Рішення № 78557771, 14.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4257/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача – Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення перерахунку пенсії, відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12.06.2017 по справі № 295/397/16-а, з виплат заробітної плати за 60 місяців перед звільненням, а не за 24 місяці як це було встановлено на час призначення пенсії 11 грудня 2013 року;

- зобов’язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію, відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12.06.2017 по справі № 295/397/16-а, як державному службовцю, з включенням до перерахунку виплат сум заробітної плати за 24 місяців як це було встановлено при призначенні пенсії 11 грудня 2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що на виконання рішення судів у справах № 295/397/16-а та № 295/3514/17-а відповідачем проведено перерахунок його пенсії. Після проведеного перерахунку основний розмір пенсі встановлено в розмірі 80 % від відповідних нарахувань заробітної плати, але здійснено перерахунок вже призначеної пенсії не за 24 місяці, а за 60. Не погоджуючись із таким перерахунком, позивач звернувся до Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із вимогою усунути порушення законодавства, чинного на момент призначення пенсії щодо нього по нарахуванню пенсії та здійснити перерахунок пенсії на 24 місяці та скасувати незаконно проведений перерахунок його пенсії за 60 місяців, так як дана норма законодавства може бути застосована лише з 24 квітня 2014 року, а йому пенсія нарахована ще 11 грудня 2013 року. Листом від 01.08.2018 відповідач відмовив у задоволенні його вимог. Позивач вважає, що при перерахунку його пенсії виплата сум заробітної плати повинна бути включена за 24 місяці як це було встановлено при первинному призначенні пенсії 11.12.2013, а не з виплат заробітної плати за 60 місяців перед звільненням як передбачено з 24 квітня 2014 року.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 02.10.2018.

02 жовтня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 31.10.2018.

Позивач прибув до суду та подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без участі представника об'єднаного управління. В строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, Житомирським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач указав, що дії Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії є правомірними та вмотивованими. Перерахунок пенсії здійснено на підставі довідки від 10.12.2013 № 2520/02, виданої департаментом промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865, а саме середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) визначена шляхом ділення загальної суми цим виплат (надбавки, премії та інші виплати за останні 24 місяці підряд перед звільненням за пенсією) на 60.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що позивач перебуває на обліку в Житомирському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України "Про державну службу" з 11.12.2013.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 10.02.2016 в справі № 295/397/16-а, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі про визнання дій неправомірними та здійснення перерахунку пенсії задоволено.

Визнано протиправною відмову відповідача щодо включення ОСОБА_1 до складу розрахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, з якої утримано всі податки.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 10.06.2015 року та виплатити різницю між перерахованою пенсією та фактично виплаченою.

13 грудня 2017 року Богунським районним судом м. Житомира, розглянуто адміністративну справу № 295/3514/17 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії та постановлено постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Судовим рішенням зобов’язано Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80 відсотків з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, з якої утримано всі податки з 10.06.2015 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 апеляційну скаргу Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "13" грудня 2017 р. у справі № 295/3514/17 повернуто особі, яка її подала.

Листом від 01 серпня 2018 року № Г-384 Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій» з 24.04.2014 розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включається в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь – які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед звернення за пенсією.

Вказано, що перерахунок пенсії здійснено на підставі довідки від 10.12.2013 № 2520/02, виданої департаментом промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації. Середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) визначена шляхом ділення загальної суми цим виплат (надбавки, премії та інші виплати за останні 24 місяці підряд перед звільненням за пенсією) на 60 (58188,76:60).

Позивач вважаючи, що перерахунок його пенсії з 10.06.2015 повинен бути проведений шляхом визначення середньомісячної суми зазначених в довідці виплат діленням загальної суми виплат на 24, застосовуючи, при цьому, положення постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 (в редакції, чинній станом на дату призначення пенсії), звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 ОСОБА_2 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 ОСОБА_2 України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям на момент призначення пенсії позивачу були врегульовані статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.

У статті 37-1 вказаного Закону визначено порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців.

