Рішення № 78536132, 27.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/4020/18

єдиний унікальний номер № 205/4020/18

провадження № 2/205/2324/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.06. 2018 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2007 року з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. 26.09.2015 року мати дітей ОСОБА_3 померла. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 року відповідач позбавлений батьківських прав відносно неповнолітніх дітей. Рішенням виконавчого комітету Новокодацької районної у м. Дніпропетровську ради від 20.05.2016 року позивача призначено піклувальником неповнолітніх дітей. З 22.08.2016 року стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, припинено у зв’язку з досягненням дитиною повноліття. На утримання ОСОБА_5 аліменти стягуються в розмірі 1/6 частини заробітку. Відповідач ухиляється від сплати аліментів. Витрати на утримання дитини збільшились, збільшився і прожитковий мінімум на утримання дитини.

Позивач просила суд збільшити розмір аліментів та щомісячно стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 2000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2018 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Позивач письмово просила справу розглядати справу без її участі та без фіксації судового засідання технічними засобами, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2007 року були стягнуті аліменти на дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно.

Мати дітей ОСОБА_3 померла 26.09.2015 року (а.с. 15).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року позбавлено відповідача відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7-9).

Рішенням виконавчого комітету Новокодацької районної у місті Дніпропетровську ради від 20.05.2016 року № 220 призначено ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітніми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11-12).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2017 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) ОСОБА_3 по цивільній справі про стягнення аліментів з ОСОБА_2 правонаступником – ОСОБА_1 (а.с. 14).

На теперішній час стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, припинено у зв’язку з досягненням дитиною повноліття. На утримання ОСОБА_5 аліменти стягуються в розмірі 1/6 частини заробітку.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ці ж самі положення закріплено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з того, що позивач не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що матеріальний стан відповідача змінився та його доходи є значно вищими від тих, які були на час ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Згідно ч. 2 ст. 136 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Оскільки на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2018 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 192 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 81-82, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, місце реєстрації: м. Дніпро, с. Таромське, вул. Академіка Павлова, 2/16) про збільшення розміру аліментів – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова