Рішення № 78544430, 12.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/17139/18

провадження № 2-о/520/515/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

секретар судового засідання – Молодов В.С.

за участю:

представника заявника та заінтересованих осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (за довіреністю),

представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області – ОСОБА_5 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті ОСОБА_5 в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_3, за якою заявник просить встановити факт родинних відносин між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а саме, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьком ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3.

Заявник зазначив, що він, та його родина проходять процедуру, спрямовану на отримання громадянства України. Утім, відсутність достатніх документальних доказів споріднення ОСОБА_6 з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перешкоджають завершенню даної процедури, що в свою чергу порушує їх законі права, встановлені державою Україна. У зв’язку із наведеним, встановлення факту родинних відносин між цими особами має суттєве юридичне значення для набуття громадянства України.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі № 520/17139/18. Розгляд справи призначено провести у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні представник заявника та заінтересованих осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заявлені заявником вимоги підтримала, в обґрунтування вимог послалась на факти та обставині, викладені у заяві.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області підтвердив необхідність вирішення питання у судовому порядку та заявив про відсутність спору про право. На виконання ухвали суду від 12.11.2018 року, надав суду до огляду оригінали матеріалів міграційної справи родини ОСОБА_3.

В ході розгляду справи суд встановив, що 06 серпня 2010 року ВГІРФО ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області, на підставі Закону України «Про імміграцію», видано Посвідку на постійне проживання ОД № 13231 на ім’я ОСОБА_2, зареєстрованого з 13.08.2010 року за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 9, із наступною перереєстрацією 14 червня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1.

Свідоцтвом про укладення шлюбу ІІІ – БМ № 420196 підтверджено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4 (МССР), 01 жовтня 1981 року уклав шлюб з ОСОБА_7, 08 квітні ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_6 (мова оригіналу -рос.: Нижние Вязовые) Зеленодольського району (Татарстан), про що у Палаці укладення шлюбів (мова оригіналу - рос.: – Дворец бракосочетаний) м. Кишинів зроблено відповідний актовий запис за № 3978.

Після укладення шлюбу ОСОБА_7, 08 квітні ІНФОРМАЦІЯ_5, змінила прізвище на ОСОБА_2.

17 серпня 2010 року ВГІРФО ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області, на підставі Закону України «Про імміграцію», видано Посвідку на постійне проживання ОД № 13279 на ім’я ОСОБА_3, зареєстрованого з 03.09.2010 року за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 9, із наступною перереєстрацією 14 червня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1.

Під час проживання в Україні, 04 вересня 2014 року, ОСОБА_3 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 1692 та видано свідоцтво про шлюб серії І-ЖД № 217153. Після укладення шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_3.

Всі вище перелічені особи, крім громадянки України ОСОБА_9, одержали Дозволи на імміграцію та постійне проживання в Україні на підставі п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію».

Реєстрація учасників справи за останньою адресою: АДРЕСА_1. й на час розгляду справи, а також реквізити Посвідок на постійне проживання, підтверджені довідками Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 15.11.2018 року, одержаними на запит суду.

Дослідженими письмовими доказами підтверджено, що ОСОБА_3 народився 16 серпня 1984 року в місті Кишинів (МССР). Народження ОСОБА_3 зареєстроване Міським відділом ЗАГС 29 серпня 1984 року за актовим записом № 8777. В свідоцтві про народження батьком ОСОБА_3 вказаний ОСОБА_2, українець, матір’ю – ОСОБА_1, руська. Свідоцтво про народження VІІІ – БМ № 288335, видано в день реєстрації народження.

В свою чергу ОСОБА_2 народився 09 липня 1960 року в місті Кишинів (МССР). Народження ОСОБА_2 зареєстроване Міським відділом ЗАГС 26 липня 1960 року за актовим записом № 2720. В свідоцтві про народження батьком ОСОБА_2 вказаний ОСОБА_6, українець, що підтверджується свідоцтвом про народження І–ЧЭ № 314168, виданим 26.07.1960 року.

Оригінал свідоцтва про народження ЯВ № 561933 на ім’я ОСОБА_6 було втрачено, що позбавляє заявника довести родинні відносини із цією особою в позасудовому порядку. До суду, як і до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області заявник зміг надати лише нотаріально завірену копію цього свідоцтва та довідку Залищанського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області № 2045/14-01-09.6 від 02.11.2018, якою підтверджена наявність архівних даних про народження на гр. ОСОБА_10 30 травня 1936 року у селищі Товсте Заліщанського району Тернопільської області та реєстрацію його народження за актовим записом під № 3 від 31.05.1936 року, складеному у селищі Товсте Заліщанського району Тернопільської області.

У відповідності до статей 76, 89 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд приймає до уваги досліджену довідку, як доказ народження 30 травня 1936 року у селищі Товсте Заліщанського району Тернопільської області ОСОБА_6 та реєстрацію його народження за актовим записом під № 3 від 31.05.1936 року, складеному у селищі Товсте Заліщанського району Тернопільської області, незважаючи на інтерпретацію імені ОСОБА_6 як ОСОБА_10.

Суд враховує, що за своїм походженням ім’я ОСОБА_6 є українським. ОСОБА_11 є синонімом імені ОСОБА_6, і саме церковнослов’янською формою імені ОСОБА_6 у православ’ї було ім’я ОСОБА_11. Крім того, саме синоніномічна форма імені ОСОБА_6 – ОСОБА_11 була широко поширена в Європі, а до народження ОСОБА_6 у 1936 році, місто Товсте входило до складу Заліщанського повіту Тернопільського воєводства Речі Посполитої, відповідно до адміністративного поділу від 1 квітня 1932 р., із змінами станом на 10 березня 1939 року. Вказані відомості підтверджені архівною довідкою № 355/04-11, виданою 11.10.2018 року Державним Архівом Тернопільської області. Оригінал та копія довідки залучені представником заявника до матеріалів справи.

Копії досліджених судом доказів засвідчені 19 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 Засвідчувальним написом підтверджена вірність копій оригіналам, та зазначено про не виявлення в останніх підчисток, дописок, закреслених слів, незастережних виправлень або інших особливостей (реєстрові реєстраційні номери: 943 -947, 949).

Матеріали справи містять засвідчені переклади документів, зареєстровані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 із підтвердженням підпису перекладача ОСОБА_14, особу якої та кваліфікацію підтверджено нотаріусом (реєстрові реєстраційні номери: 10801, 10808).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд дійшов висновку, що відмова заявнику ОСОБА_3 в судовому захисті, в даному випадку, суперечила б завданню цивільного судочинства та не відповідала б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати заявнику ОСОБА_3 можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Предметом розгляду заяви ОСОБА_3 є встановлення факту, необхідного заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У відповідності до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Докази, які б спростовували факт родинних відносин між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_2 не встановлені.

Заява ОСОБА_3 обґрунтована, мотивована, та підтверджена належними, достатніми й допустимими доказами, які оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_3 вимог судом не встановлені.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, керуючись ст.ст. 247, 293, 259, п. 1 ч. 1 ст. 315,ст.ст. 319, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами – задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8 (МССР), який в свою чергу приходиться батьком ОСОБА_3, 16 серпня 1984 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8 (МССР).

Встановити, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, приходиться дідом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8 (МССР).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Днем проголошення повного рішення є 12.12.2018 року.

Суддя

ОСОБА_15