Рішення № 78538040, 28.11.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2375/18

Номер провадження 2/404/2151/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді –Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової шкоди , заподіяної внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 48095,98 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП .

В обґрунтування позову зазначено, що 13. 11. 2017 року о 17 годині 10 хвилин ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1, в м. Кропивницький на перехресті вул. Яновського та Ушакова був не уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, під час здійснення маневру повороту ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку та допустив зіткнення. Після зіткнення автомобіль НОМЕР_1 відкинуло на автомобіль НОМЕР_3, що рухався в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні ушкодження, а пасажир «Lada Largus» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди 14.11.2017 року Кропивницьким відділом поліції ГУ НП в Кіровоградській області було відкрито кримінальне провадження №12017120020012707 за ч.1 ст. 286 КК України.

14.12.2017 року кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу

кримінального правопорушення, а копію постанови направлено до управління патрульної

поліції м. Кропивницького для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 за

порушення ним п.2.3(б), п. 10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення,

передбачене ст. 124 КУпАП.

08.02.2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда розглянуто адміністративну справу № 404/83/18 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у результаті чого його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, звільнивши від накладення адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, мав діючий страховий поліс виданий ПАТ «СК «Країна» про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 22.03.2018 року на картковий рахунок від ПАТ «СК «Країна» надійшли грошові кошти у сумі 51209,02 грн. як страхове відшкодування.

При цьому, відповідно до товарного чеку № 15 від 06.02. 2018 року було придбано для відновлення автомобіля деталей на суму 75705,00 грн. та відповідно до рахунку № 17 від 14.02.2018 року за надання послуг по відновленому ремонту автомобіля НОМЕР_2 було сплачено 23600грн. - загальною сумою 99305 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч триста п'ять грн..)

Загальна сума заподіяних матеріальних збитків складає 99305 грн.,а тому просить задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні позивачем та адвокатом позов підтримано повністю.

Відповідач надав відзив на позовну заяву з посиланням, що на підтвердження завданих збитків позивачем надано суду товарний

чек № 15 від 06.02.2018 року на суму 75 705 гривень та квитанцію до прибуткового

касового ордера на ту ж суму щодо придбання автозапчастин, рахунок № 17

від 14 лютого 2018 року на суму 23 600 гривень щодо вартості робіт з ремонту автомобіля.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Надані суду зазначені документи не підтверджують вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу. Вони лише підтверджують вартість певного переліку запасних частин та ремонтних робіт у конкретних суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб. Разом з тим, однією з основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін. Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Автомобіль, яким керував відповідач на момент ДТП належить не

йому, а товариству з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», з яким він

перебував у трудових відносинах.

За загальним правилом, установленим частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проте не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Автомобіль, яким керував відповідач на момент ДТП, є забезпеченим

транспортним засобом в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до страхового полісу № АК/2293994 (строк дії з 29.11.2016

до 28.11.2017 включно) страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну

майну - 100 000 гривень.

Згідно з приписами статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Позивач отримав страхове відшкодування в сумі 48095,98 гривень, про що він сам зазначає в позові вона є меншою ніж страхова сума. Заявлена позивачем сума збитків є меншою, за страхову суму. Отже, позивач не погоджується саме з розміром страхової виплати, тому мав би звернутись з відповідним позовом до страховика, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

До судового засідання третьою особою надано пояснення проти позову з посиланням, що 13 листопада 2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Лада Ларгус» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням відповідача та «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_5, що належить позивачу , внаслідок якої транспортні засоби отримали технічні ушкодження.

Відповідно до постанови Кіровського районного суду від 08 лютого 2018 року, винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2

На момент ДТП, автомобіль «Лада Ларгус» д.н.з. НОМЕР_4 був забезпечений ПАТ «СК «Країна» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АК/2293994).

Відносини у сфері обов'язкового страхування врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно порядку встановленого Законом, після отримання повідомлення про пригоду та з метою встановлення розміру збитку, ПАТ «СК «Країна» забезпечило проведення огляду автомобіля позивача та фіксування пошкоджень транспортного засобу «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_5. отриманих в ДТП.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).

Відповідно до п. 36.2 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

На виконання вищевказаної норми Закону, 06 березня 2018 року позивачем подано до ПАТ «СК «Країна» заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування у розмірі 51209,02 грн.

У відповідності до п. 36.2. ст. 36 Закону, страховик, у разі визнання вимог потерпілого обгрунтованими, протягом 15 днів з дня узгодження розміру страхового відшкодування та за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону, повідомлення про ДТП - приймає рішення про виплату страхового відшкодування та виплачує його.

У порядку передбаченому ст. 36 Закону та зважаючи на погодження ПАТ «СК «Країна» розміру страхового відшкодування вказаного у заяві позивача від 03 березня 2018 року в сумі 51209,02 грн., ПАТ «СК «Країна» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування.

Зазначається, що 22 березня 2018 року страхове відшкодування в сумі 51209,02 грн. було перераховано позивачу у повному обсязі, що підтверджується останнім безпосередньо у змісті позовної заяви. У відповідності до Закону ПАТ «СК «Країна» виконало всі обов'язки перед позивачем.

Судом встановлено наступні факти.

13.11.2017 року о 17 годині 10 хвилин ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1, в м. Кропивницькому на перехресті вул. Яновського та Ушакова був не уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, під час здійснення маневру повороту ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку та допустив зіткнення з автомобілем ОСОБА_4, д/н Ва9443ВК. Після зіткнення автомобіль НОМЕР_1 відкинуло на автомобіль НОМЕР_3, що рухався в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні ушкодження, а пасажир «Lada Largus» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди 14.11.2017 року Кропивницьким відділом поліції ГУ НП в Кіровоградській області було відкрито кримінальне провадження №12017120020012707 за ч.1 ст. 286 КК України.

14.12.2017 року кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу

кримінального правопорушення, а копію постанови направлено до управління патрульної

поліції м. Кропивницький для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 за

порушення ним п.2.3(б), п. 10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення,

передбачене ст.. 124 КУпАП.

08.02.2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда розглянуто адміністративну справу № 404/83/18 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у результаті чого його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, звільнено від накладення адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП (а. с. 8).

На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, мав діючий страховий поліс виданий ПАТ «СК «Країна» про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 22.03.2018 року .

Згідно страхового полісу власником забезпеченого транспортного засобу є ТОВ «Імперія–Агро».

Відносини у сфері обов'язкового страхування врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно порядку встановленого Законом, після отримання повідомлення про пригоду та з метою встановлення розміру збитку, ПАТ «СК «Країна» забезпечило проведення огляду автомобіля позивача та фіксування пошкоджень транспортного засобу «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_5, отриманих в ДТП.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).

Відповідно до п. 36.2 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

На виконання вищевказаної норми Закону, 06 березня 2018 року позивачем подано до ПАТ «СК «Країна» заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування у розмірі 51209,02 грн.

У відповідності до п. 36.2. ст. 36 Закону, страховик, у разі визнання вимог потерпілого обґрунтованими, протягом 15 днів з дня узгодження розміру страхового відшкодування та за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону, повідомлення про ДТП - приймає рішення про виплату страхового відшкодування та виплачує його.

У порядку передбаченому ст. 36 Закону та зважаючи на погодження ПАТ «СК «Країна» розміру страхового відшкодування, вказаного у заяві позивача від 03 березня 2018 року в сумі 51209,02 грн., ПАТ «СК «Країна» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування.

22 березня 2018 року страхове відшкодування в сумі 51209,02 грн. було перераховано позивачу у повному обсязі, що підтверджується останнім безпосередньо у змісті позовної заяви та в судовому засіданні.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч1 ст. 316, ч.1 та 3 ст. 386 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зазначених норм цивільного законодавства, Цивільного кодексу - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків дана норма відносить крім іншого втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або а законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч.2, 3 ст.12та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.35.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу » заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, оскільки відповідно до ст.3 Закону України №1961-ІУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування, а виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-ІУ обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному транспортному) страховому бюро України, повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-ІУ обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Згідно судової практики Верховного Суду України щодо розгляду справ, що виникають з договорів страхування, якщо дії третьої особи, яким страхувальнику спричинено збитки, є страховим випадком, то у потерпілого є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзацах 1,2 п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки» обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, не залежно від наявності вини. ».

Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, згідно Полісу обов'язкового страхування відповідача складає100 000 грн.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-ІУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю .

Позивач помилково вважає, що має право на стягнення з відповідача коштів , що суперечить вимогам частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Крім того, позивач узгодив суму страхового відшкодування, подавши відповідну заяву та підписавши акт узгодження суми страхового відшкодування.

За встановлених судом обставин , позов є безпідставним та необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ст.ст. 134 - 142 ЦПК України судові витрати залишити по їх фактичному понесенні сторонами.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. ст.ст.13, 81, 134 – 142, 265-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( 25006, м. Кропивницький, вул. Айвазовського буд. 11, ІПН- НОМЕР_6) до ОСОБА_2 ( 25006, АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_7) третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП відмовити повністю.

Судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда