Постанова № 78552140, 13.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1769/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Скляренко В. М., у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення невиплаченої компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, повний текст рішення складено 12 вересня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Черкаського державного технологічного університету про стягнення невиплаченої компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 липня 2016 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було ухвалено рішення, яким скасовано наказ Міністра освіти і науки України № 253-к «Про дострокове розірвання контракту з ректором Черкаського державного технологічного університету ОСОБА_3» та поновлено її на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету.

22 червня 2017 року МОН України було видано наказ № 295-к «Про поновлення на посаді ректора ОСОБА_3», яким її було поновлено на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету з 19 червня 2015 року на умовах контракту 1-110 від 16 травня 2014 року.

27 червня 2017 року наказом МОН України № 313-к від 26 червня 2017 року її знову було звільнено з посади ректора ЧДТУ.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Аналогічну норму містить і стаття 24 Закону України «Про відпустки».

Згідно п. 2 ст. 82 КЗпП України та п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

При проведенні розрахунку при звільненні їй не була виплачена компенсація за невикористану відпустку за період з 19 червня 2015 року (дата з якої рішенням суду вона була поновлена на роботі) по 22 червня 2017 року (дата видання наказу про її поновлення на роботі).

18 серпня 2017 року позивач зверталася до в.о. ректора ЧДТУ Григора О.О. із заявою про виплату недоплачених при звільненні грошових коштів у вигляді компенсації за невикористану відпустку за період вимушеного прогулу, однак відповіді на заяву не отримала.

Оскільки у добровільному порядку виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період вимушеного прогулу ЧДТУ відмовляється, тому вона і змушена була звернутись до суду.

Згідно Додатку до Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам (порядок), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346, тривалість відпустки ректора складає 56 календарних днів.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку грошова компенсація за не використані дні щорічної основної відпустки позивачці мала бути нарахована і виплачена з розрахунку 5,6 календарних дні за кожний місяць.

Тому при звільненні їй повинні були виплатити грошову компенсацію за 135 календарних днів (за 24 місяці і 3 календарних дні) за період вимушеного прогулу з 19 червня 2015 року по 22 червня 2017 року та за один календарний день за період роботи після поновлення її на посаді ректора з 23 по 27 червня 2017 року.

Фактично позивачу було виплачено компенсацію тільки за один день невикористаної відпустки, зокрема, за період роботи після поновлення на посаді ректора з 23 по 27 червня 2017 року у сумі 236 гривень 47 копійок. При цьому, через неправильне визначення середнього заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку, нарахована сума є значно меншою, аніж та, яка мала бути нарахована на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Не виплачена компенсація за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2015 року по 22 червня 2017 року складає 77470 гривень 84 копійки.

Недоплата компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 23 по 27 червня 2017 року складає 337 гривень 39 копійок.

Таким чином, позивачу під час розрахунку при звільненні на підставі наказу № 313-к від 27 червня 2017 року була неправильно нарахована і виплачена компенсація за невикористану відпустку у загальній сумі 78808 гривень 23 копійки.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Оскільки при звільненні ЧДТУ не виплатив позивачу компенсацію за невикористану відпустку за період вимушеного прогулу та неправильно виплатив суму, яка підлягала до виплати в якості компенсації за невикористану відпустку, вона, на підставі ст. 117 КЗпП України, має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні здійснюється відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, яким визначено, що середньомісячна заробітна плата, у випадку виплати за період затримку розрахунку при звільненні, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Оскільки останні два місяці перед звільненням (квітень-травень 2017 року) позивач не працювала, так як перебувала у вимушеному прогулі, за який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017 року (справа № 711/5884/17) на її користь вже стягнутий середній заробіток, то середньоденний заробіток для стягнення за час затримки розрахунку при звільненні має бути визначений виходячи із нарахованого та виплаченого їй на підставі середнього заробітку, встановленого рішенням суду, який складає 33657 гривень 62 копійки = 16397 гривень 30 копійок (за квітень 2017 року) + 17260 гривень 32 копійки (за травень 2017 року). Відповідно середньоденний заробіток за квітень - травень 2017 року складає 863 гривні 02 копійки.

Таким чином, на час подачі позову до стягнення на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні підлягала сума 68178 гривень 58 копійок.

На підставі викладеного, з врахуванням поданих у серпні 2018 року уточнених позовних вимог, позивач просила суд стягнути з Черкаського державного технологічного університету на її користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 19 червня 2015 року по 27 червня 2017 року в сумі 13928 гривень 65 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 червня 2017 року по дату постановлення судового рішення, що станом на 27 серпня 2018 року складає 110969 гривень 82 копійки.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалено стягнути з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 81850 гривень 08 копійок, з відрахуванням при виплаті всіх обов'язкових податків та платежів.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення недоплаченої компенсації за невикористану відпустку та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь недоплачену компенсацію за невикористану відпустку за період з 19 червня 2015 року по 27 червня 2017 року в сумі 13928 гривень 65 копійок. Рішення суду в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просить змінити щодо суми стягнення з 81850 гривень 08 копійок на 110968 гривень 82 копійки. Зокрема зазначала, що судом було неправильно визначено кількість днів невикористаної відпустки, які підлягали компенсації при звільненні, неправильно визначено середньоденний заробіток для розрахунку компенсації за невикористану відпустку, а 26 квітня 2018 року не є датою проведення остаточного розрахунку, а тому і середній заробіток визначений невірно.

У відзиві Черкаський державний технологічний університет заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Придніпровським районним судом м. Черкаси 28 липня 2016 року було ухвалено рішення у цивільній справі № 711/5989/15-ц за позовом ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, Черкаського державного технологічного університету, третя особа: Державна інспекція навчальних закладів України, яким скасовано наказ Міністерства освіти і науки України № 253-к від 18 червня 2015 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором Черкаського державного технологічного університету ОСОБА_3», скасовано наказ Черкаського державного технологічного університету №233-к від 19 червня 2015 року «Про оголошення наказу МОН України щодо дострокового розірвання контракту з ОСОБА_3», поновлено позивача на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету з 19 червня 2015 року на умовах контракту №1-110 від 16 травня 2014 року.

22 червня 2017 року МОН України було видано наказ № 295-к «Про поновлення на посаді ректора ОСОБА_3», яким ОСОБА_3 було поновлено на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету з 19 червня 2015 року на умовах контракту 1-110 від 16 травня 2014 року (а.с. 8).

Наказом МОН України № 313-к від 26 червня 2017 року ОСОБА_3 знову було звільнено з посади ректора ЧДТУ з 27 червня 2017 року (а.с 10).

Статтею 24 Закону України «Про відпуски» та статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Таким чином позивач має право на компенсацію за невикористану відпустку за період з 19 червня 2015 року по 27 червня 2017 року і вказана обставина сторонами визнається та не оспорюється.

У сторін виник спір щодо кількості днів за які проводиться компенсація, величини середнього заробітку і як наслідок її розміру.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з наступного.

Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 346.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що у разі звільнення керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників їм виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної основної відпустки.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, - пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).

З розділу IV Додатку до вищевказаного Порядку вбачається, що загальна тривалість щорічної основної відпустки ректора, директора, завідувача, директора (завідувача) філіалу, проректора (заступника директора), вченого секретаря, декана факультету, завідувача: відділення, аспірантури (інтернатури, ординатури), докторантури, виробничої практики, що не виконують педагогічної роботи в цьому вищому навчальному закладі, закладі післядипломної освіти, визначена в 28 календарних днів, а цих же осіб, які одночасно виконують в цьому вищому навчальному закладі педагогічну роботу обсягом не менш як 1/3 відповідної річної норми, - визначена в 56 календарних днів.

Таким чином для визначення з якої кількості днів виходити при розрахунку компенсації з 28 чи з 56 необхідно встановити чи виконувала позивач в навчальному закладі за розрахунковий період педагогічну роботу.

Наказами №229-к та №253-к від 18 червня 2015 року позивач була звільнена як з посади ректора ЧДТУ так і з посади професора за сумісництвом у звязку із закінченням строку трудового договору (а.с.95,96) та не поновлялася на цій посаді, а була поновлена лише на посаді ректора ЧДТУ.

Але з посади викладача позивач звільнялась з 30 червня 2015 року, а тому за період з 19 червня 2015 року по 30 червня 2015 року компенсація мала нараховуватись з розрахунку 5.6 календарних дні, що складає 2.24 календарні дні і вказана обставина відповідає розділу IV додатку до Порядку, з якого вбачається, що тривалість щорічної основної відпустки викладача складає 56 дні.

Разом з тим, хоч суд першої інстанції в цій частині і помилився, однак ним вірно було встановлено переплату виплаченої відповідачем компенсації на суму, яка є значно більшою від виявленої апеляційним судом помилки, з підстав описаних нижче.

Порядок обчислення середньої заробітної встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.

Згідно абзацу 1 пункту 2, вказаної постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Позивач не погоджується з розрахунком середньоденної заробітної плати, обґрунтовуючи свою незгоду тим, що суд повинен був врахувати грошові кошти виплачені відповідачем за вимушений прогул за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Однак апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані виплати не повинні враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати, оскільки вони були набуті безпідставно.

Вказані обставини підтверджуються постановою апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року, якою скасовано рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 серпня 2017 року , про стягнення з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_3 середньої заробітної плати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі та в задоволенні позовних вимоги відмовлено з мотивів відсутності передбачених законом підстав для стягнення вказаної суми. (а.с. 127-128)

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 серпня 2017 року, до його скасування постановою апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року, було виконано, а стягнута ним сума виплачена ОСОБА_3, однак такі обставини не свідчать про законність набутих останньою вказаних грошових коштів і Черкаському державному технологічному університету, постановою апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2018 року (а.с.77-81), було відмовлено в їх поверненні лише з тих підстав, що законом встановлена пряма заборона на повернення виплачених таких коштів.

Таким чином, суд першої інстанції, вірно не врахував, для визначення середньої заробітної плати, кошти які були набуті без визначеної законом підстави.

Одним із завдань цивільного судочинства є справедливість. (стаття 2 ЦПК України)

Не може бути визнано справедливим врахування сплачених, без визначених законом підстав, Черкаським державним технологічним університетом, грошових коштів, проти останнього.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для зміни ухваленого судом першої інстанції рішення, щодо розміру компенсації за невикористану відпустку, як наслідок відсутні підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, апеляційний суд, не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст..ст.368,375,381,382,383,384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення невиплаченої компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 13 грудня 2018 року.

Судді