Рішення № 78544403, 11.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

______________________

Справа № 520/11483/18

Провадження № 2/520/5879/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

за участю сторін:

позивач – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Сторони перебувають у шлюбі з 25 грудня 2014року, шлюб зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_4, 22 серпня 2015року народження.

Позивачка у позовній заяві просить суд шлюб розірвати посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, у зв’язку з тим, що вони жили кожен своїм життям та не намагалися перейнятися проблемами іншого, у них немає спільних інтересів, почуття любові та поваги остигли.

Також позивачка зазначає, що спільного господарства вони з відповідачем не ведуть, шлюбні відносини фактично припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу буде суперечити її інтересам.

Крім того, позивачка просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на її - ОСОБА_2 користь аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_4, 22 серпня 2015року народження, у твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред’явлення позову й до досягнення дитиною повноліття, тобто до 22.08.2033року.

В обґрунтування заявленої вимог позивачка посилається на те, що після фактичного розірвання стосунків відповідач припинив утримувати їх сина, не допомагає, не забезпечує його матеріально.

Крім того, позивачка зазначає, що дитина проживає разом з нею, вона самостійно займається вихованням сина, його культурним та духовним розвитком, а стан здоров’я та матеріальне становище відповідача відмінне, відповідач офіційно ніде не працює, не має постійного прибутку, тобто має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

У зв’язку з тим, що матеріальної допомоги на утримання сина відповідач не надає, позивачка також просить суд стягнути аліменти.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 05.09.2018року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 08.10.2018року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.12.2018року позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 11.12.2018року відповідач позов визнав у повному обсязі, пояснив суду, що згоден на розірвання шлюбу та сплату аліментів у визначеному у позовній заяві розмірі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне прийняти визнання позову відповідачем та задовольнити позов, виходячи з наступного.

Як встановлено судом у судовому засіданні, позивачка – ОСОБА_2 з 25 грудня 2014року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_3.

Від даного шлюбу, 22 серпня 2015року у них народився син – ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про народження, яка наявна у матеріалах справи (а.с. 7).

З довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСББ «Архітекторський» від 31.08.2018року за №73 вбачається, що ОСОБА_2, 31.07.1985року народження зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею зареєстровані та проживають: донька - ОСОБА_5, 19.06.2004року народження, син – ОСОБА_4, 22.08.2015року народження, мати – ОСОБА_6, 26.07.1966року народження, брат – ОСОБА_7 – 11.10.1991року народження (а.с. 8).

Таким чином, судом встановлено, що на теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають окремо, а їх син – ОСОБА_4, 22.08.2015року народження, проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Судовим розглядом також вставлено, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачкою, у позивачки відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз розпався, на примирення сторони категорично не згодні, оскільки сторін по справі нічого не об’єднує, а також той факт, що один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Шлюб – це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім’ї.

Добровільність шлюбу – одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім’ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз – сім’ю – шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Як вбачається з пояснень позивачки зазначеної вільної згоди між сторонами по справі немає.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування – значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.

У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні сторін по справі.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, оскільки було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

У судовому засіданні встановлено, що сім’я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить їх інтересам, що мають істотне значення, у зв’язку з чим, вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, суд зазначає наступне.

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства”, за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 180, ч.ч.1-2 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ч. 1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що вищезазначеними нормами закону передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, враховуючи, що відповідач позов визнав у повному обсязі, згоден на сплату аліментів у визначеному у позовній заяві розмірі на утримання сина, а також враховуючи положення ст. 184 СК України, суд вважає за необхідне позов задовольнити, а саме: стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн. 00 коп., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 серпня 2018року й до досягнення повноліття ОСОБА_4, тобто до 22 серпня 2033року.

Суд роз’яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 704,80грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судовий збір у розмірі 704,80грн. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 141, 200, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_5) ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: 65122, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)та ОСОБА_3 (15.04.1987року народження, зареєстрований за адресою: 68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, буд. 97, РНОКППНОМЕР_2), зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №2680 від 25 грудня 2014року.

Шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_5) ОСОБА_8 та ОСОБА_3 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.

Стягувати з ОСОБА_3, 15.04.1987року народження, зареєстрований за адресою: 68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, буд. 97, РНОКППНОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: 65122, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 серпня 2018року й до досягнення повноліття ОСОБА_4, тобто до 22 серпня 2033року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, 15.04.1987року народження, зареєстрований за адресою: 68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, буд. 97, РНОКППНОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: 65122, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, 15.04.1987року народження, зареєстрований за адресою: 68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, буд. 97, РНОКППНОМЕР_2,на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.12.2018року.

Суддя Петренко В. С.