Рішення № 78553408, 05.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/99/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 Справа № 908/1443/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Прості займи», (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39А, офіс 25)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Запорізька незалежна телерадіокомпанія «ТВ-5», (юридична адреса: 69008, Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72; фактична адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. О.Пивоварова, буд. 4-А)

про розірвання договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та стягнення 50000,00 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.01.2018;

від відповідача – ОСОБА_3, довіреність б/н від 12.12.2017;

25.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 19.07.2018 (вх. № 1555/08-07/18 від 25.07.2018) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Прості займи», м. Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Запорізька незалежна телерадіокомпанія «ТВ-5», м. Запоріжжя про розірвання договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та стягнення 50000,00 грн.

25.07.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1443/18 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2018 позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Прості займи», м. Запоріжжя залишено без руху, позивачу надано строк до 07.08.2018/ для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1443/18 в порядку загального позовного провадження, справі № 908/1443/18 присвоєно номер провадження справи 4/99/18, підготовче засідання призначено на 11.09.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 07.11.2018, відкладено підготовче засідання на 10.10.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 01.11.2018.

У зв’язку з перебуванням судді Зінченко Н.Г. з 29.10.2018 на лікарняному судове засідання, призначене на 01.11.2018, не відбулося. На адреси сторін направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи та перенесення судового засідання на 19.11.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/1443/18 та призначено справу № 908/1443/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.11.2018.

В судовому засіданні 19.11.2018 оголошувалася перерва до 05.12.2018.

В судовому засіданні 05.12.2018 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. ст. 433, 526, 610, 651 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та умови договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між ним, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладений договір виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018, у відповідності до п. 4.1 якого виконавець зобов’язався у термін до 25.05.2018 виготовити на замовлення позивача відеоролики та надати їх замовнику разом із актом виконаних робіт до 25.05.2018. В свою чергу, позивач, виконав прийняті на себе зобов’язання та, на виконання п. 5.5 договору, перерахував відповідачу 50000,00 грн. передоплати за виготовлення відеороликів. Як зазначає позивач, в порушення умов договору, а саме пунктів 4.1, 5.1 і 5.2, відповідачем у строк до 25.05.2018 замовлені відеоролики не виготовлені та не передані йому, також відповідачем не наданий акт приймання-здачі виконаних робіт, у зв’язку із чим позивач був позбавлений можливості надати будь-які претензії або зауваження до виконаної відповідачем роботи взагалі. 12.06.2018 позивачем на адресу відповідача направлена досудова претензія з вимогою терміново повернути перераховані у якості передоплати кошти в розмірі 50000,00 грн. на підставі порушення строків виготовлення відеороликів та повним невиконанням умов договору № 210518 від 21.05.2018, а також пропозицією укласти додаткову угоду про розірвання договору № 210518 від 21.05.2018 з 12.06.2018. Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. Станом на час звернення до суду з позовною заявою відповідач не виготовив відеоролики на замовлення позивача та не здійснив передачу (відчуження) майнових прав. Позивач вважає, що правовідносини сторін носять характер авторського договору, а тому до них слід застосовувати відповідні норми ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до п. 2 ст. 34 цього Закону якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов авторського договору замовлення, він повинен відшкодувати замовникові збитки, в тому числі упущену вигоду. Позивачем планувалася широкомасштабна рекламна компанія на телеканалах України, а у зв’язку із порушенням відповідачем зобов’язань за договором № 210518 від 21.05.2018 позивач був позбавлений можливості розпочати літню рекламну компанію, що позбавило позивача конкурентних переваг та нових клієнтів. Наведене, на думку позивача, свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, що є підставою для розірвання згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та зобов’язання відповідача повернути позивачу 50000,00 грн. коштів сплачених у якості передоплати за виготовлення відеороликів. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 у справі № 908/1443/18 суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.08.2018.

Відзив на позовну заяву (б/н від 04.09.2018) з доданими до нього документами від ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5», м. Запоріжжя надійшов до канцелярії суду 06.09.2018 за вх. № 08-08/15946/18.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 у справі № 908/1443/18 відповідачу продовжений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.09.2018, відповідний відзив прийнятий до матеріалів справи.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 04.09.2018. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що в позовній заяві позивач стверджує про перерахування на виконання у мов п. 5.5 договору на рахунок ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» передоплати за виготовлення 4 відеороликів в розмірі 50000,00 грн., що підтверджує посиланням на платіжне доручення № 890 від 22.05.2018 на суму 50000,00 грн. та рахунок № 0230 від 21.05.218 на таку ж суму. Проте, в договорі № 210518 від 21.05.2018 взагалі відсутній пункт 5.5, а згідно з п. 3.3 цього договору позивач зобов’язаний сплатити іншу суму винагороди, а саме: не пізніше 24.05.2018 сплатити 50 % вартості винагороди, що складає 49000,00 грн. Крім того, в платіжному дорученні № 890 від 22.05.2018 в призначенні платежу зазначено: «за рекламні послуги згідно рахунку № 0230 від 21.05.2018». В рахунку № 0230 від 21.05.2018 в найменуванні послуг також визначено: «надання рекламних послуг». Отже, ані платіжне доручення № 890 від 22.05.2018, ані рахунок № 0230 від 21.05.2018, на підставі яких позивачем сплачувалися кошти в розмірі 50000,00 грн., не містять посилання щодо виготовлення відеороликів, а також не місять посилань на номер, назву чи дату спірного договору. Відповідач також зазначає, що 03.01.2018 ним з ТОВ «Прості займи» укладено договір № 030118 про надання рекламних послуг, за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов’язався виконати рекламні послуги: виготовлення та/чи прокат рекламно-інформаційних матеріалів, крім політичної реклами і передвиборчої агітації, на телеканалі відповідача. Позивач зобов’язався оплатити послуги відповідача в розмірі та порядку, визначені в розділі 3 договору. На виконання договору № 030118 від 03.01.2018 відповідачем в період 19.04.2018-20.05.2018 видано в ефірний прокат рекламну продукцію загальним хронометражем 4368 секунд і вартістю 50000,00 грн., що підтверджується ефірною довідкою розміщення рекламної продукції та медіа-планом. Саме на оплату цих послуг позивачу виставлений рахунок № 0230 від 21.05.2018 і ТОВ «Прості займи» згідно платіжного доручення № 890 від 22.05.2018 сплачені кошти в розмірі 50000,00 грн. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не підтвердив свої доводи щодо виконання взятих на себе зобов’язань по оплаті винагороди за виготовлення відеороликів за оспорюваним договором. Крім того, відповідач вважає безпідставним твердження позивача, що ним не виготовлені відеоролики на замовлення ТОВ «Прості займи» та не наданий останньому акт здачі виконаних робіт, що позбавило позивача можливості надати будь-які претензії або зауваження до виконаної роботи. Так, за умовами п., п. 4.1, 5.2 спірного договору виконавець зобов’язаний виготовити у строк до 31.05.2018 відеоролики та передати замовнику носій, на якому вони зафіксовані. Приймання-передачі виконаних робіт по виготовленню відеороликів оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт, складеним виконавцем та переданим замовнику у строк до 25.05.2018. Згідно п. 5.3 договору у випадку, якщо до 30.05.2018 виконавець не отримує підписаний замовником акт приймання-здачі виконаних робіт (або мотивовану відмову), то роботи по виготовленню відеороликів вважаються належним чином виконаними і прийнятими замовником з виконанням усіх умов договору. Як зазначає відповідач, протягом травня 2018 року між ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» та ТОВ «Прості займи» велося електронне листування по узгодженню змісту (сценарію) відеороликів на виконання умов спірного договору. З цього листування вбачається, що відзняті за узгодженим сценарієм чотири відеоролики надіслані відповідачем у встановлений договором строк, а саме 23.05.2018, позивачу на електрону адресу. Після цього, рекламним агентом ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» ОСОБА_4 представнику позивача ОСОБА_5 25.05.2018 було надано для оформлення два екземпляри акту приймання-здачі виконаних робіт, які були отримані без зауважень і претензій. 08.06.2018 ОСОБА_4 цій же особі був вручений електронний носій (компакт-диск) з виготовленими відеороликами і акт приймання-передачі носія з відеороликами. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позивач не довів завдання йому шкоди внаслідок суттєвого порушення з боку ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» умов оспорюваного договору, а отже, і підстави для розірвання договору № 210518 від 21.05.2018. На підстав зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Також до відзиву на позовну заяву б/н від 04.09.2018 долучені письмові заяви свідків, подані в порядку підставі ст. 88 ГПК України, – ОСОБА_6 (режисер ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5») і ОСОБА_4 (рекламного агента ТОВ «ЗНТРК» ТВ-5»).

ОСОБА_6 пояснює суду, що протягом травня 2018 року між ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» та ТОВ «Прості займи» велося електронне листування по узгодженню змісту (сценарію) відеороликів на виконання умов спірного договору. Зокрема, з електронної адреси ОСОБА_6 на електронну адресу представника ТОВ «Прості займи» ОСОБА_5 направлялися електронні листи 15.05.2018, 17.05.2018, 18.05.2018, 23.05.2018, 24.05.2018, 25.05.2018, 28.05.2018, 29.05.2018, які стосувалися роботи з виготовлення відеороликів на замовлення позивача. На вказані листи отримані відповіді. Відзняті за узгодженим сценарієм всі чотири відеоролики направленні ОСОБА_6 на електронну адресу ОСОБА_5 у встановлений договором строк, а саме – 23.05.2018.

ОСОБА_4 пояснює суду, що 25.05.2018 нею особисто представнику ТОВ «Прості займи» ОСОБА_5 вручено для оформлення два екземпляри акту приймання-здачі виконаних робіт, які були отримані без зауважень і претензій. 08.06.2018 ОСОБА_4 цій же особі був вручений електронний носій (компакт-диск) з виготовленими відеороликами і акт приймання-передачі носія з відеороликами. Даний носій разом з актом отриманий ОСОБА_5 без будь-яких зауважень.

26.11.2018 на адресу суду за вх. № 08-08/21212/18 від ТОВ «Прості займи» надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 159 від 23.11.2018 з додатками до неї. В зазначеній відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що від ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» відзив на позовну заяву на адресу ТОВ «Прості займи» не надходив. Лише після ознайомлення з матеріалами справи № 908/1443/18 20.11.2018 дізнався про наявність відзиву на позовну заяву та зміг підготувати відповідь на цей відзив.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 166, ч. 1 ст. 184 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Частинами 4 і 8 ст. 80 ГПК України унормовано, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вже зазначалося судом раніше, ухвалою від 11.09.2018 у справі № 908/1443/18 відповідачу продовжений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.09.2018, відповідний відзив прийнятий до матеріалів справи. Цією ж ухвалою позивачу запропоновано у строк до 27.09.2018 подати відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі № 908/1443/18 позивачу пропонувалося до дня судового засідання подати суду відповідь на відзив з обґрунтуванням причин поважності не подання у строк встановлений законом.

Позивачем зазначені ухвали суду отримані відповідно 18.09.2018 і 19.10.2018, про що свідчать відмітки уповноваженої особи ТОВ «Прості займи» на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи № 908/1443/18.

За таких обставин, твердження позивача, що про наявність відзиву на позовну заяву йому стало відомо лише 20.11.2018 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд не вбачає поважності причин пропуску позивачем встановленого судом строку для подачі відповіді на відзив з доказами на спростування обставин, викладених у відзиві.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що ухвалою суду від 15.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/1443/18 та справу призначено до розгляду по суті на 19.11.2018, відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 159 від 23.11.2018 (вх. № 08-08/21212/18 від 26.11.2018) з додатками до неї судом до розгляду не приймається, письмові докази, подані з відповіддю на відзив на позовну заяву, судом не досліджуються та не беруться до уваги при вирішені по суті спору у даній справі.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Прості займи» (Замовник, позивач у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Запорізька незалежна телерадіокомпанія «ТВ-5» (Виконавець, відповідач у справі) укладено Договір виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого Виконавець за завданням Замовника зобов’язався виготовити чотири відеоролики хронометражем до 10 секунд кожен, характеристики та вимоги до яких визначені в п. 1.2 Договору, та передати Замовникові носій, на якому ці відеоролики зафіксовані, та передати (відчужити) Замовникові майнові авторські права на відеоролики, виникнення яких обумовлене фактом їх (відеороликів) виготовлення, а Замовник зобов’язався прийняти носій, на якому зафіксовані відеоролики, та виплатити Виконавцю обумовлену Договором винагороду. (п. 1.1).

Пунктами 10.2 і 2.1 сторони обумовили, що Договір вступає в силу після його підписання сторонами і дії до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Розмір та порядок виплати авторської винагороди сторонами визначений в розділі 3 Договору. Так, сторони домовилися, що за виготовлення 4-х відеороликів Замовник виплачує Виконавцю винагороду у розмірі 98000,00 грн. з ПДВ. (п. 3.1) За передачу (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на відеоролики Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 2000,00 грн. з ПДВ. (п. 3.2) Розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковій формі. (п. 3.4).

За умовами п. 3.3 Договору Замовник зобов’язався сплатити Виконавцю винагороду, встановлену в п. 3.1 Договору, в два етапи: 50 % вартості винагороди – до початку виготовлення відеороликів, але в будь-якому випадку не пізніше 24.05.2018; 50 % вартості винагороди – після закінчення виготовлення відеороликів протягом 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт по виготовленню відеороликів. Замовник зобов’язався сплатити Виконавцю винагороду, встановлену в п. 3.2 Договору, протягом 2-х днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі носія з відеороликами.

Відповідно до п. 4.1 Договору Виконавець зобов’язався в строк до 31.05.2018 виготовити відеоролики та передати Замовнику носій, на якому він зафіксований, у порядку, передбаченому Договором.

Як зазначено в п. 5.1 Договору у строк, передбачений в п. 4.1 Договору, Виконавець зобов’язується передати Замовнику відеоролики у форматі «____».

Згідно з п., п. 5.2 і 5.3 Договору сторони встановили, що приймання-передача виконаних робіт по виготовленню відеороликів оформлюється актом приймання-здачі виконаних робіт, укладеним Виконавцем та переданим Замовнику в строк до 25.05.2018. Якщо до 30.05.2018 Виконавець не отримує підписаний Замовником акт приймання-здачі виконаних робіт (або вмотивовану відмову), то роботи по виготовленню відеороликів вважаються належним чином виконаними і прийнятими замовником, з виконанням усіх умов даного договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що виконав свої зобов’язання за Договором виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018, а саме: на виконання п. 5.5 Договору перерахував відповідачу 50000,00 грн. передоплати за виготовлення відеороликів. У підтвердження проведеного з відповідачем розрахунку позивачем до позовної заяви додані рахунок № 0230 від 21.05.2018 на суму 50000,00 грн. і платіжне доручення № 890 від 22.05.2018 на суму 50000,00 грн.

Натомість, як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобов’язання за Договором № 210518 від 21.05.2018, зокрема: у встановлені в пунктах 4.1, 5.1 і 5.2 Договору строки відповідач замовлені ТОВ «Прості займи» відеоролики не виготовив, не передав позивачу носій, на якому зафіксовані виготовлені відеоролики, а також не надав акт приймання-здачі виконаних робіт по виготовленню відеороликів.

Не отримавши від відповідача відеоролики, виготовлення яких є предметом Договору № 210518 від 21.05.2018, позивач був позбавлений можливості розпочати літню рекламну компанію на телеканалах України, що позбавило його конкурентних переваг та нових клієнтів.

Таким чином, у зв’язку із порушенням відповідачем зобов’язань за Договором позивач втратив зацікавленість в подальшому виконанні спірного Договору та зазнав збитків, у зв'язку з чим просить суд на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України розірвати Договір виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та зобов’язати відповідача повернути ТОВ «Прості займи» 50000,00 грн. коштів сплачених у якості передоплати за виготовлення відеороликів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, з’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини сторін у даній справі врегульовані Договором виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018, який за своєю правовою природою по суті є договором підряду, оскільки сторони домовились про виконання певних робіт Виконавцем та передачу результатів цих робіт Замовникові.

Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Враховуючи зазначене, суд вважає необґрунтованим твердження позивача, що оспорюваний Договір № 210518 від 21.05.2018 є авторським договором, оскільки головним критерієм, що відмежовує авторський договір від договору підряду на створення певного твору є врегулювання сторонами порядку і строку передачі автором замовникові певного комплексу авторських прав на створений продукт. Крім того, підрядник виконує роботу на свій ризик, а результат роботи переходить у власність замовника. За авторським договором, якщо за його умовами образотворчий твір переходить у власність замовника, за автором залишаються певні права.

З аналізу змісту Договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 слідує, що сторонами не врегульоване питання передачі замовникові авторських прав на створений продукт.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 6.4.2 оспорюваного Договору позивач прийняв на себе зобов’язання у строк та спосіб, визначені в цьому Договорі, сплатити Виконавцю винагороду.

Дослідивши під час судового розгляду справи рахунок № 0230 від 21.05.2018 на суму 50000,00 грн. (а.с. 36) і платіжне доручення № 890 від 22.05.2018 на суму 50000,00 грн.(а.с. 37), якими позивач підтверджує перерахування відповідачу передоплати за виготовлення відеороликів за спірним Договором, судом встановлено, що зазначений рахунок виставлено відповідачем позивачу на оплату рекламних послуг, а в платіжному дорученні № 890 від 22.05.2018 в призначенні платежу також зазначено: «За рекламні послуги, згідно рах. № 0230 від 21.05.2018».

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст., ст. 76-79 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами перерахування відповідачу грошових коштів в розмірі 50000,00 грн. у якості передоплати за виготовлення ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» чотирьох відеороликів за оспорюваним Договором № 210518 від 21.05.2018, а, отже, не довів виконання своїх зобов’язань щодо сплати Виконавцю винагороди до початку виготовлення відеороликів, як це обумовлено розділом 3 Договору.

Разом із тим, з наданих відповідачем доказів судом встановлено, що між ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5» та ТОВ «Прості займи» існують правовідносини на підставі договору про надання рекламних послуг № 030118 від 03.01.2018, за яким позивач доручив, а відповідач зобов’язався виконати рекламні послуги: виготовлення та/чи прокат рекламно-інформаційних матеріалів, крім політичної реклами і передвиборчої агітації, на телеканалі відповідача. Позивач зобов’язався оплатити послуги відповідача в розмірі та порядку, визначені в розділі 3 договору.

Позивач проти факту існування між сторонами правовідносин на підставі договору про надання рекламних послуг № 030118 від 03.01.2018 не заперечив.

Як зазначив відповідач, на виконання договору № 030118 від 03.01.2018 ним в період 19.04.2018-20.05.2018 видано в ефірний прокат рекламну продукцію за замовленням позивача загальним хронометражем 4368 секунд і вартістю 50000,00 грн. У підтвердження цього відповідачем надано ефірну довідку розміщення рекламної продукції та медіа-план. Саме на оплату цих послуг позивачу виставлявся рахунок № 0230 від 21.05.2018 і ТОВ «Прості займи» згідно платіжного доручення № 890 від 22.05.2018 сплачені кошти в розмірі 50000,00 грн.

Позивач проти цих доводів відповідача заперечив, однак відповідними письмовими доказами не спростував.

Крім того, безпідставним є твердження позивача щодо виконання ним умов п. 5.5 Договору № 210518 від 21.05.2018 про перерахування відповідачу передоплати, оскільки оспорюваний Договір взагалі не містить такого пункту.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Вимогу про розірвання спірного Договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 позивач обґрунтовує посиланням на ч. 2 ст. 651 ЦК України та мотивує тим, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за спірним Договором щодо виготовлення та передачі позивачу чотирьох відеороликів унеможливило для позивача проведення запланованої рекламної компанії та спричинили шкоду правам і інтересам позивача, а подальше виконання Договору втратило для позивача інтерес.

Відповідно до ч., ч. 1-3 статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В вищенаведеній нормі законодавства йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Отже, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку відповідно до 651 ЦК України може бути доведений факт істотного порушення договору другою стороною.

Натомість, позивачем належними та допустимим доказами не доведено істотного порушення відповідачем умов спірного Договору № 210518 від 21.05.2018.

Так, відповідно до наданих суду представником відповідача пояснень робота з виготовлення на замовлення позивача відеороликів, що є предметом Договору № 210518 від 21.05.2018, була розпочата і проведена. Зазначені факти відповідач підтверджує посиланням на електронне листування між сторонами та пояснення свідка ОСОБА_6 (режисера ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5»).

В судовому засіданні судом досліджувався наданий відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом компакт-диск, на якому розміщено чотири відеоролики з рекламним продуктом ТОВ «Прості займи». (а.с. 105)

Крім того, представник позивача не заперечив проти факту того, що виготовлення відеороликів за спірним Договором відповідачем проводилося.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що чотири відеоролики, виготовлені за умовами Договору № 210518 від 21.05.2018, ним були надані 25.05.2018 представнику ТОВ «Прості займи» ОСОБА_5 разом з двома примірниками акту приймання-здачі виконаних робіт для оформлення. Крім того, 08.06.2018 цій же особі був вручений електронний носій (компакт-диск) з виготовленими відеороликами і акт приймання-передачі носія з відеороликами.

Проте, належних доказів передачі-прийняття виготовлених відеороликів, електронного носія з розміщеними на ньому відеороликами та робіт з виготовлення цих відеороликів в порядку та строки, обумовлені сторонами в п., п. 4.1, 5.1, 5.2 Договору, відповідач суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи не доведений факт своєчасного та належного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 210518 від 21.05.2018, разом із тим, зазначене не може бути підставою для розірвання спірного Договору.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладено обов'язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою виконати зобов'язання за спірним Договором, або надання відповідачу пропозицій та зауважень щодо подальшого виконання ним умов Договору.

В матеріалах справи наявна лише адресована відповідачу досудова претензія від 12.06.2018.

Так само, позивачем не доведено обставин, що порушення умов Договору № 210518 від 21.05.2018 відповідачем, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного Договору, та унеможливило вчинення позивачем дій щодо реалізації своїх намірів по проведенню рекламної компанії на телеканалах України.

Враховуючи вище встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо розірвання Договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та зобов’язання відповідача повернути ТОВ «Прості займи» 50000,00 грн. коштів сплачених у якості передоплати за виготовлення відеороликів за недоведеністю.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, в цілому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Прості займи», м. Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Запорізька незалежна телерадіокомпанія «ТВ-5», м. Запоріжжя про розірвання договору виготовлення відеороликів та передачі (відчуження) майнових прав № 210518 від 21.05.2018 та стягнення 50000,00 грн. відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “14” грудня 2018.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.