Рішення № 78532221, 30.11.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/32243/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Юдицькому К.О., Кравченко А.С.

за участю: представників позивача - Золотаревської О.А., Белінського В.А.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віталій Вікторович про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № «3»_471-07/07-МФ-И від 23 липня 2007 року в сумі 740 697 гривень 50 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру під номером 39, що знаходиться в будинку 13, розташованому по проспекту Миру в місті Києві, загальна площа якої 33,40 кв.м., жила площа квартири 16,10 кв.м., складається з однієї жилої кімнати загальною площею 32,4 кв.м. і житловою площею 19,8 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; виселити з квартири під номером 39, що знаходиться в будинку 13, розташованому по проспекту Миру у місті Києві осіб, які там зареєстровані та проживають, а саме: ОСОБА_3; покласти на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № «3»_471-07/07-МФ-И. Згідно умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 100 000 гривень 00 копійок зі строком остаточного повернення кредитних ресурсів до 22 липня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,5% річних. Також, 26 червня 2008 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № «3»_499-06/08-МФ. Згідно умов цього кредитного договору, банк надав позичальнику кредиту у сумі 32 000 доларів США зі строком остаточного повернення кредитних ресурсів до 22 червня 2013 року, сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% відсотків річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № «3»_499-06/08-МФ між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 26 червня 2008 року, посвідчений того дня призваним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чумак Ю.П. за реєстровим № 3412. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № «3»_471-07/07-МФ-И між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 23 липня 2007 року, посвідчений того дня призваним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. за реєстровим № 2241. Відповідно до умов іпотечного договору від 23 липня 2007 року та іпотечного договору від 26 червня 2008 року, предметом іпотеки за вищевказаними договорами є квартира під номером 39, що знаходиться в будинку 13, розташованому по проспекту Миру в місті Києві. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011 року з позичальника стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № «3»_471-07/07-МФ-И та № «3»_499-06/08-МФ в сумі 615 049 гривень 61 копійку. Зазначене судове рішення набрало законної сили. Але рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за кредитним договором не погашена. Сума заборгованості за кредитним договором № «3»_471-07/07-МФ-И від 23 липня 2007 року станом на 22 жовтня 2014 року складає 740 697 гривень 50 копійок, з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 80 135 гривень 49 копійок; сума строкової заборгованості за відсотками - 893 гривні 57 копійок; сума простроченої заборгованості за відсотками - 84 179 гривень 02 копійки; пеня, нарахована на суму простроченого тіла кредиту, відсоткам, комісії - 575 489 гривень 42 копійки. Враховуючи те, що термін повернення кредиту в повному обсязі був визнаний позивачем таким, що настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за банком.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віталій Вікторович про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмолено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» було задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року вказана цивільна справа була прийнята судом до свого провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 квітня 2018 року, з урахуванням положень п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року судом визначено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання та учасникам справи встановлені строки на подання заяв по суті справи.

18 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

25 квітня 2018 року до суду надійшлов відзив відповідача на позов.

В підготовчому судовому засіданні 18 вересня 2018 року представником позивача подано заперечення (відповідь) на відзив відповідача від 06 липня 2018 року та повідомлено суд про надання доказів направлення таких заперечень усім учасникам справи в наступному підготовчому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні 10 жовтня 2018 року, ухвалою суду відмовлено у прийнятті заяви представника позивача про зміну предмету позову, а також задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів у справі - виписки по рахунку. Крім того, представником позивача в підготовчому судовому засіданні 10 жовтня 2018 року не надано суду доказів направлення копії заперечення (відповідь) на відзив від 06 липня 2018 року усім учасникам справи, у зв'язку з чим, судом не приймято до розгляду та повернуто позивачу заперечення (відповідь) на відзив від 06 липня 2018 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року у вказаній справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по

суті.

В судовому засіданні 13 листопада 2018 року представник позивача - Золотаревська О.А. заявлені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Пояснила суду, що заборгованість відповідача складається із простроченого кредиту по тілу, прострочених відсотків та пені. Зазначила, що між сторонами кредитного договору не було укладено договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а умовами іпотечного договору передбачена можливість права банку на звернення стягнення та дострокове стягнення. Оцінка об'єкту іпотеки проведена не була, при цьому сума заборгованості за кредитним договором після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не була врахована під час здійснення розрахунку заборгованості в рахунок визнання за позивачем право власності на об'єкт іпотеки.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 13 листопада 2018 року проти позову заперечувала, з підстав викладених у письмових запереченнях, відзиві на позов, долучених до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13 листопада 2018 року оголошена перерва для подання представником позивача оригіналу та засвідченої належним чином копії іпотечного договору укладеного між сторонами.

28 листопада 2018 року до суду надійшли уточнення до позовних вимог позивача.

В судовому засіданні 30 листопада 2018 року представник позивача - Белінський В.А., позовні вимоги та пояснення представника Золотаревської О.А. підтримав просив позов задовольнити. Додатково подав до суду оригінал та засвідчену належним чином копії іпотечного договору укладеного між сторонами та просив прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог від 28 листопада 2018 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року в задоволені клопотання представника позивача ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» - Белінського В.А. про прийняття заяви про уточнення до позовних вимог, відмовлено.

Представники третіх осіб - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність третіх осіб.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності з позиції належності та допустимості, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № «3»_471-07/07-МФ-И (гривня), за умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 100 000 гривень, з оплатою за відсотковою ставкою 18,5% відсотків річних.

26 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № «3»_499-06/08-МФ, за умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 32 000 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 17 процентів річних.

В рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору № «3»_471-07/07-МФ-И від 23 липня 2007 року, 23 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_3 передає іпотекодержателю ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в іпотеку нерухоме майно - квартиру номер 39 в будинку номер 13 по проспекту Миру в місті Києві, що є предметом цього договору, для забезпечення виконання іпотекодавця в повному обсязі щодо повернення кредитних ресурсів, перерахування плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № «3»_471-07/07-МФ-И від 23 липня 2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до п.п. 8.4.3. п. 8.4. іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до чинного законодавства України у разі, коли при настанні терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № «3»_471-07/07-МФ-И від 23 липня 2007 року та виписками по рахунку, відкритого на ім'я відповідача, які були надані стороною позивача, станом на 22 жовтня 2014 року заборгованість складає 740 697 гривень 50 копійок, з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 80 135 гривень 49 копійок; сума строкової заборгованості за відсотками - 893 гривні 57 копійок; сума простроченої заборгованості за відсотками - 84 179 гривень 02 копійки; пеня, нарахована на суму простроченого тіла кредиту, відсоткам, комісії - 575 489 гривень 42 копійки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) було направлено відповідну вимогу про усунення порушень умов кредитного договору та виселення. Вказана вимога відповідачем була отримана 20 листопада 2014 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України можна зробити висновок про те, що законодавець визначив три способи захисту для задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-1388цс16.

В той же час, іпотечний договір, який було укладено між сторонами в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором № «3»_471-07/07-МФ-И від 23 липня 2007 року, не містить відповідного застереження щодо можливості задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності за останнім на об'єкт нерухомого майна, який виступав предметом іпотеки, при цьому між сторонами також не було укладено відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що не заперечувалося стороною позивача у судовому засіданні, а сам іпотечний договір містить лише умови щодо права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки та дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, в сукупності вказаних обставин, у суду відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем.

Також, в розрізі даного спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011 року, за результатами розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором № «3»_471-07/07-МФ-И від 23 липня 2007 року в розмірі 156 684,42 гривні; стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором № «3»_499-06/08-МФ від 26 червня 2008 року в розмірі 458 365,19 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 1700 гривень державного мита та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

29 серпня 2011 року у вказаній справі було видано виконавчий лист зі строком пред'явлення останнього до виконання до 26 липня 2012 року.

В подальшому, відповідач ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із скаргою на дії Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Рибалко І.М., старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренко С.В. на рішення, дії або бездіяльність державних виконавців, яка ухвалою суду від 19 серпня 2013 року була задоволено, дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Рибалко І.М. було визнано протиправними в частині відкриття ним 28 вересня 2012 року виконавчого провадження за виконавчим листом Деснянського районного суду м. Києва від 29 серпня 2011 року № 2-1419/11 у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та скасовано зазначену постанову.

Вказана ухвала суду була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2014 року.

Ухвалою Деснянського районного суду від 19 серпня 2013 року судом було встановлено, що 24 вересня 2012 року представником стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва було подано заяву про примусове виконання рішення суду за вищевказаним виконавчим листом, виданим Деснянським районним судом м. Києва від 29 серпня 2011 року № 2-1419/11 у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Проте, головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Рибалко І.М. в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження, не дивлячись на пропущений заявником строк для подачі виконавчого листа до виконання, майже на два місяці.

Таким чином, вказаним судовим рішенням було встановлено, що позивачем було подано виконавчий лист про стягнення з відповідача суми заборгованості до відповідного відділу державної виконавчої служби з пропуском встановленого строку для пред'явлення останнього до виконання, у зв'язку з чим, враховуючи всю процедуру виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення відповідача від виконання такого рішення суду про стягнення суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віталій Вікторович про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних висновків про необґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», відшкодування судових витрат в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 626, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 7, 33, 35, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 2, 10, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (код ЄДРПОУ 25745867, м. Київ вул. січових Стрільців, 60) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1), треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві (м. Київ вул. М.Раскової, 15), Дніпровський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві (м. Київ вул. Лебедєва, 14-А), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віталій Вікторович (АДРЕСА_2) про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2018 року.

Суддя: