Рішення № 78553257, 13.12.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2018 м.Харків Справа № 905/1441/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КРІС АВТО”, м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю “Облдоррембуд”, м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 3357250,91грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довір.

від відповідача: ОСОБА_2, ордер №353462 від 26.09.18р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КРІС АВТО” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю “Облдоррембуд” 3357250,91грн., а саме суму основного боргу у розмірі 3144729,56грн. за отриманий, але не оплачений товар по договору №020917 від 01.09.2017р., суму пені за несвоєчасно оплачений товар в розмірі 212521,35грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання №020917 від 01.09.2017р. в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 06.08.18р. (суддя Ніколаєва Л.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1441/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.08.18р.

22.08.18р. до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів, в тому числі, письмових пояснення по справі, рахунків на оплату.

Ухвалою суду від 30.08.18р. підготовче засідання відкладено на 26.09.18р.

26.09.18р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд позовні вимоги задовольнити частково, зазначаючи при цьому, що з урахуванням часткової оплати вартості отриманого товару в сумі 787775,86грн., розмір основної заборгованості складає 3011728,70грн.

Від позивача 26.09.18р. до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

26.09.18р. судом оголошено перерву до 02.10.18р., про що постановлено протокольну ухвалу.

02.10.18р. до суду представником відповідача надані заперечення щодо позовних вимог (з додатком).

Від позивача 02.10.18р. до суду надійшли письмові пояснення щодо суми основного боргу (з додатками).

02.10.18р. судом продовжено строк проведення підготовчого провадження до 05.11.18р. та оголошено перерву до 09.10.18р., про що постановлено протокольну ухвалу.

08.10.18р. до суду від позивача надійшли:

- заява №04/10 від 03.10.18р. про часткову відмову від позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що позивачем при підрахунку та визначенні заявленої до стягнення заборгованості була допущена арифметична помилка, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 3144720,56грн. та пеню в розмірі 212521,35грн., а всього 3357241,91грн.

- додаткові пояснення щодо суми основного боргу (з додатком).

Ухвалою суду від 09.10.18р. підготовче провадження відкладено на 30.10.18р.

16.10.18р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо суми основного зобов’язання та розрахунку пені.

У зв’язку із закінченням повноважень судді Ніколаєвої Л.В. справу №905/1441/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу суду від 22.10.2018р. автоматизованою системою документообігу суду визначений новий склад суду для розгляду справи №905/1441/18: суддя – Лейба М.О.

Ухвалою суду від 30.10.18р. прийнято до провадження справу №905/1441/18., строк розгляду справи розпочато спочатку та підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2018р. о 14:00год.

30.10.18р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог.

Також, 30.10.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розстрочення заборгованості.

Ухвалою суду від 30.10.18р. підготовче засідання відкладено на 27.11.18р.

Ухвалою суду від 27.11.18р. за результатами підготовчого засідання прийнято заяву ТОВ «КРІС АВТО» про часткову відмову від позовних вимог; закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений в судовому засіданні на 13.12.18р.

У судове засідання 13.12.18р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.18р. позовні вимоги визнав частково, а саме: в сумі основного боргу - 2644720,56грн.; пені - 183903,13грн.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.17р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “КРІС АВТО” (постачальник) та відповідачем (покупець) Краматорським ДРБВП Товариства з додатковою відповідальністю “Облдоррембуд” укладений договір постачання №020917 (далі за текстом - договір), згідно, якого постачальник зобов’язується своєчасно поставити і передати у власність пісок, гран відсів, стройматеріали, а покупець сплатити та прийняти товар згідно умов цього договору (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, номенклатура, ціна кожної партії товару узгоджуються сторонами додатково з урахуванням наданих рахунків-факту постачальника.

Кількість товару визначається сторонами в кожному конкретному випадку згідно заявок покупця (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, загальна сума договору становить суму в національній валюті і визначається загальною вартістю поставленого товару згідно виписаних видаткових накладних.

За умовами п.3.2. договору, розрахунок за кожну партію замовленого товару здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.

Пунктом 3.3. договору, сторонами визначено умови оплати: оплата протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно п.4.2. договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA, склад постачальника відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС – 2010).

Датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній, яку було видано постачальником (п.4.8. договору).

Відповідно до п.5.1. договору, у разі порушення умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та згідно чинного законодавства України.

Згідно п.5.2. договору, при порушенні покупцем строків оплати товару, останній сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості товару за кожен календарний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Цей договір діє з моменту його підписання сторонами на строк до 31 грудня 2018р., а також діє до повного виконання сторонами умов цього договору. У разі якщо по закінченні терміну дії договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання, договір вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах (п.8.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар, зокрема, на підставі видаткових накладних: №117 від 25.04.18р. на суму 669900,00грн., №122 від 02.05.18р. на суму 45216,00грн., №123 від 05.05.18р. на суму 43848,00грн., №124 від 07.05.18р. на суму 20496,00грн., №129 від 08.05.18р. на суму 102529,86грн., №126 від 11.05.18р. на суму 571656,00грн., №134 від 12.05.18р. на суму 43296,00грн., №138 від 14.05.18р. на суму 51449,58грн., №140 від 15.05.18р. на суму 34299,72грн., №141 від 15.05.18р. на суму 46056,00грн., №127 від 16.05.18р. на суму 412872,00грн., №172 від 17.05.18р. на суму 20400,00грн., №152 від 18.05.18р. на суму 150492,00грн., №155 від 21.05.18р. на суму 108384,00грн., №168 від 21.05.18р. на суму 132300,00грн., №157 від 25.05.18р. на суму 22812,00грн., №183 від 06.06.18р. на суму 66150,00грн., №187 від 06.06.18р. на суму 66150,00грн., №188 від 07.06.18р. на суму 23158,80грн., №189 від 08.06.18р. на суму 127536,00грн., №190 від 08.06.18р. на суму 23007,60грн., №191 від 09.06.18р. на суму 236250,00грн., №202 від 11.06.18р. на суму 22404,00грн., №203 від 11.06.18р. на суму 44100,00грн., №208 від 12.06.18р. на суму 22050,00грн., №209 від 12.06.18р. на суму 46972,80грн., №210 від 12.06.18р. на суму 44100,00грн., №211 від 12.06.18р. на суму 22050,00грн., №216 від 14.06.18р. на суму 44578,80грн., №221 від 15.06.18р. на суму 42408,00грн., №226 від 16.06.18р. на суму 21000,00грн., №227 від 16.06.18р. на суму 210000,00грн., №225 від 18.06.18р. на суму 37800,00грн., №228 від 18.06.18р. на суму 63000,00грн., №229 від 19.06.18р. на суму 126000,00грн., №232 від 19.06.18р. на суму 23612,40грн., №222 від 20.06.18р. на суму 56385,00грн., а всього на 3844720,56грн.

Поставлений позивачем товар згідно вказаних видаткових накладних, був прийнятий представниками відповідача, що підтверджується підписом представників отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Факт прийняття відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними останнім не спростовується.

На оплату вартості отриманого відповідачем товару позивачем виставлені рахунки №108 від 25.04.18р., №121 від 05.05.18р., №122 від 07.05.18р., №127 від 08.05.18р., №124 від 11.05.18р., №132 від 12.05.18р., №137 від 14.05.18р., №139 від 15.05.18р., №125 від 16.05.18р., №163 від 17.05.18р., №147 від 18.05.18р., №150 від 21.05.18р., №160 від 21.05.18р., №152 від 22.05.18р., №157 від 06.06.18р., №177 від 06.06.18р., №178 від 07.06.18р., №179 від 08.06.18р., №180 від 08.06.18р., №181 від 09.06.18р., №194 від 11.06.18р., №195 від 11.06.18р., №199 від 12.06.18р., №202 від 14.06.18р., №207 від 15.06.18р., №214 від 16.06.18р., №215 від 16.06.18р., №212 від 18.06.18р., №216 від 18.06.18р., №217 від 19.06.18р., №219 від 19.06.18р., №208 від 20.06.18р.

Видаткові накладні та рахунки на оплату містять посилання на договір постачання №020917 від 01.09.17р.

Позивач стверджує, що відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару по договору №020917 від 01.09.17р. на підставі рахунку плату №157 від 23.05.18р. в сумі 600000,00грн., та на підставі рахунку №120 від 02.05.18р. в сумі 100000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №926 від 17.05.18р. та №984 від 08.06.18р.

З наданих копій платіжних доручень вбачається, що відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 700000,00грн. згідно договору №020917 від 01.09.17р.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №020917 від 01.09.17р., поставлений товар у встановлений строк не сплатив у повному обсязі, розрахувавшись лише частково на суму 700000,00грн., у зв’язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 3144720,56грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення пеню у розмірі 212521,35грн.

Отже, спір між сторонами виник у зв’язку з тим, що покупцем (відповідачем) не виконано обов’язку щодо повної оплати поставленого постачальником (позивачем) за договором товару.

У відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково посилаючись на сплату вартості отриманого по договору №020917 від 01.09.17р. товару в загальній сумі 787775,86грн., а саме: в сумі 87775,86грн. згідно платіжного доручення №886 від 02.05.18р., в сумі 100000,00грн. згідно платіжного доручення №926 від 17.05.18р., в сумі 600000,00грн. згідно платіжного доручення №984 від 08.06.18р.

У відповіді на відзив позивач заперечує здійснення відповідачем оплати в сумі 87775,86грн., зазнаючи про те, що вказана сума сплачена останнім в рахунок погашення заборгованості за 2017 рік.

У письмових поясненнях щодо суми основного зобов’язання та розрахунку пені, наданих до суду 16.10.18р., відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково в сумі основного боргу 3144720,56грн. та пені в розмірі 183903,13грн. При цьому, відповідач оспорює лише правильність арифметичного розрахунку сум пені, які підлягають до стягнення за відповідні періоди прострочення.

Разом з тим, заявою поданою до суду під час розгляду справи, позивач у зв’язку із сплатою відповідачем заборгованості в сумі 500000,00грн., частково відмовився від позовних вимог, визначивши суму заявлену до стягнення в розмірі 2857241,91грн. (2644720,56грн. – основний борг; 212521,35грн. – пеня).

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору постачання №№020917 від 01.09.17р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаних у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.3. договору, оплата поставленного товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній, яку було видано постачальником (п.4.8. договору).

Відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, а отже у відповідача відсутні підстави для затримання оплати за поставлений товар.

За умовами договору відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:

- згідно видаткової накладної №117 від 25.04.18р. до 03.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №122 від 02.05.18р. до 10.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №123 від 05.05.18р. до 14.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №124 від 07.05.18р. до 15.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №129 від 08.05.18р. до 16.05.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №126 від 11.05.18р. та №134 від 12.05.18р. до 18.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №138 від 14.05.18р. до 21.05.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №140 та №141 від 15.05.18р. до 22.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №127 від 16.05.18р. до 23.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №172 від 17.05.18р. до 24.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №152 від 18.05.18р. до 25.05.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №155 та №168 від 21.05.18р. до 29.05.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №157 від 25.05.18р. до 04.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №183 та №187 від 06.06.18р. до 13.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №188 від 07.06.18р. до 14.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №189 від 08.06.18р., №190 від 08.06.18р. та №191 від 09.06.18р. до 15.06.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №202 та №203 від 11.06.18р. до 18.06.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №208, №209, №210 та №211 від 12.06.18р. до 19.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №216 від 14.06.18р. до 21.06.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №221 від 15.06.18р., №226 та №227 від 16.06.18р. до 22.06.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №225 та №228 від 18.06.18р. до 25.06.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних №229 та №232 від 19.06.18р. до 26.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної №222 від 20.06.18р. до 27.06.18р. (включно).

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору постачання №020917 від 01.09.17р. у останнього виникло зобов’язання з його оплати.

Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати товару виконав не в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт наявності заборгованості за товар отриманий по вищевказаним видатковим накладним в сумі 3144720,59грн. Тобто, відповідачем визнається факт прийняття ним товару без зауважень і претензій, підтвердженням чого є підписані ним видаткові накладні та здійснення часткової оплати.

Отже, факт існування заборгованості за товар, отриманий по договору №020917 від 01.09.17р. на підставі вищевказаних видаткових накладних в сумі 3144720,59грн. належним чином підтверджений матеріалами справи, визнаний та підтверджений відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.

При цьому, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовною заявою відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 500000,00грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №1290 від 22.10.18р.

У зв’язку допущенням позивачем арифметичної помилки при визначенні суми основного бору та частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 500000,00грн. позивач звернувся до суду із заявами про часткову відмову від позовних вимог в загальній сумі 509000,00грн, яка прийнята судом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 509000,00грн. на підставі п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, щодо оплати отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, підлягають задоволенню в сумі 2644720,56грн.

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення пеню в загальній сумі 212521,35грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом положень ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 ЗаконуУкраїни "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2. договору, при порушенні покупцем строків оплати товару, останній сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості товару за кожен календарний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 ЦК України ).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як вбачається з розрахунку позивача суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено з урахуванням останнього дня для оплати товару, що суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди таких нарахувань, внаслідок чого не вірно визначено кількості днів прострочення, а тому наданий розрахунок пені є арифметично не вірним.

Відповідач, відповідно до ст.46 Господарського процесуального кодексу України визнав позовні вимоги щодо пені на загальну суму 183903,13грн.

Розрахунок наданий відповідачем проведено окремо по кожній видатковій накладній, по якій обліковується заборгованість, проте також з урахуванням останнього дня для оплати товару, окрім видаткової накладної №117 від 25.04.18р.

При цьому, вказані нарахування проведені сторонами за фактичний період прострочення, на фактичні суми боргу, без врахуванням дат та сум часткових оплат.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу 700000,00грн. з яких: згідно платіжного доручення №926 від 17.05.18р. в сумі 100000,00грн.; згідно платіжного доручення №984 від 08.06.18р. в сумі 600000,00грн.

Провівши власний розрахунок пені по кожній видатковій накладній починаючи з наступного дня за останнім днем для оплати товару по 26.07.18р. (включно) та з урахуванням здійснених оплат, судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 177186,96грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 177186,96грн.

Перевірка розрахунку пені судом здійснена за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та які відповідачем не оспорюються, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне:

Згідно із ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст.331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст.86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у поясненнях щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

Щодо наявності кредиторської заборгованості та скрутного фінансового стану відповідача, суд зазначає, що наведені обставини не є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача та відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 239, 331, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КРІС АВТО”, м.Краматорськ, Донецька область до Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю “Облдоррембуд”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 3357250,91грн., з яких 3144729,56грн. - сума основного боргу, 212521,35грн. - пеня, задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 509000,00грн.

Стягнути з Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю “Облдоррембуд” (вул. Дружби, буд. 73, м. Краматорськ, Донецька область, 84331; ЄДРПОУ 05506000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРІС АВТО” (АДРЕСА_1, 84313; ЄДРПОУ 37388903) суму основного боргу в розмірі 2644720,56грн., пеню в розмірі 177186,96грн. та судовий збір в розмірі 49828,62грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У розстроченні виконання рішення відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 13.12.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.18р.

Суддя М.О. Лейба