Рішення № 78534769, 04.12.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2311/18

(2/199/1676/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судці Якименко Л.Г.

за участю секретаря Гасанової М.Ю.

відповідачки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову зазначив, що 23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким відповідачка отримала кредит у сумі 5 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківський послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, про що свідчить ЇЇ підпис у заяві.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачка належним чином не виконала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту і сплати процентів у зв'язку з чим станом на 28.02.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 51 843,07 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 824,79 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом -41 173,37 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2 900,00 грн., штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) - 2 444,91 гривень.

Оскільки на вимоги позивача відповідачка заборгованість не погасила, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23.06.2011 року б/н у сумі 51 843,07 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору 1 762,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважаючи відсутніми підстави для задоволення позову через сплив строку позовної давності, просила суд застосувати строк позовної давності та у позові відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала заяву про застосування строку позовної давності, зазначивши, що 23.06.2011 року відповідачка отримала кредит у сумі розміром 5 300,00 гривень за кредитним договором № б/н від 23.06.2011 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Враховуючи дату внесення останнього платежу - 27.08.2014 року у сумі розміром 250,00 гривень в рахунок погашення заборгованості по кредитній карті, представник позивачки вважала, що оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист своїх прав та інтересів лише 12.04.2018 року, тому ним пропущений трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення відповідачки та її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким відповідачка отримала кредит у сумі 5 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківський послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві.

Відповідачка належним чином не виконала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту і сплати процентів у зв'язку з чим станом на 28.02.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 51 843,07 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 824,79 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 41 173,37 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2 900,00 грн., штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина)- 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) - 2 444,91 гривень.

З наданої відповідачкою виписки по особовому рахунку №5168742301561357, яка була складена автоматичною системою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.06.2018 року, судом встановлено, що останній платіж по кредиту відповідачкою було внесено 27.08.2014 року (а.с.61- 67).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За правилами ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений (строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна (умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків; та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та

банківським правилам (ч.2 ст. 1067 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов’язки виникають у кожного контрагента.

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком, та вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитним договором без номеру від 23.06.2011 станом на 28.02.2018 року у загальному розмірі 51 843,07 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 4 824,79 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом -41 173,37 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2 900,00 грн., штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) - 2 444,91 гривень.

Втім суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України) Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку

через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1, 1.5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік) , і вона діє до останнього

календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі є останнім днем

місяця, указаного на картці (поле MONTH).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24.09.2014 року (справа №6-103цс14), від 01.10.2014 року (справа №6-134цс14),

від 12.11.2014 року (справа №6-167цс14).

Нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.З ст.267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність .

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договорам, - а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22.10.1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29.01.2013 року.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власного ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, зокрема в даному випадку з 27.08.2014 року - дати внесення останнього місячного платежу по кредиту і що є моментом початку відліку строку позовної давності.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що строк дії картки, виданої 23.06.2011 року не сплинув або, що після закінчення строку дії платіжної картки, виданої 23.06.2011 року, відповідачем була отримана нова картка, також враховуючи, що з поданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, не зазначається дата внесення останнього платежу боржником ОСОБА_1 для встановлення виникнення моменту прострочки платежу, тому враховуючи дату останнього внесення відповідачкою платежу по кредитній карті 27.08.2014 року, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про застосування строку позовної давності, який сплинув 27.08.2017 року, що виключає наявність законних підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБбанк» за кредитним договором від 23.06.2011 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, ст.ст. 4, 6, 252, 257, 266, 267, 526, 627, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникли з кредитних правовідносин», Законом України «Про захист прав споживачів» суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя