Рішення № 78553023, 29.11.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2018 р. Cправа № 902/389/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія", м.Дніпро

до фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни, м.Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", м.Київ

про стягнення 241320 грн збитків

за участю представників:

позивача - Шклярова А.М., який діє на підставі довіреності від 12.04.2016;

відповідача - Богословського С.В., який діє за договором №107/18-г від 09.08.2018 та ордеру серії ВН №047893 від 13.08.2018;

третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 09.07.2018 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" про стягнення з фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни 241320,00 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №Л79/160517-1 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні обслуговування в частині забезпечення доставки вантажу в пункт розвантаження. Вказана обставина зумовила виникнення у позивача зобов'язання щодо відшкодування вартості втраченого вантажу вантажовідправнику (третій особі), що і стало підставою звернення з регресною вимогою до відповідача.

Ухвалою суду від 30.07.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №902/389/18, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.09.2018 прийнято до розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" б/н від 17.09.2018 та б/н від 18.09.2018 про збільшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження у справі №902/389/18 на 30 днів.

16.10.2018 надійшла заява позивача №б/н від 12.10.2018 (вх.№02.1-34/8099/18) про збільшення позовних вимог, якою останній просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 723960,00 грн.

Вказана заява ухвалою суду від 29.10.2018 прийнята до розгляду, у зв'язку із чим ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в межах предмету позову у справі №902/389/18, яким є стягнення 723960,00 грн збитків. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження.

24.10.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає про наявність обумовлених в п.8.3 Договору обставин непереборної сили/форс-мажору, а саме протиправних дій третіх осіб, що є підставою для звільнення сторін від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань. Так, відповідач вказує на наявність обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України, який передано на розгляд Вінницького міського суду Вінницької області. Вказане кримінальне провадження відкрито на підставі заяви відповідача з приводу використання невідомою особою паспорта громадянина України на прізвище ОСОБА_6.

Окрім того, відповідач зазначає, що третьою особою (товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння") в рамках здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження подано цивільний позов на суму 1603792,97 грн, відповідачами в якому являються підозрювані ОСОБА_7 та ОСОБА_4

З метою надання сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права та обов'язки, під час розгляду господарської справи судом оголошувались перерви в судових засіданнях, востаннє під час судового засідання 22.10.2018 - до 28.11.2018.

На визначену судом дату (28.11.2018) з'явилися представники обох сторін. Третя особа в судове засідання не забезпечила явку уповноваженого представника, разом з тим, від останнього надійшла заява №1-5/604 від 21.11.2018 про розгляд справи та задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, за відсутності уповноваженого представника. Вказана заява мотивована неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Під час судового засідання 28.11.2018 судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час виходу - 29.11.2018 о 10 год. 00 хв.

Разом з тим, 29.11.2018 представники сторін та третьої особи після повернення суду з нарадчої кімнати в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.12.2016 між ТОВ «Перша українська вантажна компанія» (далі по тексту також - експедитор або позивач) та ТОВ "Торговий дім "Насіння" (далі по тексту також - замовник або власник вантажу) укладено Договір №1-2612/пв116 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом при внутрішніх перевезеннях територією України (далі по тексту також - Договір №1-2612/пв116), яким сторони домовилися, що експедитор на підставі заявок за плату і за рахунок замовника надає послуги по виконанню чи організації та забезпеченню виконання перевезення вантажу власним або найманим вантажним транспортом, відповідно до чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України (п.1.2 Договору № 1-2612/пв116)

Конкретні умови та додаткові послуги по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору. Допускається одержання заявки по факсимільному зв'язку (п.2.2 Договору № 1-2612/пв116).

Відповідно до п.2.3. вказаного Договору оформлені бланки товарно-транспортних накладних, заявка експедитора та пред'явлений водієм документ, що посвідчує особу, є підставою для одержання вантажу до перевезення.

В межах виконання договору №1-2612/пв116 від 26.12.2016 між ТОВ «Перша українська вантажна компанія» (далі по тексту також - експедитор-1 або позивач) та ФОП Яремчук Альоною Василівною (далі по тексту також - експедитор-2 або відповідач) укладено договір №Л79/160517-1 від 16.05.2017 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (далі по тексту також - Договір № Л79/160517-1), яким сторони визначили, що експедитор-2 зобов'язується доставляти ввірений йому експедитором-1 вантаж до пункту призначення в міжнародному або внутрішньому сполученні за заявками експедитора-1 і видати його вантажоотримувачу у встановлений термін передбачений Договором або заявкою, а експедитор-1 зобов'язується здійснювати за перевезення вантажів встановлену плату в розміри та строки, передбачені даним Договором і заявкою (п.1.1 Договору №Л79/160517-1 ).

Експедитор-2 здійснює перевезення вантажів на підставі письмових заявок експедитора-1, які є невід'ємною частиною договору, яка подається експедитором-1 за 24 години до моменту завантаження вантажу (п.2.1 Договору № Л79/160517-1).

На підставі договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017 між його сторонами укладено заявку №П-000000045008 від 02.04.2018 на перевезення вантажу, в якій погоджено істотні умови перевезення, а саме: маршрут перевезення (найменування та масу вантажу - 4,6 т засобів захисту рослин, об'ємом 20 куб.м); адреса завантаження: України, Вінницька область, Вінниця, Немирівське шосе, 1 та адресу розвантаження: України, Черкаська область, Пищальники, с.Руська поляна, Черкас р-н + с.Байбузи + с.Пищальники, Канів р-н); період перевезення 02.04.2018 - 03.04.2018., транспортний засіб - МАN НОМЕР_3, водій - ОСОБА_6, тел. водія НОМЕР_1 (т.1 а.с.19).

Цього ж дня, з метою виконання умов договору №1-2612/пв116 між ТОВ Торговий дім "Насіння" та ТОВ «Перша українська вантажна компанія» укладено заявку на перевезення №3-000000045008 від 02.04.2018, в якій продубльовано з заявки №П-000000045008 від 02.04.2018 відомості відносно істотних умов перевезення.

Згідно товарно-транспортних накладних: №000002062 від 02.04.2018, №000002066 від 02.04.2018, № 000002071 від 02.04.2018, в графі прийняв водій/експедитор зазначено прізвище та ім'я ОСОБА_6 та відображено факт прийняття від ТОВ Торговий дім "Насіння" до перевезення вантажу масою брутто 4,4964 т, вартістю 1603792,97 грн на автомобільному транспорту МАН НОМЕР_3.

В обумовлений в заявках термін вантаж в кінцеві пункти призначення не прибув.

За ознаками ч.4 ст.190 КК України, на підставі заяви відповідача з приводу використання невідомою особою паспорта громадянина України на прізвище ОСОБА_6 було розпочато кримінальне провадження (що внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 05.04.2018 за №12018020020001330), потерпілим у вказаному провадженні визнано Яремчук Альону Василівну, а також залучено ОСОБА_8 в якості представника потерпілого ТОВ "Торговий дім "Насіння".

За результатами досудового розслідування складено обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України, передано на розгляд Вінницького міського суду Вінницької області.

В межах досудового розслідування, на підставі постанови від 27.07.2018 слідчого СВ ЛВП Вінницького відділу поліції ГУ Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Скобєєва О.А. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" передано на відповідальне зберігання засоби захисту рослин, на загальну суму 658694,21 грн, як речові докази по вказаному провадженні.

12.04.2018 ТОВ Торговий дім "Насіння" звернулось до позивача із претензією №1-5/165 від 12.04.2018 про відшкодування збитків в розмірі 1603792,97 вартості втраченого вантажу, згідно умов Договору №1-2612/пв116.

За спільною домовленістю між ТОВ "Перша Українська вантажна компанія" (далі по тексту також - експедитор) та ТОВ Торговий дім "Насіння" далі по тексту також - замовник) 25.04.2018 укладеного угоду № 25/04 про відшкодування збитків, відповідно до умов якої погоджено графік погашення відшкодування збитків, завданих замовнику в результаті неналежного виконання експедитором своїх зобов'язань згідно Договору № 1-2612/пв116, що призвело до втрати вантажу замовника, а саме: засобів захисту рослин на загальну суму 1603792,97 грн, що підтверджується товарно-транспортними документами.

Із змісту п.3 даної угоди слідує, що сторони погодити графік оплати експедитором відшкодування збитків в сумі 1448000 грн рівними частинами, в розмірі 120660,00 грн, щомісячно, починаючи з квітня місяця 2018 року, за виключенням березня місяця 2019, де розмір платежу становить 120740 грн.

На виконання умов вказаної угоди позивачем перерахованого на рахунок ТОВ Торговий дім "Насіння" 723960 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: №2603 від 27.04.2018, №2735 від 30.05.2018, №2920 від 27.06.2018, №3259 від 21.08.2018, №3404 від 17.09.2018, №3629 від 10.10.2018. Разом з тим, слід зазначити, що частина платежів була здійснена під час здійснення підготовчого провадження по даній судовій справі.

31.05.2018 позивачем направлено відповідачу претензію №3705 про відшкодування майнового збитку на суму 970160 грн в регресному порядку, у зв'язку із неналежним виконанням умов договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017. При цьому, з огляду на діючі партнерські відносини та скрутне фінансове становище відповідача, позивачем зменшено розмір матеріального збитку до 66% від загальної суми відшкодування матеріального збитку замовника та зазначено про можливість проведення оплати за узгодженим графіком, період якого не буде перевищувати один календарний рік.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив лист, в якому останній не погоджується з заявленою до стягнення сумою та вважає за необхідне отримати остаточне рішення слідчих органів у кримінальному провадженні №12018020020001330.

Сплата позивачем грошових коштів третій особі (ТОВ ТД "Насіння") та відсутність їх відшкодування зі сторони відповідача обумовило виникнення у позивача збитків та стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Встановлюючи фактичні обставини справи суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що наявність кримінального провадження №12018020020001330 дає підстави для застосування п.п.8.1-8.3 Договору №Л79/160517-1 від 16.05.2018, оскільки у відносинах, що склались, мають місце протиправні дії третіх осіб, які кваліфікуються як форс-мажорні обставини, що звільняє відповідача від виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.

Так, за загальним правилом: форс-мажор - це надзвичайні умови, невідворотні обставини, дія непереборної сили.

Невідворотна сила обставин має місце, якщо вони (обставини) відповідають наступним критеріям:

- надзвичайний характер події;

- неможливість попередити обставини;

- непередбачуваний характер форс-мажару в процесі укладання договору;

- причинно - наслідковий зв'язок між конкретною обставиною непереборної сили та невиконанням зобов'язань.

Разом з цим суд вважає, що обставини, які стали підставою для початку кримінального провадження, що внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 05.04.2018 за №12018020020001330 (порушенням кримінальної справи), є невідворотними, але цілком передбачувальними. За таких обставин підстави до застосування розділу 8 договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017 відсутні.

При цьому суд враховує, що частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, серед іншого, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Зазначене положення кореспондується із ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Із змісту частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" слідує, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затв. Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44(5).

Відповідно до п.3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Розділом шостим Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, відповідно до п. 6.2. передбачено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на викладені норми права, для підтвердження обставин за яких особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань необхідно довести наявність обставин непереборної сили їх надзвичайний характер, поміж іншого шляхом подання відповідного доказу - Сертифікату про настання форс-мажорних обставин.

Зазначене також узгоджується із п.8.4 Договору №№ Л79/160517-1, відповідно до якого інформацію про настання обставин непереборної сили/форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено ТПП держави, Державної автомобільної інспекції України, Державної служби України з питань непередбачених ситуацій або іншими органами або установами.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відповідні докази, які б підтверджували твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин/непереборної сили та об'єктивно унеможливлювали виконати визначені умовами договору зобов'язання.

Правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку із укладенням договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні підпадають під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України, ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

В розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (зі змінами) визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Згідно п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або разових договорів (додаток 2).

Відповідно до п.п. 13.1, 13.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізник здає вантажі в пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема із змісту договору №Л79/160517-1, заявки на перевезення №П-000000045008 від 02.04.2018 та змісту протоколу додаткового допиту потерпілого від 13.04.2018 (а.а.148) відповідачем залучено для перевезення вантажу транспортний засіб та особу водія, якого представили як ОСОБА_6.

Згідно умов даного Договору, експедитор-2 здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або залучає третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед експедитором-1 за їхні дії як за свої власні (п.2.6 Договору).

Таким чином, факт прийняття вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними: №000002062 від 02.04.2018, №000002066 від 02.04.2018, №000002071 від 02.04.2018.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Як зазначалось раніше, ввірений в рамках дії договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017 до перевезення вантаж масою брутто 4,4964 т, вартістю 1603792,97 грн в пункт призначення не доставлений.

Слід також зазначити, що в ході здійснення досудового розслідування №12018020020001330 було виявлено частину втраченого вантажу, що належить ТОВ "Торговий дім "Насіння", а саме засоби зберігання засобу захисту рослин на загальну суму 658694,21 грн. Вказаний вантаж передано ТОВ "Торговий дім "Насіння" на відповідальне зберігання, як речові докази по вказаному провадженні.

Таким чином, враховуючи, що з моменту завантаження вантажу на загальну суму 1603792,97 грн на транспортний засіб та недоставляння його до пунктів призначення пройшло понад 8 місяців, при цьому враховуючи кількість знайденого вантажу на суму 658694,21 грн, решта частини вантажу на загальну суму 945098,76 грн, в розумінні ст.919 ЦК України вважається втраченою.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено до стягнення відшкодування вартості саме втраченого вантажу.

За приписами ст.314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно ст.52 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Згідно ч.2 ст.308, ч.3 ст.310 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Згідно ст.932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до п.4.2.2 Договору №Л79/160517-1 покладено обов'язок ФОП Яремчук Альоною Василівною (далі - експедитор-2) своєчасно подати транспортний засіб під завантаження вантажу, доставити і здати вантаж вантажоодержувачу за адресою і в терміни, передбачені заявкою. Окрім того, інструктувати водіїв про належне поводження з вантажем, документами.

Також, п.4.2.18 Договору визначено обов'язок експедитора- 2 щодо забезпечення повного збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувача.

ФОП Яремчук Альоною Василівною зобов'язаний нести перед ТОВ «Перша українська вантажна компанія» повну матеріальну відповідальність за всі негативні правові наслідки і збитки, пов'язані з порушенням цього договору (п.4.2.26 Договору).

Вказаний пункт договору також кореспондується із пунктом 7.5 Договору, відповідно до якого, у разі пошкодження, втрати або загибелі вантажу експедитор-2, несе повну матеріальну відповідальність перед власником вантажу в сумі пошкодженого вантажу за цінами, вказаними в інвойсі, ТТН чи виходячи із рахунку-фактури вантажовідправника, а якщо ціни відсутні то на підставі вартості, яка є стандартною для такого типу вантажу, або інших документах, що підтверджує вартість вантажу, супроводжуючих вантаж, а також вартість його митного очищення та інші витрати і збитки, понесені внаслідок втрати або загибелі вантажу з вини експедитора-2.

За таких обставин, в рамках виконання договору відповідач є відповідальною особою за збереження отриманого до перевезення вантажу, адже на нього, поміж іншого, покладено обов'язок прийняття рішень відносно вибору транспортного засобу та довіреної особи, на яку покладено обов'язок отримання та передача ввіреного вантажу, у даному випадку особи водія.

Статтею 51 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено право замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

За приписами ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частинами 2 та 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, саме неналежне виконання відповідачем умов договору щодо забезпечення повного збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу (п.4.2.18 Договору № Л79/160517-1) призвело до втрати вантажу, тобто наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, завданими позивачу.

Також слід зазначити, що вищевикладені статті нормативно-правових актів, підтверджують правомірність виплати позивачем власнику вантажу - ТОВ Торговий дім "Насіння" суми збитків. Оскільки позивачем порушено зобов'язання по виконанню п.3.1.4. Договору № 1-2612/пв116 від 26.12.2016, відповідно до якого останній мав забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримання вантажу особі.

Щодо заперечення відповідача проти позовних вимог у зв'язку із тим, що питання про відшкодування вартості втраченого вантажу на суму 1603792,97 грн вирішується за цивільним позовом представника потерпілого ТД "Насіння - ОСОБА_8, в межах кримінального провадження, відповідачами в якому являються підозрювані ОСОБА_7 та ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

Наявність вказаного цивільного позову не впливає на з'ясування обставин справи №902/389/18, предметом дослідження якої є: належність виконання сторонами зобов'язань за договором №Л79/160517-1 від 16.05.2017, законність відшкодування збитків позивачем власнику вантажу - ТОВ "Торговий дім "Насіння" за договором № 1-2612/пв116 від 26.12.2016 та наявність права позивача на відшкодування понесених ним збитків в порядку регресу.

Таким чином, цивільний позов не захищає та не поновлює порушені права та інтереси позивача - ТОВ "Торговий дім "Насіння", на що в свою чергу, направлено господарське судочинство під час розгляду справи №902/389/17.

Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, а заперечення останнього спростовуються наведеним вище.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни (21023, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (49000, м.Дніпро, вул. Мечникова, 11, каб.212, ідентифікаційний код 38955754) 723960 грн збитків; 10859,40 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України). Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано ч.1 ст.241 ГПК України).

Повне рішення складено 13 грудня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія", вул.Мечнікова, б.11, каб.212, м.Дніпро, 49000;

3,4 - фізична особа-підприємець Яремчук А. В., 21023, АДРЕСА_2 та 21023 АДРЕСА_3;

5,6 - ТОВ "ТД "Насіння", вул.Предславинська, буд.34-Б, м.Київ, 03150 та вул.Клінічна, 25, м.Київ, 03141.