актом інспекційного відвідування встановлено, що 11.09.2018 року ФОП ОСОБА_1 самостійно здійснювала господарську діяльність. Отже, на момент такого відвідування жодних порушень позивачем трудового законодавства не встановлено, що не спростовано. Відносно факту перебування іншої особи в магазині 24.05.2018 р., то суд зазначає, що в акті інспекційного відвідування не було вказано, а представником відповідача не надано жодних письмових доказів, які б прямо свідчили про факт допущення позивачем 24.05.2018 р. ОСОБА_2 В до роботи без укладення трудового договору.

Аналогічного висновку дійшов також і Бобринецький районний суд Кіровоградської області у постанові від 31.10.2018 р. (набрала законної сили 13.11.2018 р.) закриваючи провадження по справі про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.27-29). Суд дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_2 цієї дати у приміщенні магазину не може бути доказом того, що така особа там працює. Крім того, у матеріалах справи наявні документи, які свідчать про те, ОСОБА_1 самостійно здійснює господарську діяльність в магазині, без найманих працівників. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перебування гр. ОСОБА_2 24.05.2018 р. у приміщенні магазину саме в якості працівника.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 78 КАС України).

Таких доказів не надано представником відповідача й в межах розгляду даної адміністративної справи, а тому висновки про порушення ст.21, 24 КЗпП України не знайшли свого підтвердження.

Суд вважає також не зрозумілими доводи представника відповідача, викладені у відзиві про те, що за результатами відвідування 24.05.2018р. виїзною робочою групою по легалізації заробітної плати і тіньової зайнятості Бобринецької РДА встановлено знаходження в приміщенні магазину ОСОБА_2, трудовий договір з якою не укладався, оскільки як вбачається із самого акту від 24.05.2018 (а.с.60-61) зазначені обставини взагалі не відображені робочою групою.

Окрему увагу також заслуговує те, що як вбачається зі спірної постанови №КР2065/390/АВ/ТД-ФС від 03.10.2018 р., остання винесена за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 17.09.2018 р. №КР2116/43/АВ (а.с.16). Однак, до суду не надано такий акт, а з наявних у справі документів не встановлено проведення відносно позивача інших перевірок.

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, аналізуючи їх через призму чинних норм трудового законодавства, суд не вбачає порушень позивачем статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.

Крім того, суд також звертає увагу відповідача, що під час здійснення заходів контролю шляхом проведення відповідних перевірок, інспекційних відвідувань, посадові особи управління Держпраці у Кіровоградській області повинні чітко дотримуватись Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, алгоритму дій.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" контроль здійснюється з метою виявлення порушень та вжиття заходів щодо їх усунення. При цьому, такі заходи повинні бути ефективними та пропорційними, тобто спрямованими на фактичне усунення виявлених порушень з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення, яких спрямовані такі заходи. Водночас, вимоги органів державного контролю повинні бути законними, обґрунтованими, зрозумілими, чіткими та такими, що не допускають неоднозначного їх тлумачення.

З огляду на встановлені обставини справи, системний аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 Кодексу)

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 1116,90 грн. (а.с.2, 25), а тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 р. заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено, а саме: зупинено стягнення штрафу у розмірі 111690,00 грн. на підставі постанови Управління Держпраці у Кіровоградській області № КР2065/390/АВ/ТД-ФС від 03.10.2018 р. в межах виконавчого провадження № 57695425, відкритого 20.11.2018 р. Бобринецьким районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, до вирішення справи по суті (а.с.81).

Відтак, керуючись положеннями статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову №КР2065/390/АВ/ТД-ФС від 30.10.2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1) штрафу у розмірі 111690,00 грн..

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду від 29.11.2018 року.

Присудити на користь особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код – 39808965) судовий збір в сумі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 90 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України і може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3