Положеннями частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) було визначено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ч. 5 вказаної статті Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) було передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) установлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12), визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Аналіз наведених положень свідчить на користь висновку, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу – 11.12.2013) було чітко встановлено, що визначення середньомісячної суми розміру виплат, що включалися в заробіток для обчислення пенсії (станом на момент призначення пенсії) визначався за вибором того, хто звернувся за пенсією або за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Та в залежності від того чи іншого варіанту, цей розмір визначався шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією, чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» від 25 березня 2014 р. № 112 у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” абзац перший викладено у такій редакції:

“1. Установити, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60.”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 112 набрала чинності з 24.04.2014.

Отже, період за який враховується розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії державних службовців змінився з 24 до 60 місяців із 24.04.2014.

В контексті наведеного суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами фактично виникли щодо обчислення раніше призначеної пенсії з урахуванням додаткових показників заробітної плати, які не були враховані при її призначенні 11.12.2013. Перерахунок пенсії ОСОБА_1 проводився на підставі судових рішень у зв'язку із захистом позивачем свого права щодо невірного нарахування пенсії, до якої не було включено певних складових заробітної плати.

Слід указати, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 10.02.2016 в справі № 295/397/16-а, на виконання якої проведено перерахунок пенсії позивача з яким він не погоджується та оскаржує такі дії відповідача в даній справі, стосувалися виключно складових заробітної плати, які б мали бути враховані при призначенні позивачу пенсії, і не стосувались порядку розрахунку пенсії виходячи із складових заробітної плати.

Встановлено, що під час звернення про призначення пенсії та щодо включення до складу розрахунку пенсії відповідно Закону України «Про державну службу» інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, з якої утримано всі податки та внески, позивачем надавалась довідка із місця роботи за останні 2 роки, тобто 24 місяці із відповідними показниками, що були складовими заробітної плати.

За наведених обставин, а також ураховуючи те, що порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення відбулося станом на час його призначення, та фактично питання щодо перерахунку пенсії пов'язаний саме з цим порушенням, а не з інших підстав, які надають можливість проводити перерахунок пенсії, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії на виконання судового рішення в справі № 295/397/16-а, із урахуванням постанови районного суду в справі № 295/3514/17, слід було б проводити шляхом ділення загальної суми цих виплат на 24, а не на 60, тобто із застосуванням пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865 (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачеві).

Щодо посилань відповідача на зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 112, яка набрала чинності з 24.04.2014, то суд ураховує наступне.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 ОСОБА_2 України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 ОСОБА_2 України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа №1-21/2005) визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм ОСОБА_2 України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Беручи до уваги наведене та враховуючи те, що перерахунок пенсії позивача пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії та здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сила та підтверджує факт порушення прав позивача саме під час призначення пенсії, суд приходить до переконання, що при обчисленні (визначенні) розміру такої пенсії не може застосовуватись законодавство, яке прийнято після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Такі зміни у законодавстві щодо порядку обчислення розміру пенсії стосуються осіб, які звернулись за призначенням пенсії після набуття чинності такими змінами законодавства, та не можуть застосовуватися при здійсненні перерахунку вже призначеної пенсії.

Таким чином, суд вважає, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідач протиправно застосував положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року № 865 у редакції, чинній на момент здійснення перерахунку, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, що призвело до звуження конституційних прав останнього.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 08.07.2015 (справа № 21-1486а15) та Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.10.2018 (справа № 553/4225/16-а).

Разом з цим, суд ураховує, що положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а позов таким, що належить до задоволення.

В силу приписів ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,10020, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 40380333) про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 10.02.2016 по справі № 295/397/16-а, з виплат заробітної плати за 60 місяців перед звільненням, а не за 24 місяці як це було встановлено на час призначення пенсії.

Зобов’язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 10.02.2016 по справі № 295/397/16-а, з включенням до перерахунку виплат сум заробітної плати за 24 місяців як це було встановлено при призначенні пенсії 11 грудня 2013 року, та вплатити недоплачену пенсію.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко