Ухвала суду № 78548853, 06.12.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22966/18

У Х В А Л А

06 грудня 2018 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., при секретарі Слакві-Марчук Н.В., з участю слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Рівненського ВП ГУНП в Рівненській ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 03.10.2018 року до Рівненського ВП надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що 27.07.2018, невідома особа, шляхом вільного доступу, перебуваючи на законних підставах в будинку № 6, що по вул. Степова в м. Рівне, таємно викрала належні ОСОБА_3 документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХО 856824 на автомобіль НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2. В подальшому був підроблений договір купівлі продажу та автомобіль був знятий з обліку та перереєстрований на рідну сестру ОСОБА_3 ОСОБА_4.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180010005988 від 03.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Слідчий вказує, що автомобіль НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2, є об’єктом кримінального правопорушення.

З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказаний автомобіль, яке об’єктом кримінально протиправних дій, з метою невідомої особи можливості використовувати вказане майно, розпоряджатись будь-яким чином, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до зникнення, втрати відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, тому слідчий просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.

Згідно із ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Заслухавши пояснення слідчого в судовому засіданні, дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що у проваджені Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180010005988 від 03.10.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

03.10.2018 року до Рівненського ВП надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що 27.07.2018, невідома особа, шляхом вільного доступу, перебуваючи на законних підставах в будинку № 6, що по вул. Степова в м. Рівне, таємно викрала належні ОСОБА_3 документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХО 856824 на автомобіль НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2. В подальшому автомобіль був знятий з обліку та перереєстрований на рідну сестру ОСОБА_3 ОСОБА_4.

Накладення арешту на вищевказане майно, яке є речовим доказом, дасть можливість проведенню ряду експертиз. Крім того, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як убачається із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості є арешт майна.

Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що метою забезпечення арешту майна є збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Враховуючи те, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) з забороною розпоряджатися ним може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 358 КК України, а тому з метою досягнення дієвості вищевказаного кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищевказане майно, до прийняття процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2.

Встановити заборону власнику автомобіля, чи будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися автомобілем НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2, до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п’яти днів до Рівненського апеляційного суду.

Слідчий суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов