Ухвала суду № 78555787, 10.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/856/18 Справа № 711/8139/18 Категорія: ст. 82 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

представника Черкаської ВК (№ 62) ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2018 року, якою

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, засуджений

30.04.2015 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; знову засуджений 10.06.2016 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1-4 ст. 70 КК України засуджений до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05.07.2017 року вирок Драбівського районного суду від 10.06.2016 року змінено, виключено з резолютивної частини рішення про зарахування строку попереднього ув’язнення. В решті вирок залишено без змін. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.09.2017 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк попереднього ув’язнення з 29.06.2013 року по 17.06.2014 року, з 19.09.2014 року по 13.07.2015 року та з 07.09.2015 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі

відмовлено в задоволенні його клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким відповідно до ст. 82 КК України,

в с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_7 27.09.2018 р. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у виді обмеження волі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання відповідно до вимог ст. 82 КК України. В ухвалі суд указав, що засуджений характеризується посередньо, до праці не залучався, заохочень не мав. За час перебування в колонії допустив порушення встановлених правил поведінки, за що мав 10 дисциплінарних стягнень, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує задовільно. Тому місцевий суд вважає, що засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.

Не погодившись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2018 року та постанови нову, якою застосувати до нього положення ст. 82 КК України, замінивши невідбуте покарання у виді позбавлення волі на інше покарання з направленням для подальшого відбування покарання до Дільниці соціальної реабілітації в м. Бердичів. Указує, що ухвала суду першої інстанції не відповідає положенням чинного законодавства України. Зазначає, що суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, які в ній наведені.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7

Представник колонії також заперечив проти клопотання, вказавши, що засуджений не довів своє виправлення.

Заслухавши доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 року за № 2 заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого, зазначених вище вимог закону дотримався в повному обсязі. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений за особливо тяжкі злочини й відбув більше двох третин призначеного йому судом строку покарання у виді позбавлення волі, що ніким не оспорюється.

Згідно з характеристикою начальника відділення ВСВПР ОСОБА_9 від 17.10.2018 р. засуджений ОСОБА_7 під час утримання в СІЗО м. Черкаси допускав порушення вимог режиму утримання, за що мав 4 стягнення, які на даний час погашено у встановленому законом порядку. До праці не залучався, заохочень не мав. В Черкаській виправній колонії № 62 відбуває покарання з 16.08.2015 р. За час перебування в установі допустив два порушення встановлених правил поведінки, за що мав два дисциплінарні стягнення, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує задовільно, належні висновки для себе робить не завжди. 07.09.2015 р. повернутий до СІЗО м. Черкаси. Під час перебування в СІЗО допустив чотири порушення вимог режиму відбування покарання, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. До Черкаської ВК-62 повернувся 24.07.2017 р. Встановлених правил поведінки дотримується лише під контролем адміністрації. Дисциплінарних стягнень не має. Працевлаштований на виробництві установи на швейній дільниці, працює під контролем персоналу установи. За підсумками праці отримав два заохочення, наданих правами начальника установи. Від виконання робіт із благоустрою установи ухиляється. Передбачені законом вимоги персоналу установи та роботи із самообслуговування намагається виконувати. Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Підтримує взаємовідносини з іншими засудженими, не конфліктує. З 01.09.2017 року по 19.06.2018 року приймав участь в програмі диференційовано-виховного впливу за напрямком «Професія» та навчався в Черкаському навчальному центрі при установі за спеціальністю «Токар».

29.12.2017 року засіданням адміністративної комісії відмовлено у зміні умов тримання шляхом переведення до дільниці соціальної реабілітації як засудженому, який не стає на шлях виправлення. 29.12.2017 року засіданням адміністративної комісії відмовлено у застосуванні ст.82 КК України як засудженому, який не став на шлях виправлення. 29.12.2017 засіданням адміністративної комісії відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання як засудженому, який не довів своє виправлення. Зв'язки з рідними підтримує шляхом листування та побачень, отримує від них посилки та передачі, стосунки добрі. Провину в скоєному злочині за вироком суду визнає повністю (а.с. 5-6).

Колегія суддів бере до уваги, що становлення особи на шлях виправлення – це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися й в умовах відбування менш суворого покарання. Цей елемент підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким характеризується: зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці. При цьому, висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен ґрунтуватися не на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, враховуючи відсутність достатніх даних про те, що він став на шлях виправлення. Будь-яких підстав, передбачених ст.ст. 408, 409 КПК України, для зміни чи скасування ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2018 року колегією суддів не встановлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 404, 405, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :