Рішення № 78536060, 28.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/3543/18

єдиний унікальний номер № 205/3543/18

провадження № 2/205/2150/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.05.2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач відповідно до розписки від 29.09.2014 року отримав від позивача 3000,00 доларів США на п’ять місяців під 15 % річних. Оскільки відповідач відмовляється повертати борг, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в розмірі 78513,73 грн.; штраф за прострочення грошового зобов’язання в сумі 35330,85 грн. та судовий збір.

Позивач письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.09.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики коштів, в цей же день позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 3000,00 доларів США строком на п’ять місяців зі сплатою 15 % річних, що підтверджується розпискою (а.с. 5).

Однак відповідач до цього часу борг не повернув.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку процентів за користування позикою, сума процентів за період з 18.05.2015 року по 17.05.2018 року, яка розраховувалась від суми позики 3000 доларів США (78513,00 грн.), становить 35330,85 грн.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору позики від 29.09.2014 року сторони погодили сплату відсотків від суми позики у розмірі 15 % річних, яку надано на п’ять місяців, тобто до 28.02.2015 року.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося право позивача нараховувати проценти за договором позики, то після 01.03.2015 року позивач не міг нараховувати такі проценти.

Такий висновок узгоджується з висновком викладеним у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення процентів за договором позики після спливу строку повернення позики, за період з 18.05.2015 року по 17.05.2018 року в розмірі 35330,85 грн. задоволенню не підлягають. Позивачем в частині стягнення процентів обраний неправильний спосіб захисту своїх порушених прав відповідно до статті 16 ЦК України, оскільки позивач має право на стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, однак такі вимоги позивачем не заявлялись, а суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов'язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв’язку у сукупності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики в сумі 78513,73 грн. (3000,00 доларів США х 26,1712 (офіційний курс НБУ) = 78513,73 грн.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 785,15 грн. (78513,73 грн. х 1138,46 грн. : 113844,58 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 525-526, 598-599, 1046-1049 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) борг за договором позики від 29.09.2014 року у розмірі 78513,73 грн. (сімдесят вісім тисяч п’ятсот тринадцять гривень 73 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у розмірі 785,15 грн. (сімсот вісімдесят п’ять гривень 15 копійок).

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 06 грудня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова