Рішення № 78543835, 11.12.2018, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/2225/18

Провадження № 2/493/1007/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді БОДАШКО Л.І.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Балтської міської ради Одеської області, Балтської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 5,16 умовних кадастрових гектарів ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності КСП «Перемога» Лісничівської сільської ради Балтського району Одеської області, на яку мала право її мати ОСОБА_3, померла 9 грудня 2011 року, стверджуючи, що її мати ОСОБА_3 з 1940 року була членом колгоспу «Росія», який в подальшому був реорганізований в КСП «Перемога», розташоване на території Лісничівської сільської ради Балтського району Одеської області.

В 1972 році мати позивача ОСОБА_3 вийшла на пенсію за віком як член колгоспу.

11 листопада 1995 року проводилося розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога», під час проведення розпаювання земель по невідомим причинам мати позивача не була включена до списку осіб, які мали право на земельні частки (пай), їй не було виділено земельної частки (паю) і вона не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

9 грудня 2011 року мати позивача ОСОБА_3 померла. Після її смерті позивач, як спадкоємець першої черги за законом, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, фактично прийняла спадщину, так як проживала разом з своєю матір’ю на день її смерті, поховала матір, користується речами, предметами домашнього вжитку покійної, на даний час позивач вирішила належним чином оформити спадщину, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді земельної частки (паю) по причині відсутності у неї сертифікату на право на земельну частку (пай).

Після того, як у червні 2018 року позивач дізналася про те, що її мати мала право на земельну частку (пай) вона неодноразово зверталася до Балтської міської ради Одеської області з питанням отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), але їй було відмовлено в цьому і рекомендовано звернутися до суду.

Вказані вище обставини позбавили позивача права володіти, користуватися, розпоряджатися належною їй згідно з вимогами законодавства спадщиною у вигляді земельної частки (паю), з приводу чого позивач змушена звернутися до суду з позовом, надала суду заяву, в якій свої заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просить розглянути справу за її відсутності.

Представники відповідачів до судового засідання не з’явилися, але надіслали на адресу суду заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності та прийняти законне і обґрунтоване рішення, яке ґрунтується на засадах верховенства права.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що мати позивача ОСОБА_3 з 1940 року працювала в колгоспі «Росія», який в подальшому був реорганізований КСП «Перемога», із членів колгоспу вона не виходила, а в 1972 році вона вийшла на пенсію за віком як член колгоспу, 11.11.1995 року, коли проводилося паювання земель КСП «Перемога», вона була пропущена в списках громадян, які мали право на земельну частку (пай), і відповідно сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14 зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності, а відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України спадкування права на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 3 ЦК України у якості засад цивільного законодавства визнано неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права здійснюється шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до вимог ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки, отже, позивач, як дочка ОСОБА_3, є спадкоємцем першої черги за законом.

Згідно інформації відділу у Балтському районі управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_3 відсутня в списках членів КСП «Перемога», середній розмір земельної частки (паю) по Лісничівській сільській раді Балтського району Одеської області складає 5,16 умовних кадастрових гектарів.

Після смерті ОСОБА_3, померлої 9 грудня 2011 року, спадщину, як спадкоємець першої черги за законом, відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, фактично прийняла її дочка позивач ОСОБА_2, так як проживала разом з своєю матір’ю на день її смерті, поховала матір, користується речами, предметами домашнього вжитку покійної, інших спадкоємців першої черги за законом, які б претендували на спадщину, судом не встановлено, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по причині відсутності у неї сертифікату на право на земельну частку (пай).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, не відмовлялася від спадщини, тому вважається такою, що прийняла її.

Про те, що її мати мала право на вище вказану земельну частку (пай) позивач дізналася лише в червні 2018 року, тому, на думку суду, строк звернення до суду з позовом позивачем не пропущено.

Таким чином, у судовому засіданні шляхом оцінки наданих письмових доказів встановлено, що позивач має законне право на спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) площею 5,16 умовних кадастрових гектарів території Лісничівської сільської ради Балтського району Одеської області, на яку раніше, як член колективного сільськогосподарського підприємства, мала право її мати ОСОБА_3, померла 09.12.2011 року, що підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами, в тому числі ксерокопіями паспорту, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, свідоцтва про смерть, довідкою Балтської міської ради Одеської області від 12.12.2017 року № 590, інформацією відділу Держгеокадастру у Балтському районі Одеської області, трудовою книжкою колгоспника та ін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 321, 386, 1216, 1218, 1225, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10-13, 141, 259, 263 ЦПК України, Указом Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Балтської міської ради Одеської області, Балтської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,16 умовних кадастрових гектарів ріллі із земель колективної власності КСП «Перемога» Лісничівської сільської ради Балтського району Одеської області, на яку мала право її мати ОСОБА_3, померла 9 грудня 2011 року в с. Лісничівка Балтського району Одеської області.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області відповідно до ч. 1 п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

СУДДЯ