Рішення № 78557049, 07.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 грудня 2018 р. Справа № 0240/3396/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

представника відповідача та третьої особи: ОСОБА_1

без участі представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області; третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області; третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.06.2015 Немирівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» за №610-17 про сплату транспортного податку в сумі 20833, 33 грн. за 2015 рік.

В подальшому, Немирівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкову вимогу форми «Ф» за №1508-23 зі сплати транспортного податку в сумі 20924,61 грн. за 2015 рік.

Позивач зазначає, що вказані рішення на його адресу не надходили, про винесені податкове повідомлення - рішення та вимогу дізнався лише із постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016 у справі №802/467/16-а, яку отримав 29.08.2018, що підтверджується заявою від 29.08.2018.

30.06.2016 Немирівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення №36557-13 від 30.06.2016.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями податкового органу з огляду на наступне.

ОСОБА_2 на праві приватної власності у 2015 році належав автомобіль марки TOYOTA LEND CRUISER, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 см. куб., реєстраційний номер 02АО9919, який був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 році.

Визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році є протиправним та таким, що суперечить принципу стабільності, визначеному статтею 4 ПК України, та положенням Податкового кодексу України.

Позивач в позові зазначає, що плановим відповідно до норми п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради. Не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради. Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

Транспортний податок встановлено на території міста Немирів рішенням 27 (позачергової) сесії 6 скликання Немирівської міської ради від 30.01.2015 №898 «Про транспортний податок».

Таким чином, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення за №610-17 від 08.06.2015 та податкової вимоги за №1508-23 від 13.10.2015, оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №36557-13 від 30.06.2016, то позивач зазначає, що вищевказаний автомобіль належав на праві власності ОСОБА_2 лише у період 2015 році.

ОСОБА_3 сервісного центру у Вінницькій області №31/2-Г-112/аз від 21.09.2018 надано інформацію із Єдиного державного реєстру MBС щодо взяття на облік та зняття з обліку транспортного засобу, із якого вбачається, що TOYOTA LEND CRUISER, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 см. куб., належав на праві власності ОСОБА_2 лише у період з 31.03.2015 року по 21.07.2015 року.

Згідно вимог п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік, в зв'язку із чим рішення податкового органу є протиправними.

За наведеного вище, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить:

- поновити строк на оскарження податкового повідомлення-рішення №610-17 від 08.06.2015 року та податкової вимоги №1508-23 від 13.10.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №610-17 від 08.06.2015 року;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №1508-23 від 13.10.2015 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №36557-13 від 30.06.2016.

Ухвалою суду від 01.10.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду від 01.10.2018 та відповідно до положень КАС України стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог. Зі змісту відзиву слідує, що відповідач заперечує щодо позову з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей отриманих від ДФС України, у Податковому блоці, режим "Транспортний податок", "Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування" наявна інформація, що фізичній особі ОСОБА_2, належить легковий автомобіль TOYOTA LEND CRUISER, 2012 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 4461 см. Куб., реєстраційний номер 02АО9913.

Немирівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №610-17 від 08.06.2015, яким визначено ОСОБА_2 податкове зобов'язання з транспортного податку в сумі 20833,33 грн. Крім того, Немирівською ОДПІ було винесено податкову вимогу форми "Ф" № 1508-23 від 13 жовтня 2015 року.

Вказане рішення було прийнято відповідно до положень п.п. 267.1.1 п.267.1, п.п. 267.2.1 п. 267.2, п.п. 267.3.1 п. 267.3, п.п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК).

У своїх поясненнях відповідач посилається на положення п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК, якими встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У 2016 році, враховуючи наявну у Податковому блоці інформацію про власність транспортного засобу, який підпадає під об"єкт оподаткування, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №36557-13 від 30.06.2016, яким нараховано ОСОБА_2 транспортний податок у розмірі 25 000грн.

Враховуючи встановлені вище обставини, відповідач вважає, що діяв в межах та у спосіб встановлений законом, в зв'язку із чим, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

07.11.2018 судом розглянуто клопотання позивача про поважність причин пропуску строку та письмовою ухвалою суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено пропущений строк на оскарження податкового повідомлення - рішення №610-17 від 08.06.2015 та податкової вимоги за №1508-23 від 13.10.2015.

Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.12.2018.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились. Натомість представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі, окремо зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, яка є одночасно представником третьої особи, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, що наведені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачу ОСОБА_2 на праві власності належав автомобіль марки TOYOTA LEND CRUISER, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 см. куб., у період з 31.03.2015 по 21.07.2015.

08.06.2015 Немирівською об"єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №610-17, яким відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 20833,33 грн.

13.10.2015 у зв'язку із несплатою платником податків узгодженої, за твердженням податкового органу, суми грошового зобов'язання, відповідачем було винесено податкову вимогу №1508-23.

В подальшому, 30.06.2016 Немирівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №36557-13, яким, відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 ПК України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до матеріалів справи, Немирівською міською радою 30.01.2015 на 27 позачерговій сесії 6 скликання прийнято рішення №898 "Про транспортний податок".

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином, транспортний податок має справлятися не раніше 2016 року.

Вказане підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо транспортного податку за 2015 рік у постанові від 01.08.2018 по справі №820/6762/16.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №610-17 від 08.06.2015 та вимога №1508-23 від 13.10.2015 винесені без дотримання вимог законодавства та є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо податкового повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №36557-13 від 30.06.2016, то суд зазначає наступне.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК.

Згідно вимог п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Так, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п.267.4 ст.267 ПК України).

З аналізу вказаних положень слідує, що платниками транспортного податку є фізичні особи, які є власниками легкових автомобілів, який є об'єктом оподаткування саме у календарний рік.

Згідно до матеріалів справи, зокрема листа ОСОБА_3 сервісного центру у Вінницькій області №31/2-Г-112/аз від 21.09.2018 року, надано інформацію із Єдиного державного реєстру MBС щодо взяття на облік та зняття з обліку транспортного засобу. Так, ОСОБА_2 був власником транспортного засобу марки TOYOTA LEND CRUISER, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 см. куб., у період з 31.03.2015 по 21.07.2015.

Відтак, з огляду на те, що легковий автомобіль на праві власності належав ОСОБА_2 лише у період з 30.03.2015 по 21.07.2015, вказаний об'єкт не може підлягати оподаткуванню за 2016 рік, а тому податкове повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №36557-13 від 30.06.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Позиція відповідача щодо наявної інформації у Податковому блоці ДФС України про власника легкового автомобіля, як об"єкта оподаткування, ОСОБА_2 судом відхиляється з огляду на те, що відомості у даній системі не були поновлені, а право власності спростовується відповідно до листа ОСОБА_3 сервісного центру у Вінницькій області №31/2-Г-112/аз від 21.09.2018 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (частини 1, 2 статті 77 КАС України)

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо правомірності оскаржуваних рішень.

За наведених обставин, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в повному обсязі, а відтак позов слід задовольнити, податкові повідомлення-рішення та вимогу визнати протиправними та скасувати.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 139 КАС України. Згідно частини 1 цієї статті Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 73 -75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №610-17 від 08.06.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №1508-23 від 13.10.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №36557-13 від 30.06.2016.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_2 (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. І. Богуна, буд. 12, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Немирівська об'єднана державна податкова інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Шевченка, буд. 14, код ЄДРПОУ 39470601); Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення складено: 14.12.2018

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна