Рішення № 78553366, 06.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/40/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 Справа № 908/962/18

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя – Мірошниченко М.В., судді: Корсун В.Л., Проскуряков К.В.

При секретарі судового засідання: Хилько Ю.І.

Розглянувши матеріали справи № 908/962/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Улісс-тур” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17)

до відповідача-1: Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73; 04655, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, 13, літ “Б”) в особі Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40)

до відповідача-2: Прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 2 (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування реєстраційного запису про арешт нерухомого майна

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ордер серії ЗП № 016348 від 03.07.2018 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_2 – службове посвідчення № 035881 від 05.10.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 21.05.2018 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Улісс-тур” до Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (відповідача-1) та до Прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 2 (відповідача-2), відповідно до якої заявник просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування реєстраційного запису, внесеного 03.10.2008 року Запорізькою філією Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України до державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційним № 8017975 про арешт нежилого приміщення проміжного поверху Літ. А-9, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3, приміщення 318, на підставі постанови прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Улісс-тур” залишено без руху, заявнику наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2018 р. суддею Мірошниченко М.В., у зв’язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 908/962/18 за правилами загального позовного провадження; присвоєно справі номер провадження 33/40/18; підготовче засідання призначено на 03.07.2018 р.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 03.07.2018 р., від 31.07.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладалося на 31.07.2018 р. та на 13.08.2018 р., відповідно.

Ухвалою суду від 13.08.2018 р. на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 13.09.2018 р., на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 11.09.2018 р.

Ухвалою суду від 29.08.2018 р., враховуючи нагальну потребу у перебуванні судді-доповідача у даній справі у відрядженні до м. Київ у період із 10.09.2018 р. по 12.09.2018 р., з метою забезпечення права на судовий захист та прийняття законного і обґрунтованого рішення, підготовче засідання, призначене на 11.09.2018 р., призначено на 13.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.09.2018 р., з метою всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, враховуючи категорію справи та її складність, на підставі ст. 33 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 908/962/18 у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.09.2018 р. для розгляду справи № 908/962/18 визначено склад колегії суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Мірошниченко М.В., судді – члени колегії: Корсун В.Л., Проскуряков К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.09.2018 р. справу № 908/962/18 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя – Мірошниченко М.В., судді – члени колегії: Корсун В.Л., Проскуряков К.В., підготовче засідання призначено на 16.10.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 12.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2018 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 06.12.2018 р.

У судове засідання 06.12.2018 р. з’явилися представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 у судові засідання не з’являвся, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

У судовому засіданні 06.12.2018 р. представники позивача та відповідача-2 підтримали свої доводи та заперечення.

У судовому засіданні 06.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані таким. ТОВ “Улісс-тур” на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2008 р. на праві власності належить нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3, приміщення 318. 05.02.2018 р. позивач дізнався, що 03.10.2008 р. Запорізькою філією Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України до державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна було внесено відомості за реєстраційним № 8017975 про арешт на вищевказане нерухоме майно на підставі постанови прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя. Як вбачається з відзиву Запорізької місцевої прокуратури № 2 на позовну заяву ТОВ “Улісс-тур” до Запорізької місцевої прокуратури № 2 про звільнення майна з-під арешту у господарській справі № 908/322/18, згідно довідки спеціаліста прокуратури, в архіві постанова прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 03.10.2008 р. № 3696 про накладення арешту на вбудоване нежитлове приміщення проміжного поверху літ. А-9, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3, приміщення 318, а також матеріали, на підставі яких було накладено арешт, відсутні. Відповідно до довідки Державного архіву Запорізької області від 27.04.2018 р. № 01-32/1189, документи з Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України за 2008 рік на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили. Отже, відсутня будь-яка кримінальна справа чи кримінальне провадження відносно засновників чи керівника товариства, які б мали відношення до майна обтяження відносно якого був внесений реєстраційний запис. Позивачу жодних документів щодо обтяження нерухомого майна не надходило. На час звернення до суду з даним позовом, будь-яке відкрите кримінальне провадження, у рамках якого могли бути застосовані запобіжні заходи у вигляді арешту на майно, відсутнє, як і підстави накладення арешту. Як вказано вище, з інформаційної довідки вбачається, що арешт накладений у 2008 році, тобто у період дії КПК України у редакції 1960 року. ТОВ “Улісс-тур” звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у порядку, передбаченому п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» діючого КПК України, із клопотанням про зняття арешту з майна. Проте, ухвалою суду від 14.02.2018 р. у задоволенні клопотання було відмовлено з тих підстав, що положення КПК України в редакції 1960 року не передбачають можливості скасування судом арешту з майна, застосованого під час досудового слідства за правилами КПК України у редакції 1960 року, окрім як за наявності обставин, передбачених ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу. Ефективним способом захисту прав позивача є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування реєстраційного запису, внесеного 03.10.2008 р. Запорізькою філією Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України до державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним № 8017975 про арешт нежилого приміщення проміжного поверху літ. А-9, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3, приміщення 318 на підставі «неіснуючої» постанови прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя. Даний спосіб, на думку позивача, призводить до повного відновлення та захисту прав позивача та забезпечить оптимальну можливість його виконання. Вважає, що відповідачі по справі перешкоджають позивачу у користуванні та розпорядженні майном, чим порушують речове право на чуже майно. Внесення відомостей про накладення арешту, на думку позивача, є помилковим, адже жодного підтвердження, на яких підставах і в рамках якого провадження було накладено арешт, не існує.

Відповідач-2 проти позову заперечив. У письмових відзивах, що надійшли до суду 03.07.2018 р. та 16.10.2018 р., зазначив, що з метою встановлення підстав накладення відповідного арешту на нежитлове приміщення, та чи дійсно він накладався на підставі постанови прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, Запорізькою місцевою прокуратурою № 2 направлені відповідні запити до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Державного архіву Запорізької області. Лист, адресований ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, повернувся з відміткою про вибуття адресата за вказаною адресою. Відповідно до відповіді Державного архіву Запорізької області, матеріали державного підприємства на зберігання до архівної установи не надходили. Відповідно до довідки спеціаліста Запорізької місцевої прокуратури № 2 в архіві Запорізької місцевої прокуратури № 2 постанова прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 03.10.2008 р. № 3696 про накладення арешту на вбудоване нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, прим. 318, а також матеріали, на підставі яких було накладено арешт, відсутні. Запорізька місцева прокуратура № 2 немає можливості надати постанову прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 03.10.2008 р. № 3696, а також повідомити про стан кримінальної справи чи кримінального провадження, у межах яких накладено арешт, або повідомити про іншу обставину обтяження на зазначене майно. Відповідно до інформації ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, постановою Генеральної прокуратури України від 16.02.2018 р. про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання, слідчим ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 було визнано документи Держінформ’юсту речовим доказом у кримінальному провадженні № 4201300000000000345, та передано їх на відповідальне зберігання ліквідаційній комісії Держінформ’юсту, а тому у ліквідаційної комісії на даний час відсутні правові підстави для доступу до вказаних документів підприємства. У Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 відсутні відомості про розпочаті органами прокуратури кримінальні справи у межах яких можливо було накладення арешту на спірне майно. Зазначено, що на підставі поданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити підстави накладення арешту, та чи дійсно він накладався на підставі постанови прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя. Вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача-2 в усних поясненнях вказав, що прокуратура є неналежним відповідачем, оскільки не може скасувати запис про арешт майна. Вважає, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Як зазначалося вище, відповідач-1: Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України письмовий відзив на позов не подав, у судові засідання представник відповідача-1 не з’являвся.

Про час та місце судового розгляду справи відповідач-1 повідомлявся відповідно до вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом України. Ухвали суду направлялися на адресу відповідача-2: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, яка зазначена у ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит господарського суду Запорізької області від 11.06.2018 р. Також ухвали суду направлялися на адресу Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, яка зазначена у позовній заяві. Ухвала про відкриття провадження у справі від 14.06.2018 р. та ухвали про відкладення підготовчого засідання, направлені на адресу відповідача-1 (м. Київ), повернуті на адресу суду з відміткою поштового відділення зв’язку про вибуття адресату. Ухвали направлені на адресу Запорізької філії, м. Запоріжжя, також повернуті на адресу суду.

Відповідно до ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит господарського суду Запорізької області від 11.06.2018 р., відокремлений підрозділ з кодом ЄДРПОУ: 25474851 закрито, юридична особа: Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 25287988, перебуває в стані припинення.

Суд визнав можливим розглянути справу за відсутності відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 03.07.2008 р. між Запорізьким міським об’єднанням «Самаритян України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Улісс-тур» укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого Запорізьке міське об’єднання «Самаритян України» зобов’язалося передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Улісс-тур» нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, приміщення № 318, загальною площею 58,6 кв.м; нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, приміщення № 327, загальною площею 55,6 кв.м.

Договір купівлі-продажу 03.07.2008 р. посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 9070. Відповідно до ОСОБА_1 з Державного реєстру правочинів від 03.07.2008 р. № 6175077, у Державному реєстрі правочинів міститься запис про вказаний договір купівлі-продажу (номер правочину: 2997123).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 112893147 від 05.02.2018 р.) нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, приміщення 318, загальною площею 58,6 кв.м, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Улісс-тур» (частка власності: 1/1).

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, 03.10.2008 р. за № 8017975 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано тип обтяження: арешт нерухомого майна.

Підстава обтяження: постанова прокуратури про арешт, 3696, 03.10.2008 р., прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, ОСОБА_5

Об’єкт обтяження: нежиле приміщення, вбудоване нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9, прим. 318, адреса: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, приміщення 318, власник: ТОВ «Улісс-тур».

Розглянувши та дослідивши матеріали дійсної справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Предметом позову є вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування реєстраційного запису, внесеного 03.10.2008 р. Запорізькою філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраційним № 8017975 про арешт нежилого приміщення проміжного поверху літ. А-9, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, на підставі постанови прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя.

Як вказує позивач та слідує з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, 03.10.2008 р. за № 8017975 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано тип обтяження: арешт нерухомого майна: нежилого приміщення проміжного поверху літ. А-9, прим. 318, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, власником якого є ТОВ «Улісс-тур».

Підставою обтяження зазначено: постанова прокуратури про арешт, 3696, 03.10.2008 р., прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, ОСОБА_5

Відповідно до додатку до Закону України «Про прокуратуру № 1697-VІІ від 14.10.2014 р. (у редакції Закону від 02.07.2015 р. № 578- VІІІ) на території Запорізької області створено Запорізьку місцеву прокуратуру № 2 до територіальної юрисдикції якої належать території Запорізького, Комунарського та Орджонікідзевського районів міста Запоріжжя.

У матеріалах справи міститься довідка спеціаліста Запорізької місцевої прокуратури № 2, в якій зазначено про відсутність в архіві Запорізької місцевої прокуратури № 2 постанови прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 03.10.2008 р. № 3696 про накладення арешту на вбудоване нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9, прим. 318, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3, прим. 318, а також матеріали, на підставі яких винесено вказану постанову.

З матеріалів дійсної справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Улісс-тур» звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про скасування арешту нерухомого майна.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2018 р. у справі № 335/1356/18 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-тур» про скасування арешту з нерухомого майна. В ухвалі зазначено, що арешт на нерухоме майно заявника накладено відповідно до положень КПК України в редакції 1960 року. Положення КПК України в редакції 1960 року не передбачають можливості скасування арешту з майна судом, застосованого під час досудового слідства за правилами КПК України в редакції 1960 року, окрім як за наявності обставин, передбачених ст. 6, частиною першою ст. 7, ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу. Підстав для скасування арешту з майна за правилами КПК України в редакції 1960 року слідчим суддею не встановлено.

Відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 р. у справі № 335/6415/18, ТОВ «Улісс-тур» звернулось до Запорізької місцевої прокуратури № 2 (як правонаступника прокуратури Орджонікідзевського району) із скаргою на дії першого заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 про відмову зняття арешту з майна, накладеного постановою прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 03.10.2008 р. № 3696. Слідчим суддею скаргу залишено без задоволення та встановлено, що на теперішній час кримінальне провадження, в рамках якого накладався арешт на спірне майно, закрите, а отже досудове розслідування завершене, у прокурора немає повноважень для зняття арешту з майна.

Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (відповідь від 29.08.2018 р. № 104 на запит Запорізької місцевої прокуратури № 2) повідомлено, що постановою Генеральної прокуратури України від 16.02.2018 р. про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання, слідчим ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 було визнано документи Держінформ'юсту речовим доказом у кримінальному провадженні № 4201300000000000345, та передано їх на відповідальне зберігання ліквідаційній комісії Держінформ'юсту. Відтак, відповідно до вимог ст. 100 КПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України, на даний час у ліквідаційної комісії Держінформ'юсту відсутні правові підстави для доступу до документів підприємства. Держінформ'юст не може перевірити наявність та надати запитувані копії документів.

У листі слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ Національної поліції в Запорізькій області від 04.09.2018 р. № 10029/46/04-2018 зазначено, що згідно наявних обліково-реєстраційних документів відсутня будь-яка інформація щодо розслідування кримінальної справи, у ході якої була винесена постанова № 3696 прокурором Орджонікідзевського району Науменко В.В. від 03.10.2008 р. про арешт нежилого приміщення проміжного поверху літ. А-9 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3, приміщення 318.

Листом від 24.09.2018 р. № 17/7/2-3253-14 Генеральна прокуратура України повідомляє, що вивченням матеріалів кримінального провадження № 4201300000000000345 встановлено, що документи з приводу арешту нежилого приміщення проміжного поверху літ. А-9 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3, приміщення 318, що на праві власності належать ТОВ «Улісс-тур», не мають відношення до розслідування кримінального провадження № 4201300000000000345 від 19.09.2013р., тому 24.09.2018 р. їх виключено зі складу речових доказів кримінального провадження № 4201300000000000345, про що повідомлено ліквідаційну комісію ДП «Інформаційний центр» МУЮ. Оскільки вказані документи на теперішній час перебувають у віданні ліквідаційної комісії ДП «Інформаційний центр» МУЮ, останній запропоновано надати позивачу копії документів.

Разом з тим, листом від 23.10.2018 р. № 117 голова ліквідаційної комісії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України повідомляє позивача, що документи стосовно ТОВ «Улісс-тур», на підставі яких проводився арешт нерухомого майна, на підприємстві не виявлені.

Позивач у письмовому поясненні, що надійшло до суду 08.06.2018 р., вказує, що відповідачі перешкоджають йому у користуванні та розпорядженні нерухомим майном. Внесення відомостей про накладення арешту вважає помилковим, адже жодного підтвердження на яких підставах і в рамках якого провадження було накладено арешт, не існує.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частин 2, 3 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Сферу господарських відносин, відповідно до ч. 4 ст. 3 ГК України становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами(ч.ч. 5, 6, 7 ст. 3 ГК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК).

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючі передбачене Конституцією України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Із матеріалів дійсної справи не вбачається існування між сторонами господарських відносин та накладення арешту на майно позивача саме в межах господарських відносин.

З наявних у матеріалах справи документів слідує, що позивачу належить на праві власності нерухоме майно – нежиле приміщення проміжного поверху літ. А-9, розташоване у м. Запоріжжі по бул. Центральному, буд. 3, приміщення 318.

Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимим доказами у чому саме полягає порушення його прав у здійсненні користування та розпорядження майном з боку визначених ним відповідачів.

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент реєстрації обтяження щодо нерухомого майна позивача) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) – це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно, відповідно до ч. 1 ст. 23 даного Закону, проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.

Згідно приписів ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів того, що відповідач-1: Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України при здійсненні реєстрації обтяження нерухомого майна позивача діяв з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» матеріали справи не містять.

Факт накладення арешту на нерухоме майно позивача у рамках дії Кримінального процесуального кодексу України в редакції 1960 року встановлений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2018 р. у справі № 335/1356/18.

Згідно із пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. № 4651-VI запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У матеріалах справи відсутні докази скасування, визнання недійсною постанови прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя ОСОБА_5 про арешт від 03.10.2008 р.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що відповідачі-1,2 чинять позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження (права власності) на нежиле приміщення, розташоване у м. Запоріжжі по бул. Центральному, буд. 3, приміщення 318.

Суд не приймає посилання позивача на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки дана постанова не є джерелом права. Посилання позивача на інші законодавчі норми не спростовують висновків суду.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1762,00 грн., сплачений позивачем при поданні позовної заяви, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Улісс-тур”, м. Запоріжжя до Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, м. Запоріжжя (відповідача-1) та до Прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 2, м. Запоріжжя (відповідача-2) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування реєстраційного запису про арешт нерухомого майна - відмовити повністю.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 13 грудня 2018 р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя В.Л. Корсун

Суддя К.В. Проскуряков