Ухвала суду № 78535001, 05.12.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/505/18

Провадження № 1-кс/210/2412/18

"05" грудня 2018 р.

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, при секретарі Семко Н. А., розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженню №12017040730002514,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначила, що 23.04.2018 Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу винесено ухвалу про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 12017040730002514, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Органом досудового розслідуванням встановлено, що група посадових осіб Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» (далі за текстом ДП «Криворізьке лісове господарство»), за попередньою змовою та з чітким розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою обернути чуже майно на свою користь, використовуючи своє службове становище - організували схему привласнення майна (лісових насаджень та лісової продукції), що належить державі шляхом незаконної порубки лісових насаджень під виглядом проведення заходів з поліпшення санітарного стану лісів розміщених на території Дніпропетровської області та внесення недостовірних відомостей при оформленні відповідних документів щодо реалізації майна (лісової продукції) фізичним та юридичним особам. Грошові кошти отриманні від реалізації майна розподіляються між всіма учасниками злочинної схеми.

18 квітня 2018 року, на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2018 року за місцем фактичного проживання лісничого Софіївського лісництва ДП «Криворізьке лісове господарство» за адресою: м. Кривий Ріг, мкр. 5-й Зарічний, 81/83 були виявлені та вилучені документи стосовно здійснення господарської діяльності Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство», в тому числі бухгалтерські документи. Вищезазначені документи, були зазначені в ухвалі суду на проведення обшуку.

Однак, під час вказаного обшуку за даною адресою, також були виявленні грошові кошти в національній валюті на загальну суму 73500 гривень, що належали заявниці та на які накладено арешт ухвалою слідчого судді.

Дані кошти не є предметом чи знаряддям злочину, ОСОБА_3 ні яким чином не відноситься до обставин, котрі встановлюються досить тривалий час в рамках кримінального провадження № 12017040730002514, не має і не може мати жодного статусу. В зв’язку з цим вважає, що арешт накладений на грошові кошти ОСОБА_3 необхідно скасувати.

До початку судового засідання заявниця надала заяву про можливість розгляду справи у її відсутність.

Прокурор або слідчий в судове засідання не з’явились. При цьому від слідчого Єрохіна І. А. надійшла на електронну адресу суду заява про перенесення судового засідання у зв’язку з його хворобою.

Однак, доходжу висновку про можливість розгляду вказаного клопотання у відсутність учасників судового засідання з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Так, розгляд даного клопотання було розпочато в строки, передбачені КПК України. При цьому перше судове засідання було відкладено, у зв’язку з неявкою особи, за клопотанням якої накладався арешт, з метою надання можливості слідчому особисто надати пояснення в судовому засіданні, представити матеріали кримінального провадження, обґрунтувати свою позицію, тощо.

Однак, в судове засідання, призначене на 05.12.2018 року слідчий також не з’явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, враховуючи період часу, що минув з моменту надходження даного клопотання до суду, доходжу висновку про необхідність його розгляду за наявними матеріалами справи, а також за вищевказаної явки учасників процесу.

Так, з письмових матеріалів справи встановлено, що ухвалою слідчого судді від 23.04.2018 року накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання лісничого Софіївського лісництва ДП «Криворізьке лісове господарство» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: м. Кривий Ріг, мкр. 5-й Зарічний, 81/83, а саме: грошові кошти в національній валюті на загальну суму 73 500 гривень.

Кошти були арештовані як речовий доказ, з метою його збереження, для проведення експертних досліджень. Крім того, слідчий обґрунтовував клопотання про арешт майна тим, що грошові кошти можуть містити сліди злочину.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, я не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З матеріалів заяви встановлено, що ОСОБА_3 належать грошові кошти у розмірі 73500 грн., на які було накладено арешт.

Так, до ЄРДР 21.08.2017 р. були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Санкція зазначеної статті передбачає покарання у вигляді обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, санкція ч. 3 ст. 191 КК України не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Під час прийняття рішення за результатами розгляду даного клопотання судом приймається до уваги той факт, що заявник ОСОБА_3 не є учасниками кримінального провадження та не має статусу підозрюваного, а також жодним чином не відноситься до обставин, котрі встановлюються органом досудового розслідування. Крім того, з моменту накладення арешту на вказані грошові кошти минуло майже 8 місяців, а отже за цей проміжок часу органи досудового розслідування мали достатньо часу для проведення відповідних слідчих дій, в тому числі для фіксації слідів злочину, якщо вказані кошти містив такі сліди. Однак, вказані кошти на даний час не визнані речовим доказом, цивільний позов відсутній, що вказує на безпідставне обмеження заявниці у здійсненні нею права власності.

Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для його володільця, тривалість, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доходжу до висновку, що необхідність скасування арешту майна.

Крім того, під час розгляду клопотання не було доведено та надано доказів, що зняття арешту негативно вплине на подальший розгляд справи, унеможливить проведення експертиз та інших слідчих дій. А отже, з урахуванням викладеного, та з метою забезпечення належного виконання завдання передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, вважаю за можливе клопотання задовольнити.

Керуючись вимогами ст.ст. 107, 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженню №12017040730002514 - задовольнити.

Скасувати арешт на грошові кошти в сумі 73500 (сімдесят три тисячі п’ятсот) гривень, що належать ОСОБА_5.

Виконання даної ухвали суду доручити слідчому та прокурору у кримінальному провадженні №12017040730002514.

Копію ухвали надати прокурору, слідчому та заявнику.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя: В. Є. Сільченко