Рішення № 78557283, 05.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р. Справа№0540/9579/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Азовстальбуд” (ЄДРПОУ 40675926; 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3) до Головного управління Державної фіскальної служби України Донецької області (ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Азовстальбуд” 28.09.2018 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-4220-17 від 04.07.2018 на суму 327776,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 04.07.2018 винесено вимогу №Ю-4220-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов’язано сплатити недоїмку з єдиного внеску, яка виникла станом на 30.06.2018, у розмірі 327776,57 грн. Вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Позивач вважає, що вимога підлягає скасуванню.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позивач є платником єдиного соціального внеску та в даних правовідносинах повинен сплачувати його у повному обсязі. Оскільки станом на 30.06.2018 за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, контролюючим органом було сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 № Ю-4220-17 на суму 327776,57 грн. Вимога сформована та направлена у відповідності до норм чинного законодавства та є правомірною. Зазначає, що зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 до розділу VIIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 згідно п. 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIIІ від 24.12.2015 втратили чинність, а, отже, позивач зобов’язаний виконувати обов’язок щодо сплати єдиного соціального внеску. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання у справі призначено на 17 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 відкладено судовий розгляд в адміністративній справі. Судове засідання у справі призначено на 13 листопада 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2018 відкладено судовий розгляд в адміністративній справі. Судове засідання у справі призначено на 05 грудня 2018 року.

Розгляд справи здійснено у відповідності до приписів частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Азовстальбуд” є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів (у Маріупольській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області), що розташований на території населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, у розумінні п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Судом встановлено, що 04.07.2018 відповідачем сформовано вимогу № Ю-4220-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов’язано сплатити заборгованість з єдиного внеску у розмірі 327776,57 грн., яка виникла станом на 30.06.2018.

Зазначена заборгованість виникла за період з 17.01.2018 по 20.06.2018 на підставі самостійно визначених зобов’язань зі сплати єдиного внеску від 17.01.2018 у сумі 8450,89 грн., від 19.02.2018 у сумі 75099,27 грн., від 16.03.2018 у сумі 71914,24 грн., від 17.04.2018 у сумі 74244,03 грн., від 17.05.2018 у сумі 62083,65 грн. та від 12.06.2018 у сумі 35984,49 грн.

Не погодившись з зазначеною вимогою, позивачем використано право на досудове врегулювання спору шляхом оскарження вимоги до податкового органу вищого рівня.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеної вимоги до Державної фіскальної служби України скаргу залишено без задоволення та спірну вимогу залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08.07.2010 (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Азовстальбуд” в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02.03.2015 №219-VIII “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, тоді як змін безпосередньо до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII не прийнято.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не містить у собі інформації щодо виключення з розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” пункту 9-4.

Водночас, на виконання приписів Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено м. Маріуполь.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО (ООС) триває.

Позивач звертався із заявою № 07/31 від 22.08.2017 до контролюючого органу відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а саме нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов’язків платника єдиного внеску.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимогу про сплату боргу №Ю-4220-17 від 04.07.2018 на суму 327776,57 грн. винесено відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірної вимоги, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Азовстальбуд” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до Донецького окружного адміністративного суду даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 5239,98 грн. відповідно до платіжного доручення від 20.09.2018 № 649.

Таким чином, сплачена позивачем зазначена сума судового збору підлягає стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 139, 60-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Азовстальбуд” (ЄДРПОУ 40675926; 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3) до Головного управління Державної фіскальної служби України Донецької області (ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування № Ю-4220-17 від 04.07.2018 на суму 327776,57 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Азовстальбуд” (ЄДРПОУ 40675926; 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3) здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 5239 (п’ять тисяч двісті тридцять дев’ять) грн. 98 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою ст. 299 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.