Вирок № 78554508, 13.12.2018, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1435/18

Провадження №1-кп/157/108/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Карпік Т.В.,

прокурора Антонюка В.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018030090000060 про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого водієм, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 28 січня 2018 року біля 22 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ-525», номерний знак DWR 31 ХS, діючи з необережністю, не маючи перешкод технічного або іншого характеру, рухаючись навпроти будинку №84, що на вул. Ковельська в м. Камені-Каширському Волинської області, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій і легковажно розраховуючи на їх запобігання на даній ділянці дороги, з урахуванням дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, маючи об’єктивну можливість виявити небезпеку для руху або перешкоду у вигляді лежачого на проїзній частині дороги Північука Богдана Івановича, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на останнього. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив пункти 2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху, що знаходиться в прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_3 винуватість в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Показав, що 28 січня 2018 року біля 22 год. він рухався автомобілем марки «БМВ-525» по вул. Ковельська в м. Камені-Каширському Волинської області. Навпроти будинку № 84 несподівано помітив чоловіка, який лежав на дорозі. Відстань до нього була надто мала, щоб вчасно загальмувати, тому аби уникнути наїзду він вирішив різко повернути вліво. Проте оминути перешкоду не вдалося і відбувся наїзд. Зупинивши автомобіль, він одразу почав надавати потерпілому допомогу, який залишався на проїзній частині, та викликав швидку медичну допомогу. Пізніше виявилося, що потерпілим є ОСОБА_2 Заподіяні збитки потерпілому відшкодував повністю. Просить суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм і цей заробіток є єдиним джерелом його доходу. Заявлений прокурором в інтересах лікувального закладу цивільний позов визнає частково, оскільки в розрахунок витрат на лікування потерпілого входять послуги, які не мають відношення до процесу лікування.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його винуватість у скоєному підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 28 січня 2018 року ввечері він повертався з ресторану «Кальвадос», що на вул. Ковельська в м. Камені-Каширському Волинської області. Оскільки він був у нетверезому стані, тому усіх обставин події не пам’ятає. Пізніше з’ясувалося, що на нього здійснив наїзд автомобіль, яким керував ОСОБА_3 Підтвердив, що всі заподіяні йому збитки обвинувачений відшкодував повністю, на суворому покаранні не наполягає.

Також показаннями допитаних у суді свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які показали, що в момент ДТП знаходилися в салоні автомобіля «БМВ-525». Погодні умови були незадовільні, ділянка дороги, на якій сталася ДТП не освітлювалася, тому вчасно виявити перешкоду було складно. Потерпілий лежав посередині смуги, якою рухався автомобіль «БМВ», і одразу було незрозуміло чи це людина, чи якийсь предмет. Після наїзду на ОСОБА_2 обвинувачений викликав швидку та надавав йому допомогу.

Винуватість обвинуваченого в грубому порушенні правил дорожнього руху доводиться також дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема, витягом з кримінального провадження № 12018030090000060 (а.с. 72), протоколом огляду місця події від 28.01.2018 року, схемою та фототаблицями до нього (а.с. 77-81), з яких встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 28 січня 2018 року біля 22 год. на вул. Ковельська в м. Камені-Каширському Волинської області, поблизу будинку № 84; протоколом проведення слідчого експерименту від 12 травня 2018 року (а.с. 112), в ході якого обвинувачений відтворив дорожні умови та вказав, яким чином відбувся наїзд на потерпілого; висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 342 (а.с. 115), яким доведено, що обвинувачений ОСОБА_3 в заданій дорожній ситуації з технічної точки зору мав технічну можливість уникнути наїзду на лежачого ОСОБА_2 шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху та повинен був діяти у відповідності до п. 12.3 ПДР, тобто в момент об’єктивного виявлення лежачого ОСОБА_2 на своїй смузі руху повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об’їзду перешкоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 93 від 11.04.2018 року (а.с. 103) потерпілий ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота, травматичного ушкодження задньої стінки сечового міхура, сечового перитоніту, які по ступеню тяжкості в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки, керуючи транспортним засобом, порушив пункти 2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

До обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та надання медичної та іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, поведінку обвинуваченого безпосередньо після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, особу винного, зокрема, його позитивну характеристику за місцем проживання, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, повністю відшкодував потерпілому заподіяні збитки, думку останнього, який не наполягає на обранні обвинуваченому суворої міри покарання, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, зі звільненням від відбуття даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 працює водієм і дана робота є для нього єдиним джерелом доходу, а також те, що в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди він у стані алкогольного сп’яніння не перебував. За таких обставин суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заявлений прокурором в інтересах держави в особі військової частини А4554 Міністерства оборони України цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 на суму 19 123,68 грн. підлягає до задоволення частково. Наданими стороною обвинувачення документами (а.с. 126-130) доведено, що потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні військової частини А4554 з 29 січня по 13 березня 2018 року (а.с. 49-51). На його лікування вказаним медичним закладом були затрачені кошти в сумі 19 123,68 грн. Тому суд вважає, що вказана сума коштів є обґрунтованою та підлягає стягненню з обвинуваченого як з винної особи на користь військової частини А4554 Міністерства оборони України. Разом з тим, із заяви цивільного позивача вбачається, що 13 листопада 2018 року обвинувачений ОСОБА_3 добровільного відшкодував частину витрат, понесених медичним закладом на лікування потерпілого ОСОБА_2, перерахувавши на відповідний рахунок кошти в сумі 5000 грн. Тому, вирішуючи питання про остаточну суму стягнення, суд вважає за необхідне зменшити її розмір з урахуванням добровільно сплачених обвинуваченим коштів та стягнути з ОСОБА_3 за даним цивільним позовом кошти в сумі 14 123, 68 грн.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи на суму 1716 грн., що підтверджуються розрахунком вартості та калькуляцією проведеної експертизи, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суд не вбачає.

Долю речового доказу суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України із застосуванням ст. 76 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь військової частини А4554 Міністерства оборони України (р/р 31255201204578, код ЄДРПОУ 08495260 МФО 820172, одержувач коштів банк Управління Державної казначейської служби України у Камінь-Каширському районі Волинської області) витрати, понесені на лікування потерпілого ОСОБА_2, в сумі 14 123 (чотирнадцять тисяч сто двадцять три) гривні 68 копійок.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи на загальну суму 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Речовий доказ: автомобіль марки «БМВ-525», номерний знак DWR 31 ХS, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3, залишити в його користуванні.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_6