Рішення № 78544533, 20.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 336/7181/15-ц

Провадження № 2/520/1865/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючий - суддя Луняченка В.О.,

при секретарі - Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м.Київ, 01001, вул. Грушевського,1Д код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 м.Одеса, вул. Люстдорфська доорога, 31 а кв.29) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2015 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 22.09.2011 року без номеру у сумі 27743,39, та стягнення з ОСОБА_2 на користь банку грошові кошти у розмірі 1000 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2017 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості надіслано до Київського районного суду м.Одеси за підсудністю.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

Ухвалою суду від 11.07.2017 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості прийнято до провадження.

05.12.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав суд уточнену позовну заяву, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором без номеру від 22.09.2011 року у розмірі 106000,00 гривень станом на 31.10.2017 року яка складається з 16804,37 гривень заборгованість за кредитом, 89195,63 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом.

28.12.2017 року банк знову уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором без номеру від 22.09.2011 року у розмірі 161366,90 гривень з яких 16804,37 грн. заборгованість за кредитом, 133622, 20 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2780,00 грн. заборгованість по пені, 500 грн. штраф (фіксована частина), 7660,33 грн. штраф (процентна складова), мотивуючи заяву тим, що між банком та ОСОБА_1 22.09.2011 року укладено кредитний договір без номеру відповідно до якого позичальник отримав від банку кредит у розмірі 17000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відповідного розміру відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з відповідним порядком погашенням заборгованості. Зазначений договір складається з заяви позичальника та умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. У порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 31.10.2017 року утворилась заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 161366,90 гривень. Наявність непогашеної заборгованості з боку відповідача перед банком зумовила звернення до суду з дійсним позовом.

До судового засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, в позовній заяві просить в разі неявки представника проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_3, до судового засідання надала заяву, в якій зазначила, що з позовними вимогами не згодна, заперечує проти їх задоволення, підтримуючи відзив на позов, просить у позові відмовити та розглядати справу за її відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 звернувшись до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, підписала Заяву без номеру, згідно якої отримала кредиту сумою 17000,00 гривень на картковий рахунок.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надана копія анкети-заяви (а.с. 8) про приєднання відповідача до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг, однак з наданої банком анкети –заяви ( копія якої є в матеріалах справи) від 22.09.2011 року взагалі не можливо встановити яку саме картку виявила бажання отримати відповідач та який розмір грошових коштів кредитного ліміту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», які долучені позивачем до позовної заяви, умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанк», Пам’ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт (Тарифи), а так само Заява про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку.

ОСОБА_4 регулюють відносини між Банком та Клієнтом з випуску та обслуговування карт.

Згідно з п.2.1.1.2.1. Витягу з ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 27 зв.), для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам’ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання Карти, зазначена в Заяві.

В анкеті-заяві відсутнє позначення у відповідній графі про отримання та ознайомлення відповідачем під підпис Пам’ятки Клієнта, яка містить, в тому числі, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі ОСОБА_4 не містять підпису позичальника ОСОБА_1 Крім того, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_4 розумів позичальник, підписуючи заяву та під час її підписання був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Суд визнає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. А тому відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України вказана анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 300,00 грн., а також про подальше збільшення відповідачу кредитного ліміту.

У вказаній анкеті-заяві відповідач можливо лише виявив бажання оформити на своє ім’я платіжну картку та погодив, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка.

Суд звертає увагу на те, що зазначені ОСОБА_4 не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_4 є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці ОСОБА_4 мав на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву та, відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Наданий ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду витяг з Тарифів за престижними картками «Visa» (а.с. 9) також не відповідає вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки не містить ані підпису відповідача, ані доказів того, яка саме картка була видана відповідачу на підставі анкети-заяви відповідача. Суд зауважує, що в анкеті-заяві не зазначено тип платіжної картки, яка має бути видана відповідачу.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем розрахунки не містять ні дати складання розрахунку, ні номеру карткового рахунку із видом платіжної картки, ні інших реквізитів, з яких можна зробити висновок про належність заборгованості саме відповідача та з яких саме підстав виникла ця заборгованість.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Згідно п. 62 Постанови Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже надані позивачем розрахунки заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача,які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року N 996-XIV, не є первинними документами, не можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача перед позивачем та відповідно не є допустимими доказами в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Інших доказів на обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду не було.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі на підставі анкети-заяви не виникло кредитних відносин, оскільки підписаною анкетою-заявою не узгоджено в належній письмовій формі істотні умови цього виду договірних відносин: розміру кредиту, процентів за користування кредитом, питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов'язань, неустойки (пені, штрафу), а також вид, номер кредитної картки, з якої відбувалось зняття коштів, а також і час її отримання відповідачем.

Також слід врахувати, що умови викладені в анкеті-заяві містять ознаки договору приєднання, який передбачає приєднання до запропонованих умов, встановлених однією стороною - банком, викладених в затверджених ОСОБА_4 та правилах та у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки, ці обставини не дають підстав для визнання їх складовою договору банківських послуг, про який ведеться мова у анкеті-заяві, у разі відсутності на них підпису іншої сторони, яка приєднується. Ознакою такого договору - це відсутність у сторони, що приєднується можливості приймати участь у визначені умов договору, але сторона - приєднання не позбавлена законом права його підписати, чим підтверджує свою згоду на укладання договору на таких умовах.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі у зв’язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається ПАТ КБ «ПриватБанк» в позовній заяві.

На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м.Київ, 01001, вул. Грушевського,1Д код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 м.Одеса, вул. Люстдорфська доорога, 31 а кв.29) про стягнення заборгованості за кредитним договором без номеру від 22.09.2011 року у розмірі 161366,90 гривень- відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.