Рішення № 78545494, 26.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17118/18

Провадження № 2/522/8282/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

26 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді – Бойчука А. Ю.

при секретарі – Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПраТ "СК ІНГО Україна", ОСОБА_2, за участі третьої особи - ПРаТ "СК "Уніка" про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 206, 258-259, 267, 268 та п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ АСК “ІНГО-Україна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди на суму 52313, 43 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 510,00 грн. (франшиза) та 1 500,00 гривень витрати на експертне дослідження, та моральний збиток на суму 5 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.

Суддя: А. Ю. Бойчук

Справа № 522/17118/18

Провадження № 2/522/8282/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді – Бойчука А. Ю.

при секретарі – Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПраТ "СК ІНГО Україна", ОСОБА_2, за участі третьої особи - ПРаТ "СК "Уніка" про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів та відповідно до уточнених позовних вимог просив суд: стягнути на користь позивача з ПрАТ АСК “ІНГО-Україна" страхове відшкодування матеріальної шкоди на суму 100 000 грн.; стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 260 462, 33 грн., та моральний збиток на суму 70 000 грн. та судові витрати.

При цьому посилаючись на те, що 01.06.2018 року ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1, під час зміни напрямку руху виїхав на зустрічну смугу руху, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, унаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Оскільки постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП позивач звернувся до суду із вимогами про відшкодування шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник ПРаТ "СК ІНГО Україна" - ОСОБА_4 позовні вимоги визнала частково у сумі 52 313, 43 грн.

Представник третьої особи - ПРаТ "СК "Уніка - до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 23 листопада 2018 року представником ПРаТ "СК "Уніка" до суду було надано відзив, відповідно до якого, представник зазначає, що позивач скористався можливістю "Прямого врегулювання збитків" та ПРаТ "СК "Уніка" визнає позов у сумі 45 006, 73 гривень.

Представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позовні вимоги визнала частково.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 01.06.2018 року ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1, під час зміни напрямку руху виїхав на зустрічну смугу руху, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, унаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, передбачена ст. 124 КУпАП.

04.07.2018р. постановою Приморського районного суду м. Одеси відповідач - ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодекси України про адміністративні правопорушення.

Згідно з нормою ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Експертним висновком №22-08-18 від 21.08.2018 року встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Мазда-3», реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок ДТП становить 52 823,43 грн.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій заподіяні збитки в результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. До таких збитків відносяться витрати, які особа провела або повинна провести для відновлення свого порушеного права.

Такими збитками є оплата авто-товарознавчої експертизи - 1 500,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України № 1961-IV.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровцю та/або майну потерпілого.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Беручи до уваги викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріального збитку у розмірі 52 313, 43 гривень.

Через пошкодження автомобіля, що належить позивачу на праві приватної власності, внаслідок винних протиправних дій відповідача, позивач зазнав душевних та психологічних страждань, що пов’язані зі значним пошкодженням його автомобіля. Внаслідок пошкодження автомобіля, позивач був позбавлений можливості в повній мірі користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Відтак, наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача і негативними наслідками для позивача очевидна.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа, зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» вказано: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд, оцінюючи усі докази в сукупності, вважає, що розмір моральної шкоди 5000,00 грн. буде достатньою компенсацією за моральні переживання, перенесені позивачем в результаті пошкодження його транспортного засобу та порушення звичайного укладу життя.

Отже, з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода в розмірі 5000 грн.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин по справі, роз’яснює їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 206, 258-259, 267, 268 та п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ АСК “ІНГО-Україна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди на суму 52313, 43 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 510,00 грн. (франшиза) та 1 500,00 гривень витрати на експертне дослідження, та моральний збиток на суму 5 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду складений 06.12.2018 року.

Суддя: А. Ю. Бойчук