Рішення № 78553471, 04.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2018Справа № 910/11397/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП"

до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та зобов'язання до виконання зобов'язань за договором

за участю представників:

від позивача: Мазарюк С.С.

від відповідача : Хмелюк А.П., Баган Т.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в якому просить суд:

Визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору №1482 від 24.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, що вчинений Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відповідно до листа від 10.08.2018 №2925/9-07.

Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до виконання зобов'язань за договором № 1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність односторонньої відмови відповідача від договору № 1482 від 24.11.2017 та невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплат по договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11397/18, призначено підготовче засідання у справі на 25.09.2018.

20.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідач надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання зі своєчасного виконання робіт, у зв'язку із чим, відповідач обґрунтовано не здійснював сплату подальших платежів за договором. Концерн РРТ звернувся до позивача з пропозицією (лист № 1783/1-07 від 21.05.2018) укласти додаткову угоду № 1 до договору № 1482 від 24.11.2017 та викласти додаток № 3 і додаток № 4 в новій редакції. Однак, листом № 85/18 від 12.06.2018 позивач вказану додаткову угоду з додатками залишив без розгляду, не підписав та повернув відповідачу. Відповідач зазначає, що у зв'язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" зобов'язань за договором Концерн РРТ, керуючись п. 6.2.1. договору,ч. 4 ст. 849 ЦК України, листом №2925/5-09 від 10.08.2018 скористався своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку, у зв'язку із чим, договір розірвано з 31 серпня 2018 року.

В судовому засіданні 25.09.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.10.2018.

18.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив наведені у відзиві обставини.

В судовому засіданні 23.10.2018 судом задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/11397/18, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.11.2018.

В судовому засіданні 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2018, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення по суті своїх заперечень, просили суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 04.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2017 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (відповідачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" (позивачем, виконавцем) укладений договір № 1482 (далі - договір), згідно із яким предметом закупівлі є послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну РРТ.

У відповідності до п. 1.2. договору, виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну РРТ (нанесення антикорозійного покриття) на 64 об'єктах замовника.

Обсяг, об'єкти та вимоги до надання послуги, згідно із п. 1.3., п. 5.1. договору, визначені в технічних вимогах (додаток №1).

У пункті 5.2. договору сторони домовились, що послуга надається згідно із узгодженим планом графіком надання послуги (додаток 4).

Згідно плану - графіку надання послуг, сторони погодили, що виконання робіт по окремим об'єктам розпочинається з 20 квітня 2018 року.

Відповідно до умов п. 5.3. договору передбачено, що надання послуги розпочинається не раніше 30-ти календарних днів від дати перерахування першого етапу фінансування замовником (додаток 3).

Згідно із п. 5.4. договору передбачено, що виконавець має право корегувати послідовність виконання окремих етапів надання послуг відповідно до погодних умов на момент початку конкретного етапу не перевищувати при цьому загальну тривалість надання послуг за цим договором, яка становить з моменту укладення договору до 31.12.2019. Про зміну послідовності надання послуг виконавець зобов'язаний повідомити про це замовника в письмовому вигляді.

За умовами пункту 4.3. договору, акт приймання наданих послуг (форми №КВ-2в) та довідка про вартість наданих послуг (форми № КБ-3) складаються виконавцем у двох примірниках і подаються для підвисання замовнику по факту закінчення, окремого етапу надання послуг.

Згідно із пунктом 1.4., замовник взяв на себе зобов'язання забезпечити своєчасне фінансування та прийняття даної послуги.

Відповідно до п. 2.1. договору, сторони домовились, що загальна вартість послуг за договором (сума договору) становить 31 921 076,37 грн. (у тому числі ПДВ - 5 320 179,37 грн.), визначається згідно з ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 та відображається у договірній ціні (додаток 2).

За змістом пункту п 4.1. договору, замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування послуг відповідно до умов договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України поетапно згідно з узгодженим планом-графіком фінансування (додаток 3).

У додатку №3 до договору сторони погодили план-графік фінансування, відповідно до якого відповідач сплачує загальну суму договору 24 платежами по 1 330 044,84 грн. у період з грудня 2017 року по листопад 2018 року.

У відповідності до умов договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (пп. 6.1.1. п. 6.1. договору).

Як підтверджено сторонами, у грудні 2017 року відповідач сплатив на користь позивача 1330044,84 грн. - суму першого етапу фінансування.

У зв'язку із тим, що в подальшому відповідачем не здійснювались оплати по договору згідно із планом-графіком фінансування заборгованості позивач звертався до відповідача із листами про погашення заборгованості за вих. №03/18 від 13.02.2018, №06/18 від 12.03.2018, №07/18 від 16.03.2018, №10/18 від 02.04.2018, №16/18 від 18.04.2018, №20/18 від 03.05.2018, №75/18 від 01.06.2018 та претензією вих. №15/18 від 17.04.2018. Також позивач звертався до відповідача із листами вих. №08/08 від 29.03.2018, №12/18 від 06.04.2018, №14/18 від 13.04.2018, №21/18 від 04.05.2018 щодо узгодження початку робіт за договором.

10 серпня 2018 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист №2925/9-07, яким Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення повідомлено про дострокове розірвання договору № 1482 від 24 листопада 2017 року, у зв'язку зі неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" зобов'язань за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з урахуванням наявної у відповідача станом на дату отримання заборгованості за договором у розмірі 9 310 313,88 грн., одностороння відмова відповідача від договору № 1482 від 24 листопада 2017 року спрямована на ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань.

Не погодившись з повідомленням відповідача, позивач направив лист вих. 134/18 від 20.08.2018 про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку договору №1482 від 24 листопада 2017 року.

Оскільки, позивач вважає, що одностороння відмова відповідача від договору №1482 від 24.11.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору та є протиправною і безпідставною, а у відповідача наявна заборгованість за договором, позивач просить у судовому порядку:

визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору №1482 від 24.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, що вчинений Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відповідно до листа від 10.08.2018 №2925/9-07;

зобов'язати Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до виконання зобов'язань за договором №1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №1482 від 24.11.2017 за своєю правовою природою є змішаними договорами з елементами договорів підряду та надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З урахуванням того, що спір у справі виник у зв'язку із відмовою відповідача від договору внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині надання послуг (які за своєю суттю є підрядними роботами) та не здійсненням відповідачем оплати за роботи по договору, то суд вбачає за необхідне досліджувати правовідносини сторін, які виникли на підставі договору в частині елементів договору підряду.

Як встановлено судом, позивач отримав від відповідача лист №2925/9-07 від 10 серпня 2018 року про дострокове розірвання № 1482 від 24.11.2017 в односторонньому порядку. Обґрунтовуючи розірвання договору в односторонньому порядку, відповідач посилається на пункт 6.2.1. договору.

Проаналізувавши зміст листа №2925/9-07 від 10.08.2018, суд дійшов висновку, що викладене у вказаному листі рішення відповідача розірвання договору за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

За змістом частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Не погодившись з повідомленням відповідача, позивач направив лист вих. 134/18 від 20.08.2018 про відсутність згоди на розірвання договору в односторонньому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 10.2. договору сторони погодили, що у замовник (відповідач) має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку в разі невиконання, неналежного виконання виконавцем (позивачем) зобов'язань за даним договором, шляхом направлення письмового листа на адресу виконавця, що зазначена в даному договорі. Відповідач повинен повідомити про розірвання договору не пізніше ніж за 7 робочих днів до дати розірвання в інших випадках сторони виключають можливість односторонньої відмови від виконання зобов'язань чи одностороннє розірвання даного договору.

Отже, у договорі передбачено право на односторонню відмову замовника від договору за разі невиконання, неналежного виконання виконавцем (позивачем) зобов'язань за даним договором.

Як підтверджено сторонами, у грудні 2017 року відповідач сплатив на користь позивача суму першого етапу фінансування у розмірі 1330044,84 грн.

За умовами договору (п. 5.3.) надання послуги розпочинається не раніше 30-ти календарних днів від дати перерахування першого етапу фінансування відповідачем; послуги надаються згідно із узгодженим планом графіком надання послуги (п. 5.2.).

За змістом умов договору, початок виконання позивачем робіт з надання послуг антикорозійного захисту пов'язано із моментом здійснення відповідачем оплати першого етапу фінансування. Подальше виконання робіт від фінансування не залежало та здійснювалось у відповідності до плану-графіку надання послуг.

Так, згідно із плану-графіку надання послуг (додаток №4 до договору) у період з квітня 2018 року по серпень 2018 року позивач мав надати послуги з антикорозійного захисту металевих конструкцій наступних філії Концерну РРТ:

Кіровоградської філії Концерну РРТ за адресою: Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Слави, 153 (з 19.07.2018 по 13.08.2018);

Миколаївської філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Баранчука, 9 (з 20.04.2018 по 04.05.2018);

Миколаївської філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Тимірязєва, 175 (з 05.05.2018 по 12.06.2018);

Миколаївської філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 37а (з 13.06.2018 по 29.06.2018);

Полтавської філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, вул. Городищенська, 146 (з 20.04.2018 по 20.05.2018);

Полтавської філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Іскрівка, вул. Гагаріна, 9 (з 21.05.2018 по 15.06.2018);

Полтавської філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Центральна, 122 (з 16.06.2018 по 18.07.2018);

Полтавської філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Михайлики, вул. Євгена Коновальця, 28 (з 19.07.2018 по 25.07.2018);

Полтавської філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Котельва, вул. Полтавський шлях, 274 (з 26.07.2018 по 06.08.2018);

Харківської філії Концерну РРТ за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, 1А (з 20.04.2018 по 20.07.2018);

Харківської філії Концерну РРТ за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Абрикосова, 4 (з 21.07.2018 по 12.08.2018);

Харківської філії Концерну РРТ за адресою: Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Хліборобська, 94 (з 13.08.2018 по 18.08.2018);

Херсонської філії Концерну РРТ за адресою: Херсонська область, смт. Верхній Рогачик, пл. Героїв (Чапаєва), 19-А (з 30.06.2018 по 07.08.2018);

Херсонської філії Концерну РРТ за адресою: Херсонська область, смт. Нижні Сірогози, вул. Таврійська (Щорса), 13 (з 08.08.2018 по 25.08.2018);

Черкаської філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Каменоломна, 13 (з 20.04.2018 по 30.04.2018);

Черкаської філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Героїв Майдану, 1А (з 01.05.2018 по 18.05.2018);

Черкаської філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. 40-років Перемоги (з 19.05.2018 по 23.05.2018);

Черкаської філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. 40-років Перемоги (з 24.05.2018 по 02.07.2018);

Чернігівської філії Концерну РРТ за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Покровська, 96 (з 03.07.2018 по 17.08.2018).

Як підтверджено матеріалами справи, згідно із листом від 17.08.2018 вих. №132/18 позивач направив відповідачу акти КБ-2 про прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на наступних об'єктах Концерну РРТ:

Полтавська філія, башта за адресою: Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Михайлики, вул. Євгена Коновальця, 28;

Полтавська філія, щогла за адресою: Полтавська обл., смт. Шишаки, вул. Кирила Осьмака, 11а;

Тернопільська філія, башта за адресою: Тернопільська обл., Теребовлянський р-н,м. Теребовля, вул. Народицька, 11А;

Полтавська філія, башта за адресою: Полтавська обл, смт. Чутове, вул. Центральна, 122;

Луганська філія, щогла за адресою: Донецька обл., Краснолиманський р-н, с. Дробишеве, вул. Державна, 165 А;

Луганська філія, башта за адресою: Луганська обл., смт. Троїцьке, Троїцький р-н, вул. Шевченка, 38.

Разом з тим, до направлення відповідачем листа про односторонню відмову від договору та станом на 10.08.2018 вищевказаних актів позивач відповідачу не направляв, доказів щодо виконання робіт до 10 серпня 2018 року не надавав.

З урахуванням того, що як підтверджено матеріалами справи позивач не у повній мірі дотримувався порядку та строків виконання робіт погоджених сторонами додатком №4 до договору, суд вважає, що відповідач обґрунтовано скористався своїм правом на односторонню відмову від договору №1482 від 24.11.2017 визначену у пункті 6.2.1.

В свою чергу відповідачем факт часткового виконання робіт станом на 31 серпня 2018 року не заперечується, про що безпосередньо зазначено відповідачем у відзиві на позов та запереченнях поданих на відповідь на відзив.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, окрім умов договору, право на односторонню відмову замовника від договору в будь-який час до закінчення роботи встановлено нормами Цивільного кодексу України (ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України).

За наведених обставин, оскільки право на відмову замовника від договору підряду на будь-якій стадії виконання договору підряду передбачене імперативними нормами Цивільного кодексу України, доводи позивача щодо неправомірності односторонньої відмови відповідача від договору є необґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що навіть за наявності односторонньої відмови відповідача від договору, позивач має право на отримання від відповідача плати за виконану частину роботи, як це передбачено приписами ст. 849 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору (п. 4.1., п. 4.2.).

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За наведених обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору №1482 від 24.11.2017 та зобов'язання відповідача до виконання зобов'язань за договором №1482 від 24.11.2017.

В той же час, суд зазначає, за наявності наявних в матеріалах справи підписаних відповідачем актів виконаних робіт та відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували те, що відповідач ухиляється від прийняття фактично виконаних позивачем робіт, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача до виконання зобов'язань за договором №1482 від 24.11.2017 щодо прийняття послуг є необґрунтованими.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про зобов'язання концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до виконання зобов'язань за договором №1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування, а також прийняття послуг не спрямована на захист порушеного права позивача та не забезпечить отримання позивачем оплати за фактично виконані роботи.

Враховуючи встановлені судом обставини, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" задоволенню не підлягає.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та зобов'язання до виконання зобов'язань за договором.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.12.2018.

Суддя О.В. Гулевець