Рішення № 78556735, 14.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 грудня 2018 р. Справа № 120/4104/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши в письмовому провадженні порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вересень 2018 року в сумі 10903,99 грн.;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за вересень 2018 року в розмірі 10903,99 грн;

- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою та з 01 жовтня 2016 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію за віком.

06 вересня 2018 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці з метою реалізації права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта та надав копію паспорта з відповідною відміткою.

Однак, у зв'язку з тим, що відповідальним працівником управління не було повідомлено про необхідність надання аналогічних відомостей до АТ "Ощадбанк" в якому відкрито розрахунковий рахунок, виникла невідповідність реквізитів та 21 вересня 2018 року банківська установа здійснила повернення кошів до управління.

01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії за вересень місяць.

Листом від 12 жовтня 2018 року управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці повідомило, що невиплачена пенсія за вересень 2018 року в сумі 10903,99 грн. облікована як заборгованість згідно п. 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 2018 року 2016 року № 365 буде виплачена на умовах окремого Порядку, як тільки даний Порядок буде затверджений Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, відповідачу встановлений 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. У наданому відзиві відповідач, не заперечуючи факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Вінниці та статусу внутрішньо переміщеної особи, зазначив, що виплату пенсії за вересень місяць у розмірі 10903,99 грн. не здійснено у зв’язку з тим, що АТ "Ощадбанк" 21 вересня 2018 року, платіжним дорученням № НОМЕР_1 здійснив повернення коштів до управління так, як не співпадали реквізити отримувача. Зазначено, що позивач 06 вересня 2018 року звернувся до управління та надав копію паспорта з відміткою про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Дані відомості не були надані до банку в якому він відкрив розрахунковий рахунок, у зв’язку з чим виникла невідповідність реквізитів.

Відповідно до п. 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла зайва внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено, у зв'язку з чим управління вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1, є громадянином України, паспорт громадянина України серії ЕН 803089, від реєстраційного номеру облікової картки платника податків відмовився з релігійних мотивів, даний факт підтверджується відповідною відміткою у паспорті.

Згідно довідки № 623670 від 06 вересня 2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання позивача є: 21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Андрія Первозванного, буд. 2 А, кв.9.

З 01 жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_1 06 вересня 2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про призначення/перерахунок пенсії та надав копію паспорта з відміткою про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Дані відомості не були надані до банку в якому він відкрив розрахунковий рахунок, у зв’язку з чим виникла невідповідність реквізитів, та виплату пенсії за вересень місяць у розмірі 10903,99 грн. не здійснено.

21 вересня 2018 року АТ "Ощадбанк", платіжним дорученням № НОМЕР_1 здійснив повернення коштів до управління так, як не співпадали реквізити отримувача.

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці листом за № 310/У-1 від 12 жовтня 2018 року надало відповідь на звернення позивача, в якому зазначалось, що невиплачений розмір пенсії в сумі 10903,99 грн. облікований як заборгованість відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, та буде виплачений на умовах окремого Порядку, як тільки даний Порядок буде затверджений Кабінетом Міністрів України.

Листом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці № 3737/11-32-2/03 від 01 листопада 2018 року, повідомило позивача, що станом на 01 листопада 2018 року даний окремий Порядок не затверджений Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність не виплати пенсії позивачу.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

За приписами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до ст. 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Таким чином, доказів існування визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав для не виплати пенсії позивачу за вересень місяць в сумі 10903,99 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для не виплати пенсії позивачу, що свідчить про те, що вимоги даного адміністративного позову, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом визнання бездіяльності відповідача, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року у справі №П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Частиною 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу пенсії.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати призначеної позивачу пенсії та про зобов'язання відповідача виплатити пенсії за вересень місяць у сумі 10903,99 грн. підлягають задоволенню.

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату пенсійних виплат позивачу за вересень місяць у сумі 10903,99 грн. підлягає негайному виконанню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, тобто управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вересень 2018 року в сумі 10903 (десять тисяч дев’ятсот три) гривні 99 копійок.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за вересень 2018 року в розмірі 10903 (десять тисяч дев’ятсот три) гривні 99 копійок.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за вересень 2018 року в розмірі 10903 (десять тисяч дев’ятсот три) гривні 99 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 А, кв. 9, паспорт серії ЕН 803089);

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (місцезнаходження: м Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 14.12.2018

Суддя Мультян Марина Бондівна