Ухвала суду № 78554264, 15.08.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

15 серпня 2018 року м. Чернівці Справа № 926/1260/18

Суддя господарського суду Чернівецької області Гурин М.О., розглянувши заяву комунального підприємства “Сторожинецьке житлово-комунальне господарство” про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області

до комунального підприємства “Сторожинецьке житлово-комунальне господарство”

про стягнення збитків, заподіяних внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в сумі 104000,00 грн.

Представники:

від позивача – ОСОБА_1 представник за довіреністю № 18 від 13.08.2018 року;

від відповідача – ОСОБА_2, представник за довіреністю від 15.08.2018 року.

СУТЬ СПОРУ: рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 позов Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області задоволено та стягнуто на користь Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області 104000,00 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

07 серпня 2018 року відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 терміном на 1 (один) рік.

В обґрунтування поданої заяви КП “Сторожинецьке житлово-комунальне господарство” посилається на важке фінансове становище та зазначає, що стягнення всієї заборгованості одночасно за рішенням від 26.07.2018 року призведе до припинення надання населенню житлово-комунальних послуг в м. Сторожинець, тому просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 року на один рік.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2018 року розгляд заяви про розстрочення виконання рішення призначено на 15.08.2018 року.

15 серпня 2018 року від позивача через канцелярію Господарського суду Чернівецької області надійшли пояснення позивача в яких зазначається, що позивач заперечує проти заяви про розстрочку виконання рішення суду.

В судовому засіданні 15 серпня 2018 року представник відповідача підтримав свою заяву в повному обсязі та просив суд заяву задовільнити.

Позивач, проти задоволення заяви заперечував посилаючись на обставини викладені в поясненнях від 15.08.2018 року.

Розглянувши заяву комунального підприємства “Сторожинецьке житлово-комунальне господарство” про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 у справі № 926/1260/18, проаналізувавши матеріали та обставини справи, дослідивши у судовому засіданні докази, суд встановив.

Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод” відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Частиною 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на вкрай важке фінансове становище державного підприємства та зазначає, що стягнення заборгованості за рішенням без розстрочення його виконання зумовить фактичне припинення надання населенню житлово-комунальних послуг м. Сторожинець.

На підтвердження тяжкого фінансового становища відповідач надає звіти про фінансові результати за перше півріччя 2018 року та 2017 рік, звіт про фінансовий стан на червень 2018 року, згідно якого баланс на кінець звітного періоду склав 95436 грн., та звіт про фінансовий стан за 2017 рік, звіт про оплату населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії за липень 2018 року, яка свідчить про заборгованість населення перед підприємством.

Також, заявник зазначає, що за ним рахується заборгованість перед Державною екологічною інспекцією у сумі 591346,37 грн. та сторожинецьким міським бюджетом – 1371545,69 грн.

Відповідачем також надано копію мирової угоди від 15.04.2013 року у справі № 15/5027/823-Б/2011 про визнання банкрутом комунального підприємства “Сторожинецьке житлово-комунальне господарство”, яка була укладена з метою відновлення платоспроможності підприємства, яка також підтверджує важке фінансове становище заявника.

За приписами статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов'язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб'єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Таким чином, проаналізувавши надані до заяви докази, суд прийшов до висновку, що вказані обставини свідчать про наявність обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду Чернівецької області по даній справі, суд дійшов висновку задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду строком на 1 рік наступним чином: до 15 вересня 2018 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 жовтня 2018 року 8666,66грн. заборгованості; до 15 листопада 2018 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 грудня 2018 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 січня 2019 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 лютого 2019 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 березня 2019 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 квітня 2019 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 травня 2019 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 червня 2019 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 липня 2019 року 8666,66 грн. заборгованості; до 15 серпня 2019 року 8666,74 грн. заборгованості.

Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву комунального підприємства “Сторожинецьке житлово-комунальне господарство” про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 року справі №926/1260/18 задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 у справі №926/1260/18 на 12 місяців згідно наступного графіка:

· до 15 вересня 2018 року 8666,66 грн.;

· до 15 жовтня 2018 року 8666,66грн.;

· до 15 листопада 2018 року 8666,66 грн.;

· до 15 грудня 2018 року 8666,66 грн.;

· до 15 січня 2019 року 8666,66 грн.;

· до 15 лютого 2019 року 8666,66 грн.;

· до 15 березня 2019 року 8666,66 грн.;

· до 15 квітня 2019 року 8666,66 грн.;

· до 15 травня 2019 року 8666,66 грн.;

· до 15 червня 2019 року 8666,66 грн;

· до 15 липня 2019 року 8666,66 грн.;

· до 15 серпня 2019 року 8666,74 грн.

3. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя М.О. Гурин