Рішення № 78556627, 04.12.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5272/18

(2/199/2414/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2018 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання - Перетятько А.В.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального повного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювель» про стягнення заборгованості за договором зворотної фінансової (строкової) безвідсоткової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 09.08.2017 між ним та відповідачем був укладений договір про надання зворотної (строкової) безвідсоткової допомоги №1, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику зворотну строкову відсоткову допомогу строком на чотири місяці. Згідно з п. 2.2.1 договору позикодавець взяв на себе зобов’язання протягом двох операційних днів з дати письмового звернення надати відповідачу на строк та у розмірі, визначеному договором, зворотню (строкову) безвідсоткову допомогу.

18.09.2017 р. до позивача звернувся відповідач із заявою про надання безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 520 000,00 (п’ятсот двадцять тисяч) грн.00 коп. з метою закупки сировини (насіння соняшнику) для виробництва соняшникової олії. На виконання умов договору 19.09.2017 р. позивачем особисто під розписку було передано директору ТОВ «Ювель» ОСОБА_3 суму зворотної допомоги в розмірі 495 000,00 грн., про що відповідач склав розписку; учасники договору також погодили строк повернення грошових коштів, який складає 4 місяці, та у зв’язку з чим строк повернення фінансової допомоги до 20.01.2018 р.

Втім, до цього часу зобов’язання з боку відповідача не виконані, не зважаючи на направлення відповідачу претензії з питання виконання зобов’язання.

Предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором від 09.08.2017 в сумі 596 580,78 грн. (495 000,00 основна сума боргу за договором, 81 329,18 грн. – пеня, 12 969,00 - інфляційні збитки, 7 282.60 - 3% річних від простроченої суми); сума боргу порахована позивачем станом на 18.07.2018.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала повністю, просила повністю задовольнити поданий позов; у судове засідання, в якому ухвалено судове рішення, представник позивача надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач не скористався правом брати участь в судових засіданнях, та в силу ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши докази, надані позивачем у порядку ст.ст. 77-80 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом 09.08.2017 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання зворотної (строкової) безвідсоткової допомоги №1, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику зворотну (строкову) відсоткову допомогу на строк чотири місяці. Позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей на зазначених у цьому договорі умовах (а.с. 22).

За цим договором відсотки не нараховуються та не сплачуються (п. 1.2 договору).

За умовами цього договору протягом двох операційних днів з дати письмового звернення позикодавець зобов’язаний (п. 1.1) надати позичальникові на строк та у розмірі, визначених у договорі, зворотну (строкову) фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника (а.с. 22).

18.09.2017 р. до позивача звернувся відповідач із заявою про надання безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 520 000,00 грн. з метою закупки сировини (насіння соняшнику) для виробництва соняшникової олії. На виконання умов договору від 09.08.2017 позивачем у власність відповідача 19.09.2017 р. було передано 495 000,00 грн., про що відповідач склав розписку, в якій відповідач підтвердив отримання зазначеної грошової суми від позивача на виконання договору від 09.08.2017 (а.с. 21).

Судом встановлено написання відповідачем 19.09.2017 власноручно розписки наступного змісту: «Я, ОСОБА_3, НОМЕР_1, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС Дніпропетровської області виданий 26.03.1999 р., проживаючий за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав згідно договору №1 від 09.08.2017 між ТОВ «Ювель» та ОСОБА_2 чотириста дев’яноста п’ять тисяч (495,0) гривень.

У обумовлений договором строк грошові кошти не були повернуті позикодавцеві та залишаються неповернутими до цього часу.

Розмір боргу станом на 18.07.2018 складає 596 580,78 грн. (495 000,00 основна сума боргу за договором, 81 329,18 грн. – пеня, 12 969,00 - інфляційні збитки, 7 282.60 - 3% річних від простроченої суми).

Правовідносини між учасниками в даній справі виникли із зобов’язальних правовідносин, зокрема, із договору позики.

Розв’язуючи позовні вимоги, суд керується наступним.

