Рішення № 78553973, 10.12.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/687/16-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.

розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Маслянка" с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область,48322

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" вул. Зарічна, 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322

про розірвання договору спільної господарської діяльності та зобов'язання вчинити певні дії

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 08.08.16;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Суть справи: Фермерське господарство "Маслянка" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" про розірвання договору про спільну діяльність від 02.01.2008 та зобов’язання виконати умови, визначені за договором про спільну діяльність від 02.01.2008 в натурі, шляхом передачі зі складу ТОВ "Любава-Агро" фермерському господарству "Маслянка" заборгованої 21 тонни продовольчого зерна – пшениці та 7 тонн зернової сільськогосподарської культури – ріпаку, вирощеної в 2016 році.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе згідно умов договору про спільну діяльність від 02.01.2008 зобов’язань, не виділяє частину отриманого від спільної діяльності врожаю, чим порушує п. 4.1.4. договору, зокрема зазначає, що відповідачем не сплачено позивачу 21 тонни продовольчого зерна пшениці за 2013-2014-2015 роки та 7 тонн зернової сільськогосподарської культури – ріпаку, вирощеної в 2016 році . Окрім того, ФГ "Маслянка" зазначає, що в порушення умов договору, відповідачем переорано та знищено всі межові знаки, які були встановлені на місцевості в натурі відповідно до технічної документації із землеустрою на переданій 02.01.2008 на підставі Акту приймання – передачі території для спільної діяльності земельній ділянці загальною площею 35 га (№1 площею 6 га, № 2 площею 29 га) та без згоди позивача земельні площі оброблялись єдиним масивом із іншими прилеглими земельними ділянками та вирощувались с/г культури без дотримання сівозмін. Дані обставини, на думку позивача, є підставою для його розірвання в силу положень п.9.1. договору, а також стягнення з відповідача частини отриманого врожаю.

Ухвалою суду від 03.11.2016 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2016.

Розгляд даної справи судом неодноразово відкладався, зокрема ухвалою від 14.11.2016 на 28.11.2016, ухвалою суд 28.11.2016 на 14.12.2016, а також 14.12.2016 на 20.12.2016.

Відповідно до усних пояснень представника в судових засіданнях, а також письмового відзиву на позов від 28.11.2016 р. (вх. № 20488), ТОВ "Любава-Агро" стверджує, що в 2014 році передано ФГ "Маслянка" належну йому частку від результатів спільної діяльності за період з 2010 по 2014 роки 35000 кг продовольчого зерна, зокрема: згідно накладної №36 від 16.08.2014 пшеницю в кількості 5080 кг, накладної №37 від 19.08.2014 пшеницю в кількості 5060 кг, накладної №38 від 19.08.2014 пшеницю в кількості 5120 кг, накладної №39 від 19.09.2014 пшеницю в кількості 4840 кг, накладної №40 від 11.09.2014 овес в кількості 3110 кг, накладної №41 від 11.09.2014 р. овес в кількості 2660 кг, накладної № 42 від 11.09.2014 пшеницю в кількості 5030 кг, накладної №43 від 27.09.2014 пшеницю в кількості 4100 кг. Дане зерно, як вказує представник відповідача було передано позивачу на тоці ТОВ "Любава-Агро".

Крім того, ТОВ "Любава-Агро" зазначає, що з приводу заборгованості по належній позивачу частці врожаю від спільної діяльності за 2015 -2016 роки відсутній спір, оскільки в 2015 році відповідач рекомендованим листом звертався до позивача із пропозицією про отримання останнім належної йому частки від результатів спільної діяльності в натуральній формі (сільськогосподарську продукцію) за договором від 02.01.2008, докази надіслання (копія фіскального чеку № 3043 від 10.09.2015) листа долучено до матеріалів справи. Також, представник відповідача звертає увагу суду на те, що в судовому засіданні 28.11.2016 представнику позивача особисто було вручено лист із пропозицією отримати належну позивачу частку від результатів спільної діяльності вже за 2016 рік, однак, позивач станом на даний час так і не прибув на підприємство відповідача для отримання належної йому частки за 2015 – 2016 роки.

Згідно клопотання від 20.12.2016 (вх. № 22035 від 20.12.2016 р.) представником відповідача долучено до матеріалів справи оригінали накладних № 36 від 16.08.2014, № 37 від 19.08.2014, № 38 від 19.08.2014, № 39 від 19.09.2014, № 40 від 11.09.2014, № 41 від 11.09.2014, № 42 без дати, № 43 від 27.09.2014 та оригінал Журналу реєстрації накладних.

Також, представником товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" долучено до справи копію постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 по справі № 921/829/13-г/4 та копію постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2012 по справі № 17/60/5022-1181/2011 (клопотання вх. № 22034 від 20.12.2016).

Крім того, представниками позивача долучено до матеріалів справи, відповідно до заяви від 20.12.2016 (вх. № 22032), копію листа від 02.12.2016 № 62-838 Теребовлянської місцевої прокуратури адресованого ОСОБА_1 щодо розгляду клопотання з приводу вилучення оригіналів накладних та призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 1201621140000122 від 26.08.2016, а також подано заяву від 20.12.2016 (вх. № 22033) про зупинення провадження у даній справі до прийняття слідчим Монастириського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області рішення у вищезазначеному кримінальному провадженні.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2016 провадження у даній справі, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) зупинено та направлено матеріали справи № 921/687/16-г/18 до Монастириського відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області (48300, вул. Сагайдачного,2, м. Монастириська, Тернопільська область) для проведення перевірки щодо можливого вчинення посадовими особами Фермерського господарства "Маслянка" (с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область,48322) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" (вул. Зарічна, 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322) дій, що переслідуються в кримінальному порядку.

05 листопада 2018 року, згідно супровідного листа № 4182/111-2018 від 01.11.2018, матеріали справи № 921/687/16-г/18 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Поряд з цим, 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, даний спір розглядається відповідно до редакції ГПК України, що набрала чинності з 15.12.2017.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2018 поновлено провадження у даній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 листопада 2018 року, яке ухвалою суду від 20.11.2018 відкладено до 03.12.2018.

В судовому засіданні 03.12.2018 оголошено перерву до 10.12.2018, без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про оголошення перерви в судовому засіданні у протоколі судового засідання від 03.12.2018, про що присутнього в судовому засіданні 03.12.2018 представника позивача повідомлено під розписку, а відповідача, в порядку ст.ст. 120, 121 ГПК України, відповідною ухвалою.

Присутній в судовому засіданні 10 грудня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання 20.11.2018, 03.12.2018, а також 10.12.2018 не забезпечив, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відповідності до ст. 120, 121 ГПК України. Однак, станом на дату проведення судового засідання 10.12.2018 повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень – ухвал суду від 20.11.2018 та від 03.12.2018, на адресу суду не повернулось.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що від відповідача на адресу суду повернувся конверт із ухвалою суду від 08.11.2018 про поновлення провадження у справі із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Так, як вбачається із матеріалів справи, вся кореспонденція направлялась, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу, на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві, а саме: вул. Зарічна, 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Окрім того, відповідач міг дізнатись про рух справи та призначені в ній засідання з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, а також зазначеною статтею визначено шляхи захисту прав та законних інтересів.

Позивач, створений у відповідності до приписів Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року №2009-XII, діє відповідно із затвердженим засновником ОСОБА_1 та зареєстрованим Монастириською райдержадміністрацією 21.02.1992 статутом Селянського-фермерського господарства "Маслянка".

В силу приписів статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", із прийняттям якого 19.06.2003 втратив чинність закон від 20 грудня 1991 року за № 2009-XII, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Створенню селянського (фермерського) господарства "Маслянка" та реєстрації його статуту передувало надання у постійне користування засновнику СФГ ОСОБА_1 земельних ділянок.

