Рішення № 78535859, 12.12.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9147/18

Провадження № 2-о/204/154/18 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Чечелівський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року заявник звернулася до суду з даною заявою, в якій просила встановити факт народження дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_4 року в місті Севастополі Автономної Республіки Крим, батьками якої є: ОСОБА_2 (батько) і ОСОБА_1 (мати). В обґрунтування своєї заяви вказала на те, що вона громадянкою України, а місце її проживання зареєстроване в місті Севастополі Автономної Республіки Крим. ІНФОРМАЦІЯ_4 року вона, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з громадянином Російської Федерації ОСОБА_2, в місті Севастополі Автономної Республіки Крим народила дитину чоловічої статі - Данііла, про що їй було видане свідоцтво про народження зразку Російської Федерації. У зв'язку з тим, що документи видані на тимчасово окупованій території є нелегітимними на території України, вона позбавлена можливості вирішити свої соціально-побутові питання. До сьогоднішнього дня отримати свідоцтва про народження встановленого зразку на території України вона не мала можливості, у зв'язку з тим, що перебувала на тимчасово окупованій території. Встановлення факту народження в судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про народження згідно чинного законодавства України.

В судовому засіданні заявник підтримала свою заяву і просила задовольнити її в повному обсязі. При цьому, посилалася на обставини, які викладені в заяві.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та вказала, що повністю покладається на рішення суду.

Вислухавши заявника, вивчивши матеріали справи, допитавши свідка, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню в позовному обсязі по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що 16 січня 2009 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 і громадянка України ОСОБА_1 (до шлюбу Волевач) уклали шлюб в відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, про що було складено відповідний актовий запис № 15. В шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження українського зразка Серії НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, актовий запис № 782 від 09.09.2009 року.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_1 народила дитину - хлопчика, вагою 4090 грамів, в місті Севастополі Автономної Республіки Крим, про що мається медичне свідоцтво про народження Серії 67 № 175020 від 04.12.2018 року, видане лікарнею № 5 м. Севастополя. Також в матеріалах справи мається свідоцтво про народження дитини Серії НОМЕР_4 від 15.12.2016 року зразку Російської Федерації.

Вищевказані обставини, зокрема щодо народження ОСОБА_1 дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_4 року в місті Севастополі Автономної Республіки Крим, підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка є рідною сестрою заявника, і яка вказала, що вона їздила на пологи сестри в Севастополь та безпосередньо була присутня при пологах.

Відповідно до вимог ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

З метою реєстрації факту народження дитини і отримання свідоцтва про народження дитини, заявник звернулася до Чечелівського районного у м. Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для отримання свідоцтва про народження її сина. Однак, у реєстрації і отриманні свідоцтва про народження дитини їй було відмовлено, оскільки нею ненадані відповідні підтверджуючі документи, що відповідають встановленим вимогам законодавства України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Судом було встановлено, що дитина народжена у шлюбі і походить від подружжя, про що мається свідоцтво про шлюб. Наявний документ про народження дитини, виданий 04.12.2018 року лікарнею № 5 м. Севастополя, а саме медичне свідоцтво про народження Серії 67 № 175020.

Однак, м. Севастополь Автономної Республіки Крим входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

У зв'язку з тим, що народження ОСОБА_7 відбулося на території м. Севастополь Автономної Республіки Крим, на території якої нині жодний орган державної влади України не працює, суд погоджується з тим, що отримати свідоцтво про народження, встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України - є неможливим.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, оскільки реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження ОСОБА_7 неможлива, то суд вважає за необхідне встановити такий факт, задовольнивши вимоги заявника, які є доведеними і обґрунтованими.

Під час розгляду даної справи судом не було встановлено третіх осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені встановленням даного факту, у зв'язку з чим суд вважає можливим задовольнити дану заяву про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає можливим встановити факт народження дитини - громадянина України: ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в місті Севастополі Автономної Республіки Крим, батьками якого є: ОСОБА_2 (батько) і ОСОБА_1 (мати).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 247, 258-259, 263-265, 294, 317-319, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Чечелівський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території - задовольнити повністю.

Встановити факт народження дитини - громадянина України: ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в місті Севастополі Автономної Республіки Крим, батьками якого є:

-мати - громадянка України ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області, Україна;

-батько - громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року в місті Кольчугіно Володимирської області, Російська Федерація.

На підставі ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення суду у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України не зупиняє його виконання.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_1.

Чечелівський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33339831, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 67.

Суддя В.В. Самсонова