Рішення № 78551540, 05.12.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №554/8441/18

Провадження по справі №2/538/649/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області

У складі: головуючого-судді Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопровідбуд», ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, і в обґрунтування позовних вимог зазначив що 15.02.2010 року він позичив кошти ТОВ «Трубопровідбуд» в особі директора ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту на умовах строковості та забезпечення заставою майна у сумі 4000 гривень, що за курсом НБУ станом на укладання договору позики становило 498 доларів США, яке ОСОБА_2 мав намір придбати, а саме нежитлову будівлю (виробничо-побутово-торгівельні приміщення), які знаходяться за адресою Полтавська область, місто Лохвиця, вул. Олега Коваленка (ОСОБА_3), №99, загальною площею 220,6 м?. За умовами укладеного договору позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 15.02.2016 року. На даний час відповідачами по справі кошти ОСОБА_1 не повернуті, тому просить суд в рахунок зобов’язань за договором позики, укладеним між ним та відповідачем визнати за ним право власності на нерухоме майно.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю, надав показання суду аналогічні позову. Просить суд позовні вимоги довірителя ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Трубопровідбуд» у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Залучений у якості співвідповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, суду пояснив, що дійсно між ним та позивачем ОСОБА_1 був укладено договір позики 15.02.2010 року у сумі еквівалентній 500 доларів США . За даним договором, у разі невиконання зобов’язань, позикодавець позивач ОСОБА_1 має право вимагати від нього передати останньому у власність об’єкт нерухомого майна, який зазначений у договорі позики. На даний час у нього відсутні кошти, які він зобов’язаний повернути, тому не заперечує проти визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на об’єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі, крім того зазначив що строк повернення коштів вже сплинув у 2016 році.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Так судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, ВМК 957389 від 15.02.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5, реєстровий №69, який був укладений між Проектно-будівельним кооперативом «Трубопровідбуд» , в особі голови правління ОСОБА_6 та ТОВ «Трубопровідбуд», в особі директора ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлову будівлю (виробничо-побутово-торгівельні приміщення), які знаходяться за адресою Полтавська

область, місто Лохвиця, вул. Олега Коваленка (ОСОБА_3), №99, загальною площею 220,6 м? за ТОВ «Трубопровідбуд».

Згідно договору позики від 15.02.2010 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «Трубопровідбуд» в особі директора ОСОБА_2, діючого на підставі статуту досягнуто домовленості щодо отримання від позикодавця ОСОБА_1 позичальникові ОСОБА_2 коштів у сумі 4000 гривень, що за курсом НБУ станом на укладання договору позики становили 498 доларів США на умовах строковості та забезпечення заставою майна, а саме щодо зобов’язання придбання позичальником придбання нерухомого майна нежитлову будівлю (виробничо-побутово-торгівельні приміщення), які знаходяться за адресою Полтавська область, місто Лохвиця, вул. Олега Коваленка (ОСОБА_3), №99. У зобов’язання цього договору сторони домовилися усіх умов договору, а саме відповідно до ч.3 п.а) щодо безпроцентного договору; п.б) остаточного розрахунку щодо повернення суми позики до 15.02.2016 року; п.в) – щодо позикодавець у випадку несвоєчасного повернення коштів від позичальника має право несвоєчасного повернення коштів позикодавець має право вимагати від позичальника передати у власність позикодавцеві вищезазначене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

За положеннями частини другої статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За правилами статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що грошові кошти зазначені в договорі позики від 15.02.2010 року, є боргом, який підлягає поверненню в зв’язку із не виконанням відповідачем зобов’язання щодо укладення з позивачем договорів позики.

Позивач вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості з відповідача, виходив з того, що передання йому у власність нерухоме майно компенсує заборгованість у розмірі, визначеному у договору позики, яка визначена цим договором, а саме 4000 грн., що за курсом НБУ станом на

укладання договору позики становили 498 доларів США.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на правову підставу в обґрунтування своїх позовних вимог на ст. 328 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена.

Як уже зазначалось раніше, згідно п. 3 договору позики визначено, що позикодавець у випадку несвоєчасного повернення коштів від позичальника має право несвоєчасного повернення коштів позикодавець має право вимагати від позичальника передати у власність позикодавцеві вищезазначене нерухоме майно у встановленому законом порядку.

Тому суд вважає, що вимоги позивача щодо предмету спору підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141, 206, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 328, 525, 526,530, 610, 1046, 1047, 1049 , суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідбуд", ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу - задовольнити.

В рахунок виконання зобов’язань за договором позики від 15.02.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трубопровідбуд" в особі ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (виробничо-побутово-торгівельні приміщення) А-1 - основна будівля, № 1, 2 - огорожа, загальною площею 220, 6 м?, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, місто Лохвиця, вул. Олега Коваленка (ОСОБА_3) № 99, яка належить на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 69, Товариству з обмеженою відповідальністю "Трубопровідбуд".

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: В.А.Бондарь