Рішення № 78558116, 04.12.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9274/18

Провадження № 2/201/2818/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача про збільшення розміру аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина, ОСОБА_3, 23.11.2012р.н., і сина, ОСОБА_4, 02.06.2015р.н., в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 03.10.2016р. Як зазначає позивач, на час стягнення аліментів відповідач офіційно працював сантехніком. Але приблизно рік тому залишив цю роботу, став займатися виконанням робіт по встановленню та ремонту сантехніки для приватних осіб, а також виконанням будівельних робіт. Таким чином, став отримувати досить пристойний нерегулярний, мінливий дохід, який ніде офіційно не відображається. На даний час діти позивачки та відповідача потребують значно більшого догляду, оскільки збільшилися витрати на лікування та розвиток дітей. Сини мають розлад мови у вигляді загального недорозвитку мови, стоять на обліку у невролога та логопеда, проходять курс лікування в КЗ «Спец Центр медико-соціальної реабілітації дітей ДОР», потребують постійного медикаментозного та санаторно-курортного лікування, що підтверджується амбулаторними медичними картками. Все це потребує постійних значних витрат. За даних обставин позивач вважає, що відповідач здатен сплачувати аліменти в розмірі по 2 500 гривень на місяць на кожну дитину, у зв’язку з чим і звернулась до суду з даним позовом.

Позивач надала до суду заяву, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог, справу просила розглянути за її відсутності.

Відповідач також надав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, справу просив розглянути за його відсутності та врахувати розмір його заробітної плати при винесенні рішення по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 23 листопада 2012 року народився ОСОБА_3, батьком якого є ОСОБА_2, матір’ю – ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ № 500374, видане 08 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 6).

02 червня 2015 року народився ОСОБА_4, батьком якого є ОСОБА_2, матір’ю - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ № 537297, видане виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 5).

Діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні (а.с. 2 - 4).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року присуджено до стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 і сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь матері цих дітей ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повноліття, починаючи стягнення з 03 жовтня 2016 року (а.с. 2 - 4).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», зокрема встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 грудня 2018 року – 1626 грн., для дітей віком від 6 до 18 років з 1 грудня 2018 року - 2027 грн.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов'язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із пунктами 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що спільні з відповідачем діти потребують значно більшого догляду, збільшилися витрати на лікування та розвиток дітей, оскільки останні мають розлад мови у вигляді загального недорозвитку мови, стоять на обліку у невролога та логопеда, проходять курс лікування в КЗ «Спец Центр медико-соціальної реабілітації дітей» ДОР», що підтверджується письмовими довідками цього медичного закладу від 29.05.2018р., потребують постійного медикаментозного та санаторно-курортного лікування, що підтверджується амбулаторними медичними картками (а.с. 7 – 8).

Крім того, позивач надала до суду довідку про склад родини, відповідно до якої вбачається, що вона має від попереднього шлюбу доньку – ОСОБА_5, 12.05.2006р.н., яка також проживає з нею та знаходиться на її утриманні (а.с. 9).

Відповідач, в свою чергу, надав до суду довідку про доходи від 03.12.2018р., відповідно до якої з 15.11.2018р. він працює на посаді слюсаря – сантехніка в ДЗ «Спеціалізована Багатопрофільна лікарня № 1» Міністерства охорони здоров’я та за листопад 2018 року отримав заробітну плату в розмірі 2826,06 грн. (а.с. 27 – 28).

Крім того відповідачем були надані суду довідки з Дніпровського міського центру зайнятості, з яких вбачається, що з 30 жовтня 2017 року по 31 серпня 2018 року відповідач знаходився на обліку в центрі зайнятості як безробітний, та за період з листопада 2017 року по серпень 2018 року (включно) ОСОБА_2 було нараховано допомогу по безробіттю у сумі 36365,29 грн., з якої стягувалися аліменти в наступному розмірі: за січень 2018 року – у розмірі 1788,52 грн., за лютий 2018 року – 1788,56 грн., за березень 2018 року – 1958,47 грн., за квітень 2018 року – 943,72 грн., за травень 2018 року – 1718,59 грн., за червень 2018 року – 1633,00 грн., за липень 2018 року – 1687,45 грн., за серпень 2018 року – 1687,46 грн. (а.с. 20 – 21).

Так Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов’язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997р.) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд, дослідивши докази приходить до такого висновку.

Судом враховано, що сторони мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

Як вбачається з наданих відповідачем довідок, суми, які утримувалися з його заробітної плати в рахунок оплати аліментів на утримання двох малолітніх дітей, були значно менше половини прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, що є порушенням прав та законних інтересів останніх на належний рівень життя.

Згідно правового висновку, викладеного Верховним судом 03.05.2018р. в справі № 581/638/17-ц, розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись. Прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.

Судом встановлено, що позивачка проживає з дітьми, які перебувають на її утриманні. Відповідач відомостей про утримання інших осіб суду не надав, будь-яких інших стягнень з нього суду не представив.

Враховуючи викладене, а також той факт, що стягнутих аліментів не вистачає на утримання дітей, суд вважає можливим збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі, а саме в розмірі по 2500,00 гривень щомісячно на кожну дитину з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття, задовольнивши таким чином позовні вимоги повністю.

Виконавчі листи, видані по справі № 201/13771/16-ц від 30.05.2017р. в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей підлягають відкликанню.

Судові витрати в справі, а саме суму судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., які підлягають покладенню на відповідача, відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, - слід стягнути з відповідача на користь держави, оскільки позивачка звільнена від їх оплати. При цьому розмір судового збору визначений судом на підставі Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI.

Аліменти на утримання дитини згідно ст. 191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, однак, приймаючи до уваги те, що аліменти були вже присудженні рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року по справі № 201/13771/16-ц, а предметом судового розгляду є зміна (збільшення) розміру аліментів, то в даному випадку змінений розмір аліментів повинен стягуватись від дня набрання чинності рішенням суду. В задоволені решти позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, - задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, стягнутих згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017р. і стягувати з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 2500 гривень щомісяця, які підлягають індексації відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, тобто до 23.11.2030р., та на утримання сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 2500 гривень щомісяця, які підлягають індексації відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, тобто до 02.06.2033р., починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев