Рішення № 78556342, 30.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25172/18

Провадження № 2/761/6427/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК -Агро», ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, просив суд: поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-АГРО» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-АГРО» та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 10500,00 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року по 05.07.2018 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 03.03.2018 року на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК -Агро» позивача було призначено (обрано) на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК -Агро», шляхом його переміщення з посади директора вказаного товариства. З 14.05.2018 року по 06.06.2018 року позивач перебував у відпустці. Вийшовши з відпустки 07.06.2018 року він дізнався про те, що він більше не виконує обов'язки Генерального директора і не має права підпису фінансових документів зазначеного товариства. Згідно даних, які містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ДК-АГРО» серед осіб, які призначаються до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або осіб, які мають право вчиняти від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначений ОСОБА_3 - керівник. Позивач вказує, що станом на день звернення до суду з даним позовом позивачу не вручено копії трудової книжки, ні копії наказу про його звільнення. Окрім того, зазначив, що в період з 14.05.2018 року по 06.06.2018 року він перебував у відпустці і тільки вийшовши з відпустки дізнався про звільнення, то цілком ймовірно, що його звільнення відбулось саме в період його перебування у відпустці, адже до відпустки позивач ще виконував повноваження генерального директора. Враховуючи, що він був звільнений (відкликаний) з посади генерального директора товариства без законної підстави та всупереч вимогам закону, то відповідно позивач має бути поновлений на посаді та йому має бути здійснено оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачі у своєму відзиві проти позовних вимог заперечували в повному обсязі, вважають їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначили, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК -АГРО» позивача було призначено (обрано) на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК -Агро», шляхом його переміщення з посади директора вказаного товариства у зв'язку з створення колегіального виконавчого органу - Дирекції, який складається з двох членів: генерального директора і фінансового директора. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ДК-АГРО» від 02.04.2018 року, оформленого протоколом, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 повноважень директора товариства, а на момент проведення загальних зборів учасників товариства - генерального директора товариства, що виражається в умисному спричиненні матеріальних збитків товариству, а також в укладені від імені товариства фіктивних угод, припинено повноваження позивача як генерального директора товариства та звільнено (відкликано) його з займаної посади. Це рішення є чинним та у судовому порядку не оскаржувалось. Окрім того, обставина перебування позивача у відпустці в період з 14.05.2018 року по 06.08.2018 року є недоведеною, та як позивачем на підтвердження вказаної обставини надано наказ директора ОСОБА_1 № 29-к від 11.05.2018 року. Вказаний наказ як документ не може вважатись доказом так як підписаний особою, яка не мала повноважень на його прийняття оскільки виходячи з положень Статуту товариства вказаний наказ мав бути підписаний одночасно обома членами дирекції. Також, відповідачі не погоджуються з доводами позивача щодо підставності та розміру виплати йому середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки загальними зборами не приймалось рішення про визначення розміру заробітної плати таким посадовим особам як директор чи генеральним директор.

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначає, що позивача було звільнено з посади всупереч вимог ч.3 ст. 40 КЗпП, якою передбачено заборону звільнення в період перебування у відпустці. Відповідачі, звільнивши позивача у період його перебування у відпустці та без дотримання порядку звільнення, передбаченого ст. 47 КЗпП України, порушили порядок звільнення позивача. Окрім того, в порушення вимог ст. 47 КЗпП України, позивачу не було видано копії наказу про звільнення, в якому зокрема зазначалась би підстава звільнення, та не здійснено розрахунок при звільненні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 03.03.2018 року на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК -Агро» позивача було призначено (обрано) на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК -АГРО», шляхом його переміщення з посади директора вказаного товариства.

Як вбачається з протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «ДК-АГРО» від 03.03.2018 року, було затверджено також розмір часток учасників в статутному капіталі товариства в такому співвідношенні: ОСОБА_1 належить 25% статутного капіталу ОСОБА_2 належить 75 % статутного капіталу.

Відповідно до п. 7.1 Статуту ТОВ «ДК-АГРО» вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Відповідно до п. 7.13 Статуту виконавчим органом товариства є дирекція. Дирекція є колегіальним органом,який складається з двох членів Генерального директора товариства і Фінансового директора Товариства, які обираються та звільняються (відкликаються) Загальними зборами учасників.

Відповідно до п. 7.10. Статуту, рішення загальних зборів учасників може бути оскаржене учасником товариства до суду.

За даними протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ДК-АГРО» від 02.04.2018 - на зазначених зборах були присутні учасники: ОСОБА_2 який володіє 75% статутного капіталу товариства. На порядок денний зазначених зборів, серед інших питань було винесено і питання про повноваження керівника товариства по якому вирішено у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 повноважень директора товариства, а даний час - генерального директора (керівника) товариства, що виражається в умисному спричиненні матеріальних збитків товариству, а також в укладенні від імені товариства фіктивних угод, припинити його повноваження як генерального директор (керівника) товариства та звільнити (відкликати) його з займаної посади Генерального директора (керівника) товариства. Призначено на посаду Генерального директора (керівника) товариства ОСОБА_3.

Даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 03.07.2018 року ТОВ «ДК -АГРО» зареєстровано за кодом 34596119, його засновниками є ОСОБА_1, ОСОБА_2, орган управління - загальні збори учасників, виконавчий - дирекція, керівник - ОСОБА_3

Частиною 3 статті 99 ЦК України визначено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень, а правилами пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Правовий аналіз пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України у Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року (справа №711/5711/16-ц, провадження №61-535св18) свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

За встановлених судом обставин, що позивач перебував на посаді директора ТОВ «ДК-АГРО», загальними зборами учасників цього ж товариства в установленому законом порядку прийнято рішення про припинення його повноважень генерального директора, яке є чинним та не оскаржено позивачем, відповідно у суду відсутні підстави для висновку, що відповідачами було порушено права та інтереси позивача у справі при розірванні з ним трудових правовідносин.

Відповдіно до ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що звільнення позивача з займаної посади відбулось в порушення порядку, визначеному статтею 40 КЗпП України, а саме в період перебування його у відпустці, оскільки наказ № 29-к від 11.05.2018 року «Про надання відпустки» підписаний позивачем як директором товариства, а не генеральним директором та в порушення вимог п. 7.16 Статуту товариства не містить підпису фінансового директора товариства та рішення про відкликання позивача з займаної посади було прийнято 02.04.2018 року, тобто до видачі наказу№ 29-к пронадання відпустки позивачу від 11.05.2018 року.

Також, суду не надано копію наказу про звільнення позивача з посади генерального директора, який мав бути виданий відповідачем на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства. Позивач посилається на те, що такий наказ не видавався. За таких обставин, враховуючи докази на які посилається позивач, факт звільнення з посади генерального директора, в розумінні КЗпП України, не підтверджений доказами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві, а тому, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-Агро», ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовленню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст.ст. 36, 40 КЗпП України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992р. за № 9 з подальшими змінами та доповненнями, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-Агро», ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя