Вирок № 78540027, 12.12.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження №1-кп/639/560/18

Справа №639/6274/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченка Д.В.,

за участю секретаря Косенко С.М.,

прокурора Касьяненка Я.М.,

захисника Міщенко Н.О.,

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню зареєстрованому 22 вересня 2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018220500001767 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 162, ч.3 ст.186 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 162, ч.1 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 22.09.2018 після 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов разом зі своїм приятелем, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4 для вияснення стосунків з останнім, так як у нього з ОСОБА_6 раніше стався конфлікт на ґрунті неприязних відносин. Саме в той час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до вхідних дверей у квартиру № 3 за вищевказаною адресою і, коли до них вийшов ОСОБА_6 то, вони, діючи узгоджено, вчинили насильницькі дії у відношенні останнього. При цьому ОСОБА_2 шляхом нанесення побоїв в ділянку голови ОСОБА_6 спричинив йому фізичного болю, а ОСОБА_3 надалі, застосовуючи фізичну силу, схватив останнього обома руками за тулуб та здійснив його силове здавлювання, що також спричинило фізичний біль останньому. У свою чергу ОСОБА_6, побоюючись подальшого фізичного насильства з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зміг вирватися від них та вбіг до своєї квартири. Однак ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, бажаючи продовжити подальше застосування фізичного насильства у відношенні ОСОБА_6, вирішили також вчинити злочин, спрямований на порушення недоторканості його житла. Реалізуючи свій злочинний задум, вони спочатку, нехтуючи тим, що вхідні двері квартири були на той час не зачиненими, діючи всупереч ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину право на недоторканість житла, протиправно, тобто без добровільної згоди власника, увійшли разом до квартири № 3 за вищевказаною адресою. Потім незаконно у чужому житлі, продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи їх протиправний характер у зв'язку з незаконним знаходженням у квартирі ОСОБА_6, зневажаючи гарантоване Конституцією України право на недоторканість житла, вирішили знову застосувати насильство у відношенні ОСОБА_6 У той же час ОСОБА_6, реально оцінивши ситуацію, що склалася, побоюючись погрози застосування насильства з боку ОСОБА_2 і ОСОБА_3, вистрибнув через вікно власної квартири, яка розташована на першому поверсі житлового будинку. Через декілька хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважаючи виконаними до кінця всі дії щодо незаконного проникнення до житла, поєднане із погрозою застосування насильства, припинили свої злочинні дії та з місця скоєння злочину зникли.

Своїми умисними і протиправними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли злочин, передбачений ч.2 ст.162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла, вчинене із погрозою застосування насильства.

Крім того, ОСОБА_2 22.09.2018 о 20 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився разом зі своїм приятелем, ОСОБА_3 поблизу домоволодіння АДРЕСА_6, огородженого парканом, де через необачно залишену незачинену хвіртку помітили на території двору 9 сіток з картоплею. Саме в той час ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вступили у попередню змову щодо таємного викрадення однієї із помічених сіток картоплі шляхом проникнення у сховище, яким слід вважати огороджену парканом територію вказаного домоволодіння, належного ОСОБА_7, раніше знайомій ОСОБА_2, з якою він мешкає по сусідству. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 спочатку безперешкодно проникли через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, попередньо розподіливши між собою злочинні ролі. Так, ОСОБА_2 повинен був взяти сітку з картоплею та витягти її з території двору домоволодіння. У той же час ОСОБА_3 повинен був знаходитися поруч з ним та, в разі появи сторонніх осіб відразу ж попередити останнього про це з тим, щоб запобігти перешкоджанню сторонніх щодо доведення злочину до кінця. Крім того, ОСОБА_3 повинен був надати ОСОБА_2 допомогу в здійсненні переміщення сітки картоплі за територію домоволодіння. Однак, у той час коли ОСОБА_2, діючи узгоджено з ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, заволодівши однією сіткою з картоплею, вагою 20 кг., почав здійснювати її переміщення по території двору, господиня домоволодіння ОСОБА_7 як раз вийшла із житлового будинку і, помітивши їх протиправні дії, почала кричати на адресу останніх, вимагаючи при цьому не красти її майно. У відповідь на законні вимоги потерпілої ОСОБА_2, діючи узгоджено з ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, та, бажаючи довести до кінця задуманий ними спільний злочин, який у зв'язку із ситуацією, що склалася, мав перерости із таємного у відкрите викрадення чужого майна, не зважаючи на те, що їх дії стали поміченими, продовжив тягнути по двору сітку з картоплею, належної ОСОБА_7, з тим, щоб перемістити її за межі огородженої території домоволодіння. Таким чином, ОСОБА_2, діючи в групі з ОСОБА_3, виконав всі дії, які вважав за необхідне для доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, належного потерпілій ОСОБА_7, з проникненням на огороджену територію домоволодіння останньої. При цьому, ОСОБА_3, діючи узгоджено з ОСОБА_2, перебуваючи за межами огородженої парканом території вказаного домоволодіння, у зв'язку з появою ОСОБА_7, яка продовжила їх переслідування, маючи умисел на застосування насилля у відношенні останньої, яке не є небезпечним для її здоров'я, з тим, щоб припинити її правомірні дії, застосовуючи фізичне насилля, наніс їй один удар кулаком лівої руки в ділянку голови з правого боку та правою рукою силою схопив її за зап'ястя лівої руки. Від отриманого удару та здавлювання зап'ястя лівої руки ОСОБА_7 відчула фізичний біль та, побоюючись подальшого насилля у відношенні неї, припинила свої правомірні дії. Відразу ж після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, звернувши на свою користь відкрито викрадене майно, з місця скоєння злочину зникли з тим щоб розпорядитися ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті вказаного злочинного діяння ОСОБА_2 за попередньою змовою у групі з ОСОБА_3 завдали потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди в сумі 127 гривень 60 копійок, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 2863/18 від 24.10.2018.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли злочин, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у сховище та насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В той же час ОСОБА_3 22.09.2018 після 19 години, в ході вчинення незаконного проникнення до житла, поєднаного із погрозою застосування насильства у відношенні ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у АДРЕСА_2, де проживає останній, помітив на підлозі в коридорі зазначеної квартири пилосос «Samsung» і в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вказаного майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, скориставшись тією обставиною, що за його діями ніхто не спостерігає, що господар квартири ОСОБА_4 з'ясовує стосунки з ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, розуміючи протиправний характер свого діяння, шляхом вільного доступу, таємно заволодів пилососом «Samsung AIR Thack 1600w» модель SC4325. Таким чином, ОСОБА_3 виконав всі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої викрадення майна належного ОСОБА_4 Після цього, ОСОБА_3, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд. В результаті протиправного діяння ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 1300 гривень, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 2863/18 від 24.10.2018.

Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив покази надані обвинуваченими, фактичні обставини справи він також не оспорює, претензій майнового характеру до обвинувачених немає, цивільний позов не подавався, просив суворо їх не карати та не позбавляти волі.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, в порядку вимог ст.135 КПК України, що відповідно до вимог ст. 325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду. Відповідно до наданої нею заяви до суду просить розглядати справу без її участі. На підтвердження наведеного вище, матеріали провадження містять повістки з відміткою отримання потерпілою судових повідомлень.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою провину в інкримінованим їм злочинам визнали повністю, пояснили суду, що дійсно вони, вчинили їх відносно потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при цьому детально вказали про механізм та спосіб вчинення злочину. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, кваліфікацію злочинів, а також перелік викраденого майна та його вартість не оспорюють.

Обвинувачені та захисник Міщенко Н.О. вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються. Цю позицію підтримав і прокурор разом з потерпілим ОСОБА_6 Щодо можливості розгляду справи без участі потерпілої ОСОБА_7 учасники процесу не заперечували.

Сторони кримінального провадження під час судового розгляду клопотань про визнання доказів недопустимими не подавали.

Судом роз'ясненні положення ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам процесу вони зрозумілі, з'ясувавши правильність розуміння сторонами цих обставин.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєї вини, а також те, що сторони не піддають сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченими змісту цих обставин, добровільності та істинності їх позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинувачених, потерпілого ОСОБА_6, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинувачених.

Суд проводив розгляд даного кримінального провадження лише стосовно осіб, яким висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла, вчинене із погрозою застосування насильства, за ч.3 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у сховище та насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за ч. 2 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла, вчинене із погрозою застосування насильства, за ч.3 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у сховище та насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Така юридична оцінка дій обвинувачених відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одружений, не працює, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, не одружений, в силу ст.89 КК України не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає сприяння розкриттю злочину та щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп*яніння.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України та враховує роз'яснення Верховного Суду України, викладені в постанові №7 від 04 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, обставини що пом'якшують покарання, особу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх відношення до скоєного злочину та вважає, що виправлення обвинувачених та попередження скоєння ними нових злочинів можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому слід обрати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, звільнивши обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Наведене відповідає вимогам ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинувачених згідно ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 374, 377 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162 та ч.3 ст.186 КК України та призначити покарання:

-за ч.2 ст.162 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі;

-за ч.3 ст.186 КК України у вигляді 5 (п*яти) років позбавлення волі;

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п*ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених, ч.1 ст.185, ч. 2 ст. 162 та ч.3 ст.186 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.162 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.186 КК України у вигляді 5 (п*яти) років позбавлення волі;

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п*ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведені судові експертизи на загальну суму 1444 грн., із кожного з них по 722 грн.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2018 з майна, яке було вилучено під час проведення огляду місця події від 22.09.2018 року за адресою: м Харків вул. Мінеральна 4, а саме: з однієї сітки картоплі загальною вагою 20 кг., що належить гр. ОСОБА_7, та пилососу марки «Samsung» AIR Thack1600w, на якому мається наліпка, на якій зазначено фірму «Samsung», модель SC4325, VCC4325S3K/SBW, серійний номер 08848 FDD803018D, в корпусі чорного кольору, який належить гр. ОСОБА_4, які визнано речовими доказами та які повернути власникам.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченим. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя Д.В. Чижиченко