Рішення № 78546094, 11.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9101/18

Провадження №2/522/6576/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 24.05.2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі договору дарування посвідченого 25.01.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №2910151101, позивачці належить 23/100 частин домоволодіння №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі. За вказаною адресою зареєстрований її брат, відповідач по справі, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, відповідач одружився, створив іншу родину, та с 2010 року по теперішній час в будинку №14-16 по вул. Леваневського у м.Одесі не проживає, за цією адресою також немає його особистих речей. Після припинення сімейних стосунків, відповідач з 2010 році за вказаною адресою не проживає. Оскільки позивачка постійно проживає за межами України, то в серпні 2016 року передала вказане житло в безоплатне користування своїм знайомим на підставі договору від 22.08.2016 року. У зв’язку з тим, що відповідач з 2010 року у будинку не проживає, його особистих речей за вказаною адресою не має, на даний час його місцезнаходження позивачці не відомо, вона змушена була звернутися до суду з зазначеним позовом.

В прохальній частині позову позивачка також просила викликати в судове засідання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою суду від 08.06.2018 року прийнята до провадження та призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання на 27.08.2018 року.

У підготовче засідання сторони не з’явилися, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

27.08.2018 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_7 про виклик свідків, в якій просив замість свідка ОСОБА_4 викликати у судове засідання в якості свідка ОСОБА_8, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Також надав суду заяву, в якій просив закрити підготовче засідання, справу просив розглядати за його відсутністю.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року задоволено клопотання представника позивача щодо допиту в якості свідків по справі ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та закрите підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду по суті на 13.11.2018 року.

У судове засідання призначене на 13.11.2018 року з’явився представник позивачки – ОСОБА_7, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив задовольнити та пояснив, що позивачка ОСОБА_1 є власником 23/100 частин домоволодіння №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі на підставі договору дарування від 25.01.2013 року. За вказаною адресою також зареєстрований її брат ОСОБА_2, який з 2010 року в зазначеному будинку не проживає, оскільки створив іншу сім’ю, де саме не відомо, бо сторони між собою не спілкуються. Позивачка живе в Німеччині, а в 2016 році уклала договір безоплатного користування житлом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та передала їм в користування зазначений будинок. Відповідач у будинку не проживає, особистих речей його не має. Представник позивачки проти винесення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання з’явилася свідок ОСОБА_6, яка пояснила, що влітку 2016 року уклала з позивачкою договір про безкоштовне користування житлом, так як її чоловік працював з її дядьком, та вона там проживає зі своїм чоловіком та донькою. В будинку проживає її сім’я, ОСОБА_5, ОСОБА_8, та проживав ОСОБА_4, який в липні 2018 року помер. Також зазначила, що крім них у будинку ніхто не проживає, вона ніколи не бачила відповідача, але знає, що він є рідним братом позивачки.

На питання головуючого по справі, свідок зазначила, що у будинку чужих речей не має, та ніхто крім них у будинку з 2016 року не проживає.

У судове засідання з’явилася свідок ОСОБА_8, яка пояснила, що в будинку проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_5, який влітку 2016 року уклав з позивачкою договір про безкоштовне користування житлом, знає позивачку та чула про відповідача, але його ніколи не бачила. Також у будинку проживає сусідка ОСОБА_6 з чоловіком та донькою, також у будинку проживав ОСОБА_4 зі своєю дружиною, але він загинув, а його дружина виїхала з будинку. Далі свідок пояснила, що чула що у позивачки є брат, але у нього є своя сім’я, але де він проживає, не знає. У будинку чужих речей не має, та ніхто крім них у будинку з 2016 року не проживає. Також пояснила, що свідок ОСОБА_5, є її чоловіком, у шлюбі з яким перебуває. з 04.04.2017, не зміг з’явитися у судове засідання, так як знаходиться у відрядженні.

У судове засідання призначене на 13.11.2018 року відповідач ОСОБА_9 не з’явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку.

У судове засідання позивачка та її представник у судове засідання не з’явилися, від представника ОСОБА_10 до суду 11.12.2018 року надійшла заява щодо розгляду справи за його відсутністю

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 11.12.2018 року не з’явився, хоча про час, дату та місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представив, чим позбавив суд можливості вислухати його пояснення та думку по суті. Заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надано.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв’язку з цим, датою складення цього судового рішення є 13.12.2018 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши думку представника позивача та допитавши свідків, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 23/100 частин домоволодіння №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі на підставі договору дарування, посвідченого 25.01.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.4), та зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №2910151101, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.01.2013 року (а.с.5).

Зазначене також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №145023708, з якої також вбачається що позивачка є власником 23/100 частин домоволодіння №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі (а.с.31).

За вказаною адресою проживав та був зареєстрований брат позивачки, відповідач по справі ОСОБА_2, що підтверджується довідкою №78 від 23.06.2016 року, виданою головою органу самоорганізації населення комітету мікрорайону «Приморський» в м.Одесі (а.с.7) та відповіддю з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області (а.с.10).

Однак відповідач більше двох років за зазначеною адресою не проживає, відсутній без поважних причин місцем реєстрації, його особистих речей у будинку не має, що також підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Також в матеріалах справи міститься договір безоплатного користування житлом від 22.08.2016 року, який було укладено між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, та з якого вбачається, що власник 23/100 частин будинку №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі, ОСОБА_1 передала в безоплатне користування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказане житло для проживання (а.с.6).

Згідно вимог ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік.

Наявність реєстрації у квартирі відповідачів порушує право власності позивача, а саме позбавляє її права розпоряджатися власним майном на свій розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно змісту ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що реєстрація і відсутність відповідача у будинку позивача створює йому перешкоди у здійсненні правомочностей власника майна. Відповідач відсутній за даним місцем реєстрації понад два роки.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно п.26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно положень ст.6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» фізичні особи зобов'язані зареєструвати своє місце проживання.

Отже, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у частині домоволодіння що належить позивачці більше двох років, речей відповідача в житловому приміщенні не має, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення частково позову ОСОБА_1 щодо визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 є власницею лише 23/100 частин домоволодіння №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі, а не усій будівлі.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування 23/100 частин домоволодіння №14-16 по вул.Леваневського в м.Одесі.

Оскільки питання щодо стягнення судових витрат позивачем не заявлялось, тому їх вирішення судом не здійснювалось.

Керуючись ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст.1, 3, 15-16, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст.71, 72 Житлового Кодексу Української РСР, ст.ст. 4, 12, 19, 76-81, 89, ч.2 ст. 247, ч.4 ст. 223, 258-259, 265, 268, 280, 282, 284, 353-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП 26607225, місце проживання Німеччина, м.Берлін, Хайзенбергштрассе 2) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: м.Одеса, вул.Леваневського 14-16) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: м.Одеса, вул.Леваневського 14-16) таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме 23/100 частин будинку № №14-16 по вулиці Леваневського у м.Одесі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст.354 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 13.12.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.