Рішення № 78553280, 10.12.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2018 Справа № 905/1448/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (код ЄДРПОУ 31459617, адреса: 85295, Донецька область, м.Торецьк, смт. Новгородське, вул. Квіткова, буд. 1),

про: стягнення 53658,39 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1– за довіреністю;

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» боргу у розмірі 53658,39 грн. (п’ятдесят три тисячі шістсот п’ятдесят вісім гривень 39 коп.), з яких: 36563,94 грн. (тридцять шість тисяч п’ятсот шістдесят три гривні 94 коп.) - пеня, 2137,50 грн. (дві тисячі сто тридцять сім гривень 50 коп.) - 3 % річних, 14956,95 грн. (чотирнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість гривень 95 коп.) - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1269/15-БО-6 від 19.12.2014 в частині повних та своєчасних розрахунків за спожитий природний газ.

Нормативно вимоги обґрунтовані положеннями статей 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231,264-265 Господарського кодексу України та ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 20, 42, 46, 162 -164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: розрахунок позовних вимог; довідку про сальдо по підприємству; довідку по операціях за договором; договір №708/375 – в про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 від 25.12.2015, договір №1269/15 – БО – 6 на купівлю-продаж природного газу від 19.12.2014 з додатковими угодами; акти приймання-передачі природного газу; статутні документи позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1448/18; визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.08.2018; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк до п’яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; докази направлення відповіді на відзив відповідачу; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

Ухвалою суду від 22.08.2018 підготовче засідання відкладено на 20.09.2018; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача до 14.09.2018. Копію відзиву на позовну заяву і всі додані до нього докази направити позивачу, докази направлення надати суду у встановлений строк; повідомлено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України; визначено позивачу строк до 20.09.2018 для надання відповіді на відзив (за наявності). Копію відповіді на відзив на позовну заяву і всі додані до неї докази направити відповідачу, докази направлення надати суду у встановлений строк; явка представників сторін у судове засідання не є обов’язковою.

14.09.2018 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання № 354 від 11.09.2018, за змістом якого останній просить суд зобов’язати позивача надати йому докази оплати відповідачем поставленого природного газу за договором купівлі – продажу №1269/15 – БО – 06 від 19.12.2014; розрахунок нарахування пені, 3 % річних та інфляційні втрати із зазначення щомісячних індексів вказаного періоду. Водночас, відповідач просив продовжити строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та відкласти засідання, яке відбудеться 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 підготовче засідання відкладено на 02.10.2018 року; запропоновано сторонам забезпечити отримання канцелярією суду відповіді на відзив та заперечень з доказами їх направлення відповідачу (позивачем) - за наявності, відзиву на позовну заяву з доказами його направлення позивачу (відповідачем) - не пізніше, ніж за п’ять днів до дати судового засідання; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 02.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 06.11.2018; повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання на 29.10.2018; запропоновано відповідачу у строк до 22.10.2018 надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача; копію відзиву на позовну заяву і всі додані до нього докази направити позивачу заздалегідь, а докази направлення надати суду у встановлений строк; попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України); запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив (за наявності); копію відповіді на відзив на позовну заяву і всі додані до неї докази направити відповідачу, докази направлення надати суду у встановлений строк; явка представників сторін у судове засідання визнана необов’язковою.

22.10.2018 відповідачем на офіційну електронну адресу суду надіслано копію відзиву №161 від 10.05.2018 на позовну заяву. Вказаний документ не містить електронного цифрового підпису особи, яка його склала та направила на електронну адресу суду, тому судом не розглядався, оскільки не є офіційним документом, а відповідно до п.17.1, п.17.3 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюється в паперовій формі; розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

Ухвалою суду від 29.10.2018 підготовче засідання відкладено на 06.11.2018; запропоновано позивачу у строк до 06.11.2018 надати суду: відповідь на відзив (за наявності); копію відповіді на відзив на позовну заяву і всі додані до неї докази направити відповідачу, докази направлення надати суду у встановлений строк; оригінали документів, доданих до позову, для огляду в судовому засіданні; визначено відповідачу до дня судового засідання надати суду відзив №161 від 10.05.2018 на позовну заяву та докази його направлення позивачу - у паперовій формі; статутні документи підприємства, актуальні на теперішній час; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами; явка представників сторін у судове засідання визнана необов’язковою.

Ухвалою суду від 06.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 905/1448/18; призначено розгляд справи по суті на 29.11.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Ухвалою суду від 29.11.2018 відкладено розгляд справи на 10.12.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

Позивач в судовому засіданні, що відбулось 10.12.2018, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали поштовим зв’язком.

На час розгляду справи, від відповідача відзив на позовну заяву в паперовій формі не надійшов.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ст. 14 ГПК України).

Разом з цим, суд наголошує, що у підготовчому провадженні сторонам були забезпечені рівні можливості та права, виходячи з принципів господарського судочинства таких, як: рівність перед законом і судом, принцип диспозитивності.

Враховуючи, що сторони вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином, тому справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази та пояснення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарство» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1269/15 – БО – 6 (далі по тексту – Договір), за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам покупця).

У пункті 2.1 Договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 92,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 Договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

У пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

Додатковими угодами: № 1 від 27.02.2015, № 2 від 25.03.2015, № 3 від 15.04.2015, № 4 від 29.07.2015, № 5 від 21.10.2015, № 6 від 22.10.2015, №8 від 25.11.2015 до вказаного договору вносились зміни щодо ціни газу.

Додатковою угодою №7 від 02.11.2015 до означеного договору вносились зміни щодо порядку та умов проведення розрахунків, а також викладено в новій редакції банківські реквізити продавця.

Зокрема, п.6.3 договору викладено в новій редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України» «Про теплопостачання» та зараховується як плата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов’язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов’язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору». Ця додаткова угода поширює дію на відносини, що фактично склались з 01.11.2015.

Додатковою угодою №9 від 25.12.2015 сторони додали пункт 6.3. Договору абзацом в наступній редакції: «Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільним протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р № 20 та/або договорами про організацію взаєморозрахунків, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375».

На підставі вищезазначеного договору позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі (у тому числі транспортування) природного газу: б/н від 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 137 587,73грн (17,958тис. куб. м), б/н від 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 111 252,60грн (15,000тис. куб. м), б/н від 31.03.2015 у березні 2015 року на суму 156 030,23грн (13,767тис. куб. м), б/н від 30.04.2015 у квітні 2015 року на суму 34 253,65грн (3,568тис. куб. м), б/н від 31.10.2015 у жовтні 2015 року на суму 55 702,77грн (6,255тис. куб. м), б/н від 30.11.2015 у листопаді 2015 року на суму 94 593,97грн (10,816тис. куб. м), б/н від 31.12.2015 у грудні 2015 року на суму 133 077,91грн (15,207тис. куб. м).

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ з січня 2015 року по грудень 2015 року у загальному обсязі 82,571тис.куб.м на суму 722 498,86грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації (сторона друга), Управлінням державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області (сторона третя), Департаментом фінансів Дзержинської міської ради (сторона четверта), Управлінням житлово-комунального господарства Дзержинської міської ради (сторона п’ята), Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (відповідач, сторона шоста), Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, сторона сьома) укладено договір №708/375 – в про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 (далі – Договір про організацію взаєморозрахунків).

Предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевими бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі – субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 (п. 1 розділу Договору про організацію взаєморозрахунків).

У розділі «Порядок проведення взаєморозрахунків» договору про організацію взаєморозрахунків, зокрема, встановлено, що Казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка, стороні першій у сумі 94 593.97 гривень на підставі рішення Мінфіну, а сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 94 593,97 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 94 593,97 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 94 593,97 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона четверта перераховує на рахунок сторони п’ятої кошти у сумі 94 593,97 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона п’ята перераховує на рахунок сторони шостої кошти у сумі 94 593,97 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона шоста перераховує на рахунок сторони сьомої кошти у сумі 94593,97 гривень, у тому числі податок на додану вартість 15 765,66 гривень, для погашення заборгованості за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 19.12.2014 №1269/15 – БО – 6. Сторона сьома перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 94 593,97 гривень, у тому числі податок на додану вартість 15 765,66 гривень, для погашення заборгованості за природний газ 2015 року згідно з договором від 19.12.2014 №1269/15 – БО – 6. Сторона остання перераховує до загального фонду державного бюджету кошти у сумі 94 593,97 гривень для сплати розстрочених податкових зобов’язань з рентної плати за користування підприємствами нафтогазової галузі надрами для видобування природного газу, що спрямовується на формування ресурсу природного газу для населення, та відсотків, нарахованих на суму таких зобов’язань. Сторони у графі платіжного доручення «Призначення платежу» додатково зазначають «субвенція, що надається із загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 № 375», а також дату укладання і номер договору.

З метою виконання договору сторони зобов’язуються: не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні, сторона остання – як сплату розстрочених податкових зобов’язань з рентної плати за користування підприємствами нафтогазової галузі надрами для видобування природного газу, що спрямовується на формування ресурсу природного газу для населення, та відсотків нарахованих на суму таких зобов’язань, до державного бюджету не пізніше наступного для після зарахування коштів на їх рахунки; забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти в порядку, передбаченому договором (п.п. 2, 3, 5 п. 13 розділу Зобов’язання сторін договору про організацію взаєморозрахунків).

У п.п. 16,17,18 розділу Інші умови договору про організацію взаєморозрахунків встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Дата укладення і номер договору встановлюються після його підписання сторонами. Договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування. Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.

Згідно відомостей операцій по підприємству «Новгородський комбінат КГ ТОВ» з 01.01.2015 по 30.09.2017, доданого позивачем до позовної заяви, загальна сума, яка перерахована відповідачем позивачу згідно вказаних спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету становить 94593,97 грн.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги Публічного акціонерне товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» боргу у розмірі 53658,39 грн. (п’ятдесят три тисячі шістсот п’ятдесят вісім гривень 39 коп.), з яких: 36563,94 грн. (тридцять шість тисяч п’ятсот шістдесят три гривні 94 коп.) - пеня, 2137,50 грн. (дві тисячі сто тридцять сім гривень 50 коп.) - 3 % річних, 14956,95 грн. (чотирнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість гривень 95 коп.) - інфляційні втрати.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.526 Цивільний кодекс України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільний кодекс України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідності до ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

У п. 16 ст. 14 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» встановлено, що у 2015 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на, зокрема: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 8 і 9 статті 11 цього Закону).

Кабінетом Міністрів України постановою від 04.06.2015 №375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Постанова КМУ № 375 від 04.06.2015 або Порядок надання субвенцій у 2015 році).

Ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п.1 Порядку надання субвенцій у 2015 році).

У п.п. 2, 3 Порядку надання субвенцій у 2015 році встановлено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків; підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.

З огляду на умови договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 № 1269/15 – БО – 6, зобов'язання з оплати газу, який було прийнято протягом 2015 року, мали бути виконані відповідачем наступним чином:

- за поставкою січня 2015 на суму 137 587,73грн - 16.02.2015 включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.02.2015, 15.02.2015) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою лютого 2015 на суму 111 252,60грн - 16.03.2015 включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.03.2015, 15.03.2015) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою березня 2015 на суму 156 030,23грн - 14.04.2015 включно;

- за поставкою квітня 2015 на суму 34 253,65грн - 14.05.2015 включно;

- за поставкою жовтня 2015 на суму 55 702,77грн - 16.11.2015 включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.11.2015, 15.11.2015) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою листопада 2015 на суму 94 593,97грн - 14.12.2015 включно;

- за поставкою грудня 2015 на суму 722 498,86грн - 14.01.2016 включно.

Договір № 08/375 – в про організацію взаєморозрахунків від 25.12.2015, в силу вимог чинного законодавства, є диспозитивним правом його учасників, що закріплено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України. Тому позивач, уклавши п'ятисторонній означений договір, реалізував своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, фактично погодився із встановленням строку погашення заборгованості за договором №1269/15 – БО – 6 купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014, виходячи із моменту перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з Державного бюджету.

Відтак, уклавши договір №08/375 – в про організацію взаєморозрахунків від 25.12.2015, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за спірним договором №1269/15 – БО – 6 купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 17.05.2018 у справі № 910/23017/17.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі – Закон).

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за поставлений у січні-грудні 2015 природний газ, який використаний останнім для виробництва теплової енергії, що споживається бюджетними установами організаціями, погашена у повному обсязі за рахунок власних коштів – 29.04.2016 та за рахунок коштів субвенції – 30.12.2015, тобто до набрання чинності Законом України № 1730.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за поставлений природний газ у 2015 році, погашена у повному обсязі до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні приписи ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з огляду на що, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем відповідачу пені, 3% річних, інфляційних втрат та відповідно про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» про стягнення 53658,39 грн. відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

3. Повний текст рішення підписано 13.12.2018.

Суддя Н.В. Величко