Рішення № 78535035, 05.12.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1879/18

Провадження № 2/210/1217/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" грудня 2018 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого – судді: Літвіненко Н.А.

при секретарі: Севанян М.Б.

з участю позивача ОСОБА_2

з участю предст. позивача ОСОБА_3

з участю предст. відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», третя особа ППО НПГУ ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідача ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на свою незгоду з звільненням з роботи на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України, оскільки строковий трудовий договір з відповідачем не укладала, а уклала трудовий договір на невизначений строк.

Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» від 26 березня 2018 року №218 про звільнення ОСОБА_2, поновити її на роботі у Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на посаді контролера у виробництві чорних металів (бригадир) 5 розряду дільниці контролю і випробувань сировини служби технічного контролю процесів гірничого виробництва управління технічного і вхідного контролю та просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 317,72 грн за кожен день вимушеного прогулу з моменту звільнення по момент ухвалення рішення по справі.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», не погоджуючись з позовом, надав відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на приписи п. 2 ч. 1 ст. 23, п. 2 ст.36 КЗпП України надав заперечення проти позову та докази на підтвердження своєї позиції по справі. Вважає, що звільнення ОСОБА_2 за розпорядженням №218 від 26.03.2018 року «Про звільнення з підприємства» на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України було здійснено з додержанням норм КЗпП України, а тому підстав для визнання оскаржуваного розпорядження незаконним та його скасування не має і, відповідно, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 вказує, що на підставі її заяви від 12.04.2016 року наказом (розпорядженням) про переведення на іншу роботу №414 від 11.04.2016 року її було переведено строком з 12.04.2016 року по 25.07.2018 року на посаду «контролеру виробництві чорних металів (бригадир)» служби технічного контролю процесів гірничого виробництва дільниці контролю та випробувань управління технічного та вхідного контролю департаменту з якості та визнає, що між нею та відповідачем на підставі п. 2 ст. 23 КЗпП України був укладений строковий трудовий договір. При цьому, позивач зазначає, що до завершення строку дії трудового договору, її звільнення є неправомірним, а також вважає, що ОСОБА_5, яка є основним працівником за цією посадою, не була поновлена на роботі, а тому підстави для звільнення ОСОБА_2 були відсутні. Також наводить інші доводи на підтвердження власної правової позиції по справі.

У запереченнях на відповідь на відзив ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» звертає увагу суду на визнання ОСОБА_2 факту укладання строкового трудового договору та не погоджується з позицією позивача щодо неможливості його припинення до 25.07.2018 року, оскільки строковий трудовий договір між позивачем та відповідачем був укладений на визначений строк, який був обумовлений часом настання певної події – виходом з соціальної відпустки основного працівника, що мало місце 26.03.2018 року, а тому у відповідача були підстави для звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа - Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» своїм правом на надання заяв по суті справи не скористалась, свого представника для участі в судових засіданнях не направила, про дату та час розгляду справи по суті була повідомлена належним чином,надала суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно трудової книжки ОСОБА_2, вона перебувала у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» в період з 27.01.2005 року по 26.03.2018 року.

Згідно заяви Позивача від 07.04.2016 року за наказом (розпорядженням) №414 від 11.04.2016 року її було переведено на посаду «контролер у виробництві чорних металів (бригадир)» служби технічного контролю процесів гірничого виробництва дільниці контролю та випробувань управління технічного та вхідного контролю департаменту з якості .

Згідно вказаної вище заяви ОСОБА_2 про переведення від 07.04.2016 року, Позивач просила перевести її на обумовлену посаду на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника - ОСОБА_5

В оскаржуваному позивачем наказі (розпорядженні) №414 від 11.04.2016 року також міститься застереження про те, що переведення здійснюється на посаду на період відпустки основного працівника ОСОБА_5 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 25.07.2018 року.

Відповідний запис про переведення було внесено і до трудової книжки ОСОБА_2 - під №41 від 12.04.2016 року, в якому також обумовлено переведення на посаду на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно норм статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1)безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2)на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В абз. 2 п. 7 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, з наступними змінами та доповненнями (далі – Постанова Пленуму ВСУ №9), Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Суд також враховує, що у поданій до суду письмовій заяві по суті справи (відповіді на відзив), ОСОБА_2 визнає факт укладання між нею та відповідачем 12.04.2016 року строкового трудового договору на підставі поданої нею заяви від 07.04.2016 року. Вказану обставину позивач та її представник підтвердили також в усних поясненнях під час судового засідання по справі.

Позивач, подаючи власноруч написану заяву про переведення від 07.04.2016 року та ознайомившись з наказом (розпорядженням) №414 від 11.04.2016 року про переведення (про що свідчить власноруч зроблений підпис Позивача від 07.04.2016 року), свідомо обрала для себе строковий трудовий договір, знаючи, що трудові правовідносини між нею та Відповідачем на таких умовах триватимуть до завершення строку відпустки основного працівника, тобто до моменту фактичного виходу на роботу ОСОБА_5

Таким чином, суд критично відноситься до викладених в позовній заяві доводах Позивача про те, що вона строковий трудовий договір не укладала, а укладала трудовий договір на невизначений строк, оскільки ініціатором укладання саме строкового трудового договору виступала безпосередньо ОСОБА_2, яка подала відповідну заяву роботодавцю, а роботодавець погодився на такі умови трудових відносин.

Суд також враховує, що чинне трудове законодавство України не містить обмежень щодо переукладення безстрокового трудового договору на строковий з урахуванням бажання та інтересів працівника, що і було реалізовано учасниками трудових відносин в даному випадку.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору, що і мало місце в момент переривання основним працівником відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 р., з наступними змінами та доповненнями, право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом. Таким чином, на період соціальної відпустки ОСОБА_5, яка є основним працівником, за нею зберігалось її місце роботи.

В наказі (розпорядженні) ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» №414 від 11.04.2016 року також міститься застереження про те, що переведення ОСОБА_2 здійснюється на посаду на період відпустки основного працівника ОСОБА_5 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 25.07.2018 року.

Судом встановлено, що вказана дата - 25.07.2018 року – це дата настання певної події, якою обумовлено термін строкового трудового договору з ОСОБА_2 – дата завершення соціальної відпустки ОСОБА_5 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями заяви ОСОБА_5 від 28.09.2015 року про надання відпустки та розпорядження «Про надання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5» №518/к від 28.09.2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, шляхом подання власноруч написаної заяви про переведення від 07.04.2016 року та ознайомившись з наказом (розпорядженням) №414 від 11.04.2016 року про переведення (про що свідчить власноруч зроблений підпис Позивача від 07.04.2016 року), виступала ініціатором та погодила укладання строкового трудового договору, достеменно знаючи, що трудові правовідносини між нею та Відповідачем на таких умовах триватимуть до завершення відпустки основного працівника (ОСОБА_5П.).

Отже, враховуючи зміст наявних в матеріалах справи письмових доказів та наданих позивачем, його представником та представником відповідача пояснень, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_2 та ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» 12.04.2016 року був укладений трудовий договір у відповідності до п. 2 ст. 23 КЗпП України, а саме - на визначений строк, встановлений за погодженням сторін – який був обумовлений сторонами часом настання певної події - завершенням соціальної відпустки основного працівника.

Згідно матеріалів справи, 26.03.2018 року ОСОБА_5 звернулася до роботодавця з заявою про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, щоє безумовним правом працівниці, і з метою додержання такого права,в цей же день ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» було видано розпорядження №79 від 26.03.2018 року «Про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_5П.», згідно якого соціальна відпустка вказаної особи була перервана з 26.03.2018 року .

Таким чином, з виходом основного працівника на роботу строк трудового договору з ОСОБА_2 сплив, у зв’язку з чим відповідач мав право звільнити позивача на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, а тому оскаржуване ОСОБА_2 розпорядження ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» «Про звільнення з підприємства» №218 від 26.03.2018 року є правомірним, а підстави для його скасування в судовому порядку та, відповідно, для поновлення ОСОБА_2 на роботі- відсутні.

На думку суду, для оцінки правомірності звільнення позивача та встановлення підстав для припинення дії строкового трудового договору з ОСОБА_2 вирішальне значення має сам факт переривання соціальної відпустки ОСОБА_5, а подальший розвиток трудових відносин між ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» та ОСОБА_5 не впливає на трудові відносин між позивачем та відповідачем.

Суд також критично ставиться до посилань позивача на приписи п. 6 ст. 40 КЗпП України та п. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки характер та зміст спірних правовідносин свідчить про не можливість поширення приписів вказаних правових норм на спірні правовідносини сторін по даній цивільній справі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч.2 ст. 235 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, для задоволення яких підстав не має, суд приходить до висновку що, відповідно, відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається ОСОБА_2, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували неправомірність розпорядження ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» «Про звільнення з підприємства» №218 від 26.03.2018 року та наявність підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі у ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг».

Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним в позові позивачу до ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», третя особа ППО НПГУ ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» від 26.03.2018 року № 218 про звільнення ОСОБА_2 з підприємства за п.2 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з закінченням строку трудового договору, про поновлення ОСОБА_2 на роботі у ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на посаді контролера у виробництві чорних металів ( бригадир) 5 розряду дільниці контролю і випробувань сировини служби технічного контролю процесів гірничого виробництва управління технічного і вхідного контролю, стягненні з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на користь ОСОБА_2 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 317,72 грн. за кожен день вимушеного прогулу з моменту звільнення по момент ухвалення рішення по справі – відмовити.

Керуючись ст.18,36,40,42,232,235 КЗпП України, ст.ст.4,9,13,81,141,259-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», третя особа ППО НПГУ ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» від 26.03.2018 року № 218 про звільнення ОСОБА_2 з підприємства за п.2 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з закінченням строку трудового договору, про поновлення ОСОБА_2 на роботі у ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на посаді контролера у виробництві чорних металів ( бригадир) 5 розряду дільниці контролю і випробувань сировини служби технічного контролю процесів гірничого виробництва управління технічного і вхідного контролю, стягненні з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на користь ОСОБА_2 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 317,72 грн. за кожен день вимушеного прогулу з моменту звільнення по момент ухвалення рішення по справі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 13.12.2018 року .

Суддя Н. А. Літвіненко