Рішення № 78533535, 13.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/713/18

В справі № 760/13289/17а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лазаренко В.В.

за участю секретаря - Каліщук М.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у липня 2017 року звернувся до суду з позовом і просить:

- визнати протиправнимп.18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 14 квітня 2017 року №30 в частині відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Посилається в позові на те, що постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області був задоволений його адміністративний позов, визнано протиправними дії Новоукраїнського військового комісаріату в оформленні документів та призначення одноразової грошової допомоги та зобов`язано відповідача розглянути подану ним 03 жовтня 2016 року заяву.

В зв`язку з відсутністю у нього будь-якої інформації, 31 травня 2017 року його представник звернувся з адвокатським запитом до МО України, яким 21 червня 2017 року було повідомлено, що рішенням Комісії № 38 від 14 квітня 2017 року йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку з тим, що така виплата особам, які проходили військову службу в Прикордонних військах, має здійснюватися Державною прикордонною службою.

Вважає дії відповідача незаконними з наступних підстав.

В період з 28 квітня 1985 року до 15 вересня 1986 року він проходив службу в Прикордонних військах СРСР та з 16 січня 1985 року по 08 вересня 1986 року брав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан.

22 жовтня 2014 року йому встановлено 3 групу інвалідності в зв`язку з пораненнями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

На виконання вимог закону та рішення суду Новоукраїнський районний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони його заяву з документами про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням інвалідності відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14 квітня 2017 року йому було відмовлено в призначенні та виплаті цієї допомоги.

Відмова обгрунтована тим, що виплата такої допомоги має здійснюватися органом державної влади, де він проходив військову службу, тобто Державною прикордонною службою України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, просить задовольнити позов.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причину неявки суд до відома не поставили.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

За таких обставин, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності належним чином повідомлених сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Не з`явившись до суду, представник відповідача подав заперечення, в яких посилається на те, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність настала внаслідок поранення під час проходження військової служби на посадах рядового складу, тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги за приведеним ним законом.

Крім того, позивач проходив службу в прикордонних військах, а тому вирішувати питання виплати одноразової грошової допомоги має Державна прикордонна служба України.

Відповідно до п.19 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги не здійснюється в разі вчинення злочину або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди здоров`ю, подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Ні в військовому квитку, ні в обліково-послужній картці позивача відсутні будь-які записи про отримані позивачем поранення під час проходження служби, а тому у МО України відсутній обов`язок для прийняття рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

Крім того, вважає, що позов не підсудний місцевому суду, як адміністративному.

Просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»/ в редакції станом на час звернення позивача до відповідача - жовтень 2016року/ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону він поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

В підпункті «б» пункту 1 ст.16-2 Закону зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IШ групи інвалідності (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Судом встановлено, що позивач з 28 квітня 1985 року до 15 вересня 1986 року проходив службу в Прикордонних військах СРСР та з 16 січня 1985 року по 08 вересня 1986 року брав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан.

22 жовтня 2014 року йому встановлено 3 групу інвалідності в зв`язку з пораненнями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

Відповідно до довідки МСЕК № 620573 від 22 жовтня 2014 року позивачу встановлена 3 група інвалідності в зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби в районах, де велися бойові дії.

/ а.с. 19 - 27 /

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14 квітня 2017 року позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги допомоги в зв`язку з тим, що він проходив військову службу в прикордонних військах, а тому така виплата позивачу має здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Відповідно до п. 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів.

Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам.

Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Судом встановлено та підтверджено сторонами, Новоукраїнським районним військовим комісаріатом заява та документи позивача на виплату одноразової грошової допомоги, визначені п.11 Порядку, були направлені на адресу Міністерства оборони України.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.

Таким чином, рішення відповідача, оформлене протоколом №38 від 14 квітня 2017 року, є відмовою від виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача, направлених до суду, та викладених у протоколі підстав для відмовити в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій

З цього випливає, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Дана правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року № К/800/40725/15.

З матеріалів справи вбачається і цього не спростовував представник відповідача в запереченнях, позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2420 Прикордонних військ СРСР.

Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Відповідно до ст. 4 Закону СРСР «Про всезагальний військовий обов'язок» від 12 жовтня 1967 року, Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01 вересня 1939 року по 21 березня 1989 року.

Згідно з пунктом 1 Указу Верховної ради України від 30 серпня 1991 року № 1464 - XII всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально - технічною базою переведені у відання України.

З військового квитка позивача вбачається, що він був виданий йому Новоукраїнським РВК Кіровоградської області, яким він призивався на військову службу, і після звільнення з військової служби він перебуває на обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України.

/ а.с.19 - 24 /

За таких обставин суд вважає, що позивач проходив службу у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, а тому в порядку ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року (справа №642/6577/16-а), та від 14 червня 2017 року (справа № 820/3079/16).

Відповідно до ст. 16-4 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З а.с. 7 військового квитка позивача вбачається, що він є учасником бойових дій, про що йому було видано відповідне посвідчення НОМЕР_1 від 12 листопада 2014 року, що автоматично виключає підстави, зазначені в даній статті, для відмови в виплаті одноразової грошової допомоги.

Крім того, участь позивача в бойових діях підтверджується як довідкою МО України, так і довідкою Новоукраїнського РВК Кіровоградської області.

/ а.с. 27 - 29 /

Відповідно до висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у численних ухвалах, у тому числі ухвалі № 2а-1626/12/1370 від 22 січня 2015 року, документом, який може свідчити про те, що поранення чи контузія не пов`язані з вчиненням нею дій у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння або навмисного заподіяння тілесних ушкоджень є відомості про причини та обставини поранення.

Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування з цього приводу не можуть бути підставою для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Суд при цьому враховує, що відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову в цій частині будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку з ненаданням такої довідки, представник позивача суду не надав, як і доказів, які б спростовували вимоги позивача.

Крім того, відповідно до висновку Верховного суду, викладеного в справі № 750/5074/17 / Провадження № К/9901/44751/18/ від 26 червня 2018 року з посиланням на пункт 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

-у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, був встановлений статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка була чинною з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року .

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Як зазначено вище, інвалідність позивачу була встановлена в жовтні 2014 року, тобто під час дії Закону в теперішній редакції, а тому і в цій частині заперечення представника відповідача не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З точки зору закону одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

З цього випливає, що справи зазначені в даній нормі закону, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача, в даному випадку Міністерства оборони України.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 15 березня 2017 року (справа № К/800/24367/16).

Керуючись ст. ст.17, 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.1, 3, 16, 16-2,16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року на день встановлення інвалідності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко