Рішення № 78546620, 12.12.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/5025/18

Номер провадження 2-о/585/458/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.

з участю секретаря судового засідання Ковган О.В.,

справа № 585/5025/18, провадження № 2-о/585/458/18

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа: Роменський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області,

розглянув в порядку окремого провадження заяву про встановлення факту смерті, а саме: факту смерті ОСОБА_2, яка настала 23 листопада 2018 року в м. Новоазовську Донецької області.

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій учасників справи:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт смерті ОСОБА_2, яка настала 23 листопада 2018 року в м. Новоазовську Донецької області.

В обґрунтування заяви посилається на те, що вона є дочкою ОСОБА_2, який помер 23 листопада 2018 року в м. Новоазовську Донецької області. Проте вона не може отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України. Листом від 04.12.2018 року Роменський міськрайонний відділ ДРАЦС відмовив їй у проведенні державної реєстрації смерті її батька, тому вона звернулася до суду з даною заявою. Встановлення факту смерті батька необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть та оформлення спадщини.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник заінтересованої особи - Роменського міськрайонного відділу РАЦС ГТУЮ в Сумській області ОСОБА_3 проти задоволення заяви не заперечувала. Пояснила, що заявниця зверталася до Роменського міськрайонного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Сумській області із заявою про державну реєстрацію смерті батька, проте їй було відмовлено, оскільки нею на підтвердження факту смерті було надано документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

11 грудня 2018 року постановлено ухвалу про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Розгляд справи призначено на 12 грудня 2018 року на 09 год. 45 хв.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про шлюб серії 1-НО № 278431, виданого 07 січня 2012 року дошлюбне прізвище позивачки «Отирко», яке вона змінила на «Жук» після реєстрації шлюбу 07 січня 2012 року з ОСОБА_4 (а.с.6).

У свідоцтві про народження заявниці серії ІІІ-НО № 276685, виданому 25 червня 1976 року, її батьками вказані: ОСОБА_2, ОСОБА_5 (а.с.5).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 185 від 24 листопада 2018 року ОСОБА_2 помер 23 листопада 2018 року в м. Новоазовськ, ДНР (а.с.8).

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 24 листопада 2018 року, ОСОБА_2 помер 23 листопада 2018 року, місце смерті: Донецька Народна Республіка, Новоазовського району м. Новоазовськ (а.с.7).

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Роменського міськрайонного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Сумській області із заявою про державну реєстрацію смерті батька, проте їй було відмовлено, оскільки заявником на підтвердження факту смерті пред’явлено свідоцтво про смерть серії ДНР № 129408, тобто документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.12).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що 23 листопада 2018 року помер батько його дружини ОСОБА_2 в м. Новоазовську Донецької області. Він особисто був присутній при похованні.

З проаналізованих обставин, судом встановлено, що їм відповідають правовідносини щодо встановлення факту смерті особи у певному місці.

При розгляді даної заяви судом застосовані норми права, які регулюють правовідносини, відповідні встановленим вище обставинам:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державною фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 р., передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про смерть).

Згідно положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно з Переліком, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» №1085-р від 07.11.2014 року, Новоазовський район Донецької області належить до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст.259, 263-265, 319 ЦПК України.

Мотиви суду

З досліджених вище письмових матеріалів справи встановлено, що заявниці відмовлено у державній реєстрації смерті її батька, у зв’язку з пред’явленням документа, виданого на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, у інший спосіб провести реєстрацію смерті та отримати свідоцтво про смерть неможливо, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у даній справі - встановлення факту смерті на окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду України з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Тобто, документи видані органами чи установами (зокрема лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 квітня 2016 року №9-1130/0/4-16.

Оцінюючи надані заявником докази, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини по справам «Кіпр проти Туреччини», «Мозер проти Молдови і Росії», у яких суд, застосовуючи «намібійський виняток» зазначав, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території та становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Встановлення факту смерті необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть батька, встановленого законодавством України зразка, та реалізації в подальшому права на спадщину.

Суд вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, задовольнити.

Встановити факт смерті 23 листопада 2018 року в м. Новоазовськ Донецької області, особи чоловічої статі, громадянина України - ОСОБА_2, дата народження 31 березня 1946 року, місце народження: с. Безимене Новоазовського району Донецької області, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня виготовлення повного рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заявник: ОСОБА_1, місце проживання: Україна, АДРЕСА_1, паспорт серії МВ 491191.

Заінтересована особа: Роменський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, місцезнаходження: 42000, Україна, Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, 8, код ЄДРПОУ 41855333.

Повне рішення виготовлено 12 грудня 2018 року.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_6