Так, 06.10.1992 Монастириською районною радою громадянину ОСОБА_1 виданий Державний акт Т № 00029 на право постійного користування землею, загальною площею 35 га ( ділянка № 1, площею 6 га, та ділянка № 2, площею 29 га) на землях Ковалівської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

02.01.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Любава -Агро", від імені якого на підставі статуту діє його директор – ОСОБА_2 (ОСОБА_3 1) , з одного боку та фермерським господарством "Маслянка", в особі його голови – ОСОБА_1 (ОСОБА_3 2), з другого боку уклали договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого (п.1.1.) сторони домовились про організацію спільної діяльності у сфері обробітку землі для досягнення статутних цілей, а саме: збільшення врожайності с/г культур, організації насінництва, проведення раціоналізаторської та дослідницької роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (ч.1 ст. 1133 ЦК України).

У відповідності до ч.4 ст. 176 ГК України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Отже, основною ознакою договору про спільну діяльність є те, що сторони, здійснюючи дії в рамках договору, повинні переслідувати одну і ту ж ціль. Діяльність декількох осіб є спільною тоді, коли вона ведеться для досягнення однієї загальної, необхідної для всіх, мети.

Для досягнення цілей за даним договором від 02.01.2008 сторони зобов'язались обмінюватись інформацією, що являється в їх розпорядженні, з тематики спільної діяльності, а також спільно проводити консультації для обговорення питань спільної діяльності (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.2. Договору ОСОБА_3 2 Фермерське господарство "Маслянка" зобов'язалась надати територію для ведення спільної діяльності 35 га орної землі в с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, а також по мірі можливості надавати техніку для обробітку землі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Любава - Агро" ОСОБА_3 1, в свою чергу, зобов'язалась обробляти надану землю за власні кошти (п.4.1.1.), насаджувати на території спільної діяльності сільськогосподарські культури (п.4.1.2.), нести всі витрати по вирощуванні с/г культур на вказаній земельній ділянці, в тому числі – насіння, добрива, засоби захисту рослин, обробіток с/г машинами та обладнаннями, інші витрати (п.4.1.3.), кожного року, у строк до 01 грудня сплачувати ОСОБА_3 2 частину отриманого врожаю в розмірі: за 2008 р. – 6 тонн, за інші роки спільної діяльності - 7 тонн. Також, умовами договору обумовлено, що ОСОБА_3 2 може самостійно заготовляти для свого підсобного господарства корми багаторічних для заготівлі худоби (п. 4.1.4.).

Ведення спільної діяльності за даною угодою здійснюється за взаємною угодою, які приймаються на зібраннях представників Сторін, шляхом письмового опитування або факсом (п. 5.1 Договору). Керівництво спільною діяльністю за даною угодою, а також ведення спільною діяльністю доручається ОСОБА_3 1 (п. 5.2.). При цьому, згідно п. 5.4. Договору, ОСОБА_3 2 має право здійснювати контроль над діяльністю ОСОБА_3 1 у рамках даного Договору.

Договір про спільну діяльність від 02.01.2008 укладено строком на 10 років з 01.01.2008 по 01.01.2018 включно. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити його дію, вказаний договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (розділ 6 Договору).

Відповідно до п. 7.1.1. Договору, внесок ОСОБА_3 2 становить територія для ведення спільної діяльності - 35 га орної землі, наданої за актом приймання – передачі від 02.01.2008 р., який є невід'ємною частиною Договору та консультативна допомога, щодо правильного обробітку землі, а також по мірі можливості техніка, необхідна для обробітку землі.

ОСОБА_3 2, згідно п. 7.1.2. Договору, складає вартість частини врожаю, яка визначається еквівалентно внеску сторони, і становить – за 2008 рік – 6 тонн зерна, за всі інші роки – 7 тонн продовольчого зерна.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим, обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом до суду, Фермерське господарство "Маслянка" посилається на те, що за період спільної діяльності відповідачем умови договору не виконувалися належним чином, зокрема, ТОВ "Любава-Агро" без згоди ФГ "Маслянка" провело культивування та вирощення на переданій для спільної діяльності земельній ділянці такої сільськогосподарської культури як ріпак, що призвело до високого виснаження і втрати стану родючості ґрунтового покриву, а також, в порушення умов договору, було переорано та знищено всі межові знаки, які були встановлені на місцевості в натурі відповідно до технічної документації із землеустрою на переданій 02.01.2008 р. на підставі Акту приймання – передачі території для спільної діяльності земельній ділянці загальною площею 35 га (№1 площею 6 га, № 2 площею 29 га).

Позивач, також, стверджує, що ТОВ "Любава-Агро" грубо порушує умови укладеного між сторонами договору про спільну діяльність та не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання щодо розподілу результатів спільної діяльності. Так, у 2014 ОСОБА_3 1, згідно накладних № 36, №40, № 41, №42 та ще однієї накладної б/н в серпні 2014 видала ОСОБА_3 2 тільки 20 940 тонн зерна, з яких 15 140 тонн продовольчого та 5 800 тонн фуражного зерна, внаслідок чого за 2010-2011-2012-2013 роки позивач недоотримав 28 тонн продовольчого зерна.

Крім того, позивач зазначає, що ТОВ "Любава-Агро", в порушення умов договору, було переорано та знищено всі межові знаки які були встановлені на місцевості в натурі відповідно до технічної документації із землеустрою на переданій 02.01.2008 р. на підставі Акту приймання – передачі території для спільної діяльності земельній ділянці загальною площею 35 га (№1 площею 6 га, № 2 площею 29 га).

Також, позивач вказує, що без його згоди передані земельні площі оброблялись єдиним масивом із іншими прилеглими земельними ділянками та вирощувались с/г культури без дотримання сівозмін. Крім того, перед початком посівної компанії у 2016 році ОСОБА_3 1 в порушення умов договору не повідомила ОСОБА_3 2 про культивування та вирощування на переданій для спільної діяльності земельній ділянці зернової сільськогосподарської культури – ріпаку, яка призводить до високого виснаження і втрати стану родючості ґрунтового покриву. В підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи акт від 27.07.2016.

08.08.2016 СФГ "Маслянка" звернулося до відповідача із претензією із вимогою в строк до 20.08.2016 погасити заборгованість яка виникла внаслідок не виконання ТОВ "Любава-Агро" умов укладеного між сторонами договору про спільну діяльність та видати ОСОБА_3 2 належну їй 21 тонну продовольчого зерна недоотриманого за 2013-12014-2015 роки та 7 тонн вирощеного в 2016 році ріпаку. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач звернувся до відповідача з листом від 09.08.2016 із пропозицією про розірвання договору спільної господарської діяльності.

Даний лист направлений 10.08.2016 на ім'я директора ТОВ "Любава – Агро" ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія із відміткою про отримання "12.08.2016" якого разом із фіскальним чеком № НОМЕР_2 від 10.08.2018 знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Як уже зазначалось вище, Договір про спільну діяльність від 02.01.2008 укладено строком на 10 років з 01.01.2008 по 01.01.2018 включно. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити його дію, вказаний договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (розділ 6 Договору).

Згідно з ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, позивач у направленій відповідачу пропозиції від 09.08.2016 повідомив про намір розірвати договір про спільну діяльність від 02.01.2008. Отже, вказане свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_3 2 – фермерського господарства "Маслянка" щодо припинення/розірвання договірних відносин і повернення території для ведення спільної діяльності, а саме: 35 гектарів орної землі в с. Ковалівка, Монастириського району, Тернопільської області, що підтверджується направленням вказаної вище пропозиції від 09.08.2016 на адресу відповідача, отримання якої, в свою чергу, не оспорюється відповідачем.

Враховуючи викладене, зокрема те, що з боку позивача мало місце повідомлення про розірвання/припинення договору про спільну діяльність від 02.01.2008 з дотриманням встановленого у розділі 6 Договору про спільну діяльність строку щодо такого повідомлення, та враховуючи що договір про спільну діяльність було укладено до 01.01.2018 включно, суд вважає, що вказаний договір про спільну діяльність від 02.01.2008 припинений з 02.01.2018, у зв'язку з закінченням строку його дії.

Отже, дана обставина є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі № 921/687/16-г/18 в частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність від 02.01.2008, укладеного між ТОВ "Любава-Агро" та фермерським господарством "Маслянка" підлягає до закриття.

Разом з тим, як стверджує присутній в судових засіданнях керівник ФГ "Маслянка", він неодноразово звертався до відповідача щодо отримання частини врожаю від спільної діяльності, однак з боку відповідача постійно учинялись дії, які перешкоджали отриманню належної позивачу частки, в результаті чого, відповідач заборгував позивачу 28 тонн зерна.

Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строк дії господарського договору - це час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Проте, суд зазначає, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Двосторонній характер договору про спільну діяльність зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків.

У справі, яка розглядається, встановлено, що за умовами договору від 02.01.2008 позивач зобов'язався надати територію для ведення спільної діяльності 35 га орної землі в с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, а також по мірі можливості надавати техніку для обробітку землі, а відповідач взяв на себе зобов'язання обробляти надану землю за власні кошти (п.4.1.1.), насаджувати на території спільної діяльності сільськогосподарські культури (п.4.1.2.), нести всі витрати по вирощуванні с/г культур на вказаній земельній ділянці, в тому числі – насіння, добрива, засоби захисту рослин, обробіток с/г машинами та обладнаннями, інші витрати (п.4.1.3.), кожного року, у строк до 01 грудня сплачувати ОСОБА_3 2 (Ф/Г "Маслянка") частину отриманого врожаю в розмірі: за 2008 р. – 6 тонн, за інші роки спільної діяльності - 7 тонн.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, ч.1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Отже, саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін.

Такі висновки підтверджуються практикою Верховного Суду України, зокрема у постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 905/2187/13.

В процесі розгляду даної справи судом встановлено, що в 2014 році ТОВ "Любава-Агро" передано ФГ "Маслянка" належну йому частку від результатів спільної діяльності за період з 2010 по 2014 роки в кількості 35000 кг зерна, зокрема: згідно накладної №36 від 16.08.2014 пшеницю в кількості 5080 кг, накладної №37 від 19.08.2014 пшеницю в кількості 5060 кг, накладної №38 від 19.08.2014 пшеницю в кількості 5120 кг накладної №39 від 19.09.2014 пшеницю в кількості 4840 кг, накладної №40 від 11.09.2014 овес в кількості 3110 кг, накладної №41 від 11.09.2014 овес в кількості 2660 кг, накладної № 42 без дати пшеницю в кількості 5030 кг, накладної №43 від 27.09.2014 пшеницю в кількості 4100 кг. Дане зерно, як вказує представник відповідача, було передано позивачу на тоці ТОВ "Любава-Агро". Оригінали вказаних накладних долучені представником відповідача до матеріалів справи згідно клопотання від 20.12.2016 (вх. № 22035).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в 2015 році відповідач рекомендованим листом звертався до позивача із пропозицією про отримання останнім належної йому частки від результатів спільної діяльності в натуральній формі (сільськогосподарську продукцію) за договором від 02.01.2008, докази надіслання (копія фіскального чеку № 3043 від 10.09.2015 ) листа долучено до матеріалів справи. Також, в судовому засіданні 28.11.2016 представником відповідача представнику позивача особисто було вручено лист із пропозицією отримати належну позивачу частку від результатів спільної діяльності вже за 2016 рік, однак, станом на момент прийняття рішення у даній справі в матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем належної позивачу частки врожаю за 2015 – 2016 р.р.

Окрім вказаного вище, у зв'язку з тим, що позивач стверджував, що ФГ "Маслянка" не отримувало в 2014 році згідно накладної №38 пшениці в кількості 5120 кг, накладної №39 пшениці в кількості 4840 кг, накладної №43 пшениці в кількості 4100 кг та посилався на те, що дані накладні сфальсифікованими, Господарським судом Тернопільської області, згідно ухвали від 20.12.2016, направлено матеріали справи № 921/687/16-г/18 до Монастириського відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області (48300, вул. Сагайдачного,2, м. Монастириська, Тернопільська область) для проведення перевірки щодо можливого вчинення посадовими особами Фермерського господарства "Маслянка" (с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область,48322) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" (вул. Зарічна, 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322) дій, що переслідуються в кримінальному порядку.

Відповідно до постанови Монастириського відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області від 31.05.2018, у зв'язку з тим, що між Фермерським господарством "Маслянка" та ТОВ "Любава-Агро" виникли правовідносини на підставі договору про спільну діяльність, які регулюються господарським законодавством і в діях їх посадових осіб відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, кримінальне провадження закрито.

Поряд з цим, суд зазначає, що в процесі розгляду даної справи, позивачем не подано будь-яких доказів які б свідчили про підроблення накладної №38 від 19.08.2014, накладної №39 від 19.09.2014 та накладної №43 від 27.09.2014. Водночас, керівник фермерського господарства "Маслянка" в судових засіданнях 03.12.2018 та 10.12.2018 підтвердив, що вказані вище накладні особисто ним підписані та особисто ним на останніх проставлено відбиток печатки.

Таким чином, заборгованість сторони 1 - ТОВ "Любава-Агро", на підставі договору про спільну діяльність від 02.01.2008 перед стороною 2 - Фермерським господарством "Маслянка" становить 14 тонн отриманого врожаю за 2015 – 2016 роки.

При цьому, суд наголошує, що ТОВ "Любава-Агро" доказів, які б свідчили про сплату ОСОБА_3 2 (Ф/Г "Маслянка") частини отриманого в 2015 – 2016 роках врожаю в розмірі по 7 тонн за кожен рік , не надано.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як уже зазначалось вище, сторони у п. 4.1.4. договору від 02.01.2008 р. про спільну діяльність визначили, що кожного року у строк до 01 грудня ОСОБА_3 1 (відповідач) зобов'язується сплачувати ОСОБА_3 2 частину отриманого врожаю в розмірі за 2008 рік – 6 тонн, за інші роки спільної діяльності (в даному випадку за 2013-2014-2015-2016 роки) – 7 тонн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.532 ЦК України якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання проводиться за зобов'язанням про передачу товару (майна), що виникає з правочину за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Тому, враховуючи порядок передачі зерна у попередні роки за договором від 02.01.2008 року, його асортимент, суд вважає, що в даному випадку, відповідно до умов договору про спільну діяльність, місцем виконання зобов'язання є місце зберігання товару, тобто склад ТОВ "Любава-Агро".

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права, а саме: зобов’язання виконати умови, визначені за договором про спільну діяльність від 02.01.2008 р. в натурі, шляхом передачі зі складу ТОВ "Любава-Агро" фермерському господарству "Маслянка" заборгованої 21 тонни продовольчого зерна – пшениці та 7 тонн зернової сільськогосподарської культури – ріпаку, вирощеної в 2016 році не відповідає умовам укладеного між сторонами правочину, а тому суд, керуючись правом визначеним у ст. 5 ГПК України, вважає за можливе позов в цій частині задоволити частково та зобов’язати ТОВ "Любава-Агро" передати зі складу ТОВ "Любава-Агро" фермерському господарству "Маслянка" 7 (сім) тонн врожаю отриманого за 2015 рік та 7 (сім) тонн врожаю отриманого за 2016 рік.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи фермерським господарством "Маслянка" при зверненні до господарського суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 436,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.608185004.1 від 29.08.2016 на суму 1 500,00 грн та № 0.0.644351544.1 від 01.11.2016 на суму 936,00 грн, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність від 02.01.2008, укладеного між ТОВ "Любава-Агро" та фермерським господарством "Маслянка", судовий збір в розмірі 1218,00 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України позивачу за його клопотанням.

Також, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, решта суми витрат по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 73-75, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов’язати ТОВ "Любава-Агро" (вул. Зарічна, 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322, код ЄДРПОУ 32147790) передати зі складу ТОВ "Любава-Агро" фермерському господарству "Маслянка" (с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область,48322, код ЄДРПОУ 2115093) 7 (сім) тонн врожаю отриманого за 2015 рік та 7 (сім) тонн врожаю отриманого за 2016 рік.

3. В частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність від 02.01.2008, укладеного між ТОВ "Любава-Агро" та фермерським господарством "Маслянка" – провадження у справі № 921/687/16-г/18 закрити.

4. Стягнути з ТОВ "Любава-Агро" (вул. Зарічна, 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322, код ЄДРПОУ 32147790) на користь фермерського господарства "Маслянка" (с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область,48322, код ЄДРПОУ 2115093) 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 14.12.2018.

Суддя Н.В. Охотницька