Згідно зі змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; на виконання ч. 1 ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Ч. 1 ст.1049 ЦК встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов’язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч.1 та 2 ст. 207 ЦК (у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргову розписку та договір від 09.08.2017, суд дійшов до висновку, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

Суд установив, що наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки, яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов’язання повернути ці кошти позикодавцеві через 4 місяці, як це встановлено у договорі від 09.08.2017.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); за ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд виходить з дійсності укладених 09.08.2017 та 19.09.2017 договорів відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки в межах судового розгляду іншого не доведено.

Суд за браком доказів підтвердження відповідачем виконання зобов'язання за правилами ст. 545 ЦК України дійшов висновку відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України про відсутність сумнівів в істинності розрахунку суми грошового боргу, виконаного позивачем. Оскільки іншого не доведено, суд дійшов висновку, що станом на 18.07.2018 (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) відповідач в порушення ст.ст. 530, 1049 ЦК України відступив від умов зобов’язання за договором від 09.08.2017 в частині обов’язку повернення позикодавцеві такої ж суми грошей на зазначених в цьому договорі умовах, у зв'язку з чим він (тобто відповідач) прострочив виконання згідно ст. 612 цього Кодексу щодо повернення позивачу позики.

Разом з тим, щодо різниці розміру отриманої позики, про що була видана розписка 19.09.2017, оскільки з тексту розписки вочевидь зазначення суми грошових коштів двома способами: прописом («чотириста дев’яноста п’ять тисяч») та цифрами («(495,0) гривень»), суд на підставі таких наданих доказів, як договір від 09.08.2017, заява від відповідача від 18.09.2017 на придбання сировини на ім’я позивача з прохання виділення фінансової допомоги в сумі 520 000 грн., виходить з того, що позивач позичив відповідачу 495 000,00 грн., а зазначення цифрами іншої суми є некоректним її відображенням у цифровому виді.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6).

За ст. 13 ЦПК України (ч. 1) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На переконання суду позивача виконав обов’язок доказування, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76 – 81 ЦПК України.

Ухвалюючи у даній справі рішення, суд також керується тим, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Оскільки, Конвенція та практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права на виконання ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" поняття «власність» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тлумачиться дуже широко, адже воно охоплює цілу низку інтересів економічного характеру та, згідно з рішеннями Суду визнавалося таким, що підпадає під захист статті 1 Першого протоколу рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні блага, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням арбітражу, право на пенсію, право землевласника на оренду плату, економічні права, пов’язані з веденням підприємницької діяльності, право займатися професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Отже, зважаючи на наведене, у тому числі на широкий зміст статті 1 Першого протоколу, порушене право власності позивача підлягає захисту та поновленню у зазначеній в цьому рішенні спосіб.

Таким чином, у позивача були підстави для звернення з даним позовом, в результаті дій відповідача порушені права позивача, які підлягають поновленню у спосіб, обраний позивачем (ст. 11 ЦК України).

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України: судові витрати відносяться на рахунок відповідача, який винний на користь позивача відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 23, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ст.ст. 273, 280 – 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювель» про стягнення заборгованості за договором зворотної фінансової (строкової) безвідсоткової допомоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювель» (ЄДРПОУ 20228018, АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, м. Дніпро, вул. Шишкіна, 43) суму боргу за договором позики від 09.08.2017 в розмірі 596 580 (п’ятсот дев’яноста шість тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 78 (сімдесят вісім) коп., з яких: сума боргу за договором зворотної фінансової (строкової) безвідсоткової допомоги від 09.08.2017 – 495 000,00 грн., пеня 81 329, 18 грн., інфляційні збитки - 12 969,00 грн., 3% річних від простроченої суми - 7 282, 60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювель» (ЄДРПОУ 20228018, АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, м. Дніпро, вул. Шишкіна, 43) судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в сумі 5 965 (п’ят тисяч дев’яносто шістдесят п’ять) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 14 грудня 2018